ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
03.06.2015Справа №910/8987/15
За позовомАртеменка Ярослава Васильовича
до1. Товариства з обмеженою відповідальністю «УСГ «Життя»
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Спарк Інвест»
3. Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Час»
4. Публічного акціонерного товариства Трест «Київміськбуд-1» імені М.П. Загороднього
5. Відділу державної реєстрації юридичних та фізичних осіб-підприємців Шевченківського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві
провизнання недійсними рішень загальних зборів та визнання недійсним та скасування державної реєстрації змін
За зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства Трест «Київміськбуд-1» імені М.П. Загороднього
до 1. Артеменка Ярослава Васильовича
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Час»
про визнання недійсним договору
Суддя Яковенко А.В.
Представники сторін:
від позивача (за первісним позовом ) не з'явилися
від відповідача 1 не з'явилися
від відповідача 2 не з'явилися
від відповідача 3 (за первісним позовом) не з'явилися
від відповідача 4 (за первісним позовом) Кібець С.В. дов. б/н від 12.05.2015
від відповідача 5 Костюк О.М. дов. №5/39/2633 від 13.03.2015р.
Артеменко Ярослав Васильович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «УСГ "Життя», Товариства з обмеженою відповідальністю «Спарк Інвест», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Час», Публічного акціонерного товариства Трест «Київміськбуд-1» імені М.П. Загороднього та Відділу державної реєстрації юридичних та фізичних осіб-підприємців Шевченківського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві про визнання недійсними рішень загальних зборів та визнання недійсним та скасування державної реєстрації змін, крім того просив судові витрати у розмірі 2436,00 грн. також покласти на відповідача.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач, як учасник з часткою у розмірі 99,5376% у статутному фонді відповідача-1 не приймав участі у загальних зборах товариства та, відповідно, не приймав рішень з приводу призначення на посаду директора відповідача-1 п. Косова В.В., у зв'язку з чим вказує на підстави для визнання рішень загальних зборів відповідача-1 недійсними та скасування державної реєстрації внесення змін до відомостей про юридичну особу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2015 порушено провадження у справі №910/8987/15-г та призначено розгляд вказаної справи на 13.05.2015.
13.05.2015 на адресу Господарського суду міста Києва від відповідача-5 надійшли заперечення проти позову, відповідно до яких просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
13.05.2015 на адресу Господарського суду міста Києва від відповідача-4 надійшли: відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, та зустрічна позовна заява про №184 від 12.05.2015, відповідно до якої просив суд визнати недійсним Договір №27-02/15 купівлі-продажу частки у статутному капіталі відповідача-1 від 27.02.2015.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що позивач (за первісним позовом) набув частку у розмірі 99,5376% у статутному капіталі відповідача-1 з порушенням переважного права купівлі частки, передбаченого ч. 2 ст. 147 ЦК України, у зв'язку з чим Договір №27-02/15 купівлі-продажу частки у статутному капіталі відповідача-1 від 27.02.2015 є недійсним в силу положень ч. 1 ст. 203 ЦК України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2015 розгляд справи №910/8987/15-г відкладено на 03.06.2015 відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2015 прийнято зустрічну позовну заяву у справі №910/8987/15-г, подану Публічним акціонерним товариством Трест «Київміськбуд-1» імені М.П. Загароднього, для спільного розгляду з первісним позовом.
Представник відповідача-4 у судове засідання 03.06.2015 з'явився, надав пояснення по суті справи, відповідно до яких просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі та задовольнити зустрічний позов у повному обсязі з підстав, викладених у зустрічній позовній заяві.
Представник відповідача-5 у судове засідання 03.06.2015 з'явився, надав пояснення по суті справи, відповідно до яких просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Представники позивача, відповідача-1, відповідача-2, відповідача-3 вдруге у судове засідання 03.06.2015 не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №910/8987/15-г від 15.04.2015 не виконали, заяв та клопотань станом на дату розгляду справи не подавали.
Як роз'ясник Пленум ВГСУ у п. 3.9.1. Постанови від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач, відповідач-1, відповідач-2, відповідач-3 повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином.
Оскільки про час та місце судового засідання позивач, відповідач-1, відповідач-2, відповідач-3 були належним чином повідомлені, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
За результатами дослідження доказів, наявних у матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/8987/15-г.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 03.06.2015 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
27.02.2015 між п. Артеменко Ярославом Васильовичем (далі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Час» (далі - Відповідач-3) укладено Договір №27-02/15 від 27.02.2015 купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «УСГ «Життя» (далі - Відповідач-1), відповідно до умов якого Позивач набув частку у розмірі 99,5376% у статутному капіталі Відповідача-1.
Як роз'яснив Пленум Верхвоного Суду України у абз. 3. п. 31 Постанови «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» від 24.10.2008 за №13 особа, яка придбала частку в статутному капіталі ТОВ чи ТДВ, здійснює права і виконує обов'язки учасника товариства з моменту набуття права власності на частку в статутному капіталі.
Згідно зі ст. 167 Господарського кодексу України (далі - ГК України) корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочність на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Статтями 116 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)та 10 Закону України «Про господарські товариства» визначено, що учасники товариства мають право: брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених законом; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів; вийти в установленому порядку з товариства; одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів; здійснити відчуження часток у статутному капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом.
Своє право брати участь в управлінні справами товариства учасники реалізують через збори учасників Товариства, які є вищим органом товариства, шляхом голосування на них за принципом: учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному капіталі (ст. 145 Цивільного кодексу України, ст.ст. 58, 60 Закону України «Про господарські товариства»).
Звертаючись до суду Позивач свої вимоги обґрунтовував тим, що у зв'язку з прийняттям 27.02.2015 на загальних зборах учасників Відповідача-1 рішення про зміну складу його учасників звільнення п. Косова В'ячеслава Вікторовича з посади директора Відповідача-1 та призначення з 03.03.2015 на цю посаду п. Павлюк Ларису Юріївну, уповноваженим представником Позивача 25.03.2015 до реєстраційної служби Відділу державної реєстрації юридичних та фізичних осіб-підприємців Шевченківського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві (далі - Відповідач-5) було подано пакет документів для проведення реєстраційної дії щодо зміни складу учасників Відповідача-1, проте Відповідачем-5 було відмовлено у проведенні державної реєстрації від 27.03.2015 на підставі невідповідностей відомостей, які вказані в реєстраційній картці відомостям, що подана для проведення державної реєстрації, оскільки 23.03.2015 Відповідачем-5 проведено державну реєстрацію зміни керівника Відповідача-1, а саме керівником Відповідача-1 зареєстровано п. Косова В'ячеслава Вікторовича.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до п. 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.
Згідно статті 42 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України. (стаття 45 ГПК)
Стаття 115 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили,є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до п. 4.9.Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 частини першої цієї статті можливо лише за наявності таких умов: додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, в протоколі такого засідання; витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті; позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду (стаття 65 ГПК) або в порядку статті 38 названого Кодексу, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин.
Враховуючи те, що позивачем не надано документів, витребуваних ухвалами суду від 15.04.2015 та від 13.05.2015, неявку представників позивача в судові засідання, призначені на 13.05.2015 та 03.06.2015, без поважних причин, суд приходить до висновку, що зазначені обставини перешкоджають розгляду справи по суті.
Враховуючи вищевикладене, суд залишає позов Артеменка Ярослава Васильовича без розгляду.
Разом з тим, суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ч. 4 ст. 81 ГПК України, після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, він має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.
Що стосується зустрічного позову, суд зазначає наступне.
Предметом зустрічного позову є визнання недійсним Договору №27-02/15 від 27.02.2015 купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «УСГ «Життя», укладеного між п. Артеменком Ярославом Васильовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Час» з порушенням переважного права Публічного акціонерного товариства Трест «Київміськбуд-1» імені М.П. Загороднього (далі - Відповідач-4), передбаченого ч. 2 ст. 147 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Судом встановлено, що відповідно до п. 4.1. Договору №27-02/15 від 27.02.2015 купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «УСГ «Життя» вартість частки становить 30 350 000,00 грн.
Приписами п. 4.2. вищевказаного Договору передбачено, що за вибором покупця розрахунок може здійснюватися за одним із наступних варіантів:
- шляхом перерахування Покупцем грошових коштів в сумі, визначеній в п. 4.1. Договору, на поточний рахунок продавця протягом 6 (шість) місяців з дня підписання Договору. У випадку несплати вказаної суми Договір є припиненим з моменту настання такого порушення Договору (скасувальна обставина);
- - шляхом передання Продавцю майна, векселя;
- шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
Відповідно до п. 5.5. статуту Відповідача-1, Відповідач-5 володіє часткою у статутному капіталі товариства у розмірі 0,0685%.
Згідно з приписами ч. 2. ст. 147 ЦК України відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства. Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі.
Аналогічні приписи передбачені ч.ч. 2-3 ст. 53 Закону України «Про господарські товариства».
Матеріали справи не містять повідомлень Відповідача-3, надісланих на адресу Відповідача-4 про намір здійснити відчуження частки у статутному капіталі Відповідача-1 на користь Позивача.
Разом з тим, відповідно до п. 31 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» від 24.10.2008 за №13 продаж учасником частки (її частини) з порушенням переважного права купівлі інших учасників (частина друга статті 147 ЦК, частина друга статті 53 Закону про господарські товариства) не зумовлює недійсність такого правочину. У цьому разі будь-який учасник товариства має право пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця за аналогією з нормою частини четвертої статті 362 ЦК.
Відповідно до ч. 4 ст. 362 ЦК України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця. Одночасно позивач зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець.
Враховуючи те, що Відповідач-4 не вніс на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець (відповідно до п. 4.1. Договору - 30 350 000,00 грн.) та звернувся з позовною вимогою про визнання недійним оспорюваного Договору, а не про переведення прав та обов'язків покупця за ним, суд приходить до висновку що позовні вимоги за зустрічним позовом є необґрунтованими, недоведеними, а тому не підлягають задоволенню судом.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Як роз'яснив Пленум Вищого господарського сулу України відповідно до п. 2 Постанови №6 від 23.03.2012 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
З огляду на те, що позовні вимоги за зустрічним позовом не підлягають задоволенню, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Позивача за зустрічним позовом.
За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 49, п. 5. ч. 1 ст. 81, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Артеменка Ярослава Васильовича залишити без розгляду на підставі п. 5. ч. 1 ст. 81 ГПК України.
2. У задоволенні зустрічного позову відмовити.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
4. Дата складання повного тексту рішення 18.06.2015.
Cуддя А.В.Яковенко