ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
15.06.2015Справа №910/8902/15
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах"
До Приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "ПРОВІДНА"
Про стягнення 7 355,47 грн.
Суддя Картавцева Ю.В.
Представники сторін:
від позивача Діденко І.В. - представник (дов. № 2.37.7.00/Д-841 від 23.12.2014 р.)
від відповідача не з'явився
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія " Інгосстрах " звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "ПРОВІДНА" про стягнення страхового відшкодування, яке було сплачено страхувальнику відповідно до договору страхування наземного транспорту № HAADAR-1011002 від 06.02.2010 р. в розмірі 7 355,47 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2015 р. порушено провадження у справі №910/8902/15 та призначено справу до розгляду на 19.05.2015 р.
19.05.2015 р. відділом діловодства суду від представника відповідача одержано відзив на позов, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову з підстав, викладених у відзиві.
У судовому засіданні 19.05.2015 р. оголошено перерву до 28.05.2015 р.
Представник відповідача в судове засідання 28.05.2015 р. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Представник позивача у судовому засіданні 28.05.2015 р. подав суду клопотання про продовження строку розгляду спору відповідно до ст. 69 ГПК України.
Оскільки відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів, то суд задовольнив зазначене клопотання.
У зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача, суд, відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 15.06.2015 р., про що виніс відповідну ухвалу.
Представник відповідача у судове засідання 15.06.2015 р. повторно не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судових засіданнях від останнього до суду не надходило.
Натомість 15.06.2015 р. відділом діловодства суду отримано від відповідача додатковий відзив на позов із викладеними запереченнями.
Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.
За таких обставин, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 15.06.2015 р. та за відсутності представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 15.06.2015 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -
06.02.2010 р. між ПрАТ «Страхова компанія «Інгосстрах» та Беляніновим С.Л. (страхувальник) укладено договір страхування наземного транспорту № HAADAR-1011002 від 06.02.2010 р. (далі - Договір), згідно з яким на страхування був прийнятий автомобіль «BYD», державний номер АХ 9746 BЕ.
Згідно з довідкою ГУ МВС України в Харківській області від 13.03.2013 р., 22.11.2012 р. о 13 год. 00 хв., в м. Харкові по проспекту Героїв Сталінграду 23 трапилась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортного засобу «BYD», державний номер АХ 9746 BЕ, що належить Белянінову С.Л., та транспортного засобу «МАЗ» державний номер АЕ 6254 ЕЕ, під керуванням Омельченка А.В.
ДТП сталася в результаті порушення водієм Омельченком А.В. Правил дорожнього руху України, якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення постановою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 12.12.2012 р.
До ПрАТ «СК «Інгосстрах» звернувся страхувальник із заявою про виплату страхового відшкодування в зв'язку з пошкодженням застрахованого транспортного засобу внаслідок ДТП, що відповідно до умов Договору є страховим випадком.
Відповідно до звіту № 357/12/2012 дослідження спеціаліста-автотоварознавця від 28.12.2012 р. матеріальний збиток, завданий власникові «BYD», державний номер АХ 9746 BЕ внаслідок ДТП складає 8355, 47 грн.
ПрАТ «СК «Інгосстрах» на підставі Страхового акту № И-280 від 23.01.2013 р. здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 8355,47 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 270 від 24.01.2013 р. на суму 8355, 47 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У ч. 2 зазначеної статті вказано, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Таким чином, між винною та потерпілою особами виникло зобов'язання з відшкодування заподіяної майнової шкоди.
Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право вимоги до особи відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Матеріалами справи підтверджується, що транспортний засіб - автомобіль «МАЗ» державний номер АЕ 6254 ЕЕ, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю «BYD», державний номер АХ 9746 BЕ, знаходився під керуванням Омельченка А.В.
Цивільно-правова відповідальність в частині заподіяння шкоди майну будь-якою особою внаслідок експлуатації автомобіля «МАЗ» державний номер АЕ 6254 ЕЕ, була застрахована у ПрАТ «СК «Провідна» згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/7200663.
Вина водія Омельченка А.В., який керував автомобілем «МАЗ» державний номер АЕ 6254 ЕЕ, підтверджується постановою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 12.12.2012 р.
Пунктом 36.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля «BYD», державний номер АХ 9746 BЕ, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс № АВ/7200663), а до ПрАТ "СК "Інгосстрах" як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до Омельченка А.В. як особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
За договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АВ/7200663) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну становить 50 000,00 грн., франшиза - 1000,00грн.
Відповідно до п. 12.1. статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Згідно статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Таким чином, враховуючи передбачений полісом № АВ/7200663 ліміт відповідальності за шкоду у розмірі 50 000, 00 грн., франшизу у розмірі 1000, 00 грн., встановлений судом розмір матеріального збитку, а також розмір виплаченого позивачем страхового відшкодування - 8355,47 грн., то вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми 7 355,47 грн. є обґрунтованою.
Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов'язання.
Стосовно заперечень відповідача щодо включення до суми страхового відшкодування податку на додану вартість, суд зазначає таке.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено перелік витрат, які відшкодовуються страховою компанією, до яких, поміж іншого, належать витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу.
Згідно з частиною 1 статті 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Частиною 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Згідно зі статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
За змістом глави 82 Цивільного кодексу України з урахуванням статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відшкодування шкоди, яка виникла з деліктних відносин, спрямовано на виплату коштів, необхідних для виправлення пошкодженої речі.
При цьому, системний аналіз положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не ставить в залежність проведення страхового відшкодування від фактичного відновлення потерпілим чи іншою особою пошкодженого майна, що за змістом статті 319 Цивільного кодексу України є його правом, а не обов'язком. Тобто, потерпілий може замовити ремонт пошкодженого транспортного засобу після виплати страхового відшкодування у будь-якої особи (як платника податку на додану вартість, так і не платника цього податку).
Таким чином, підстави для визначення розміру відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (вартість робіт та матеріалів) без урахування податку на додану вартість у суду відсутні.
Винятком з наведеного є внесені згідно Закону України від 05.07.2012 р. №5090-VI зміни до п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за змістом яких якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.
Згідно з частинами 1, 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 05.07.2012 р. №5090-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» цей Закон набирає чинності через три місяці з дня його опублікування, крім підпунктів 13-21 пункту 2 розділу І цього Закону, які набирають чинності через шість місяців з дня опублікування цього Закону. Норми цього Закону не застосовуються до договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладених до набрання чинності цим Законом.
Таким чином, зважаючи на те, що ДТП трапилось 22.11.2012 р., суму страхового відшкодування за договором страхування виплачено 24.01.2013 р., тобто, до набрання чинності змінами до п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (дата набрання чинності - 05.02.2013р.), посилання відповідача на вказані норми є необґрунтованими.
Інші доводи відповідача також не приймаються судом з огляду на їх необґрунтованість.
Таким чином, станом на день вирішення спору, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 7 355, 47 грн., а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 1827,00 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (03049, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 25, ідентифікаційний код 23510137) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 32, ідентифікаційний код 33248430) шкоду в розмірі 7 355 (сім тисяч триста п'ятдесят п'ять) грн. 47 коп. та судовий збір в розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення
складено 17.06.2015 р.
Суддя Ю.В. Картавцева