"09" червня 2015 р.
Справа № 921/400/15-г/11
Господарський суд Тернопільської області у складі судді Сидорук А.М.
Розглянувши справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кен-Пак Яворів", вул. Маковея, 62, м. Яворів, Львівська область
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Микулинецький Бровар", вул. Набережна, 33, смт. Микулинці,Теребовлянський район, Тернопільська область
про стягнення заборгованості в сумі 436 417 грн. 28 коп..
За участю представників сторін
Позивача: не з'явився;
Відповідача: не з'явився.
Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кен-Пак Яворів", вул. Маковея, 62, м. Яворів, Львівська область звернулась до господарського суду Тернопільської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Микулинецький Бровар", вул. Набережна, 33, смт. Микулинці,Теребовлянський район, Тернопільська область про стягнення 459 631 грн. 78 коп., із них: 430 000,00 грн. заборгованості за поставлений товар; 29 631 грн. 78 коп. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору поставки № 03-2015/К від 27 листопада 2014 року, а саме не здійснив повної оплати за поставлений товар, в наслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в сумі 430 000 грн. 00 коп., на яку нараховано пеню в сумі 29 631 грн. 78 коп..
Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 17 квітня 2015 року порушено провадження у справі та розгляд даної справи призначено на 05 травня 2015 року на 11 год. 40 хв.; зобов'язано позивача надати суду обґрунтований розрахунок нарахованої пені із зазначенням періоду, за який вона нарахована, відповідача - документально обґрунтований відзив на позовну заяву.
30 квітня 2015 року на адресу господарського суду Тернопільської області від відповідача надійшов відзив на позов № 407 від 30.04.2015 р., в якому відповідач позов не визнає. Вважає неправильним твердження позивача про невиконання відповідачем господарських зобов"язань, з врахуванням того, що договірні зобов"язання між сторонами існують, і їх термін закінчується 31 грудня 2015 року. Тому в даному випадку є поточна затримка по оплаті за поставлений товар у зв"язку з низькою платоспроможністю підприємства про яку повідомлялось позивача.
Представник позивача в судовому засіданні 05 травня 2015 року до початку розгляду справи надав суду заяву в порядку ч. 4 ст. 22 ГПК України про зменшення позовних вимог. Як вбачається із змісту даної заяви позивач просить суд стягнути із відповідача заборгованість за поставлений товар в сумі 350 000 грн. 00 коп., оскільки 80 000 грн. 00 коп. оплачені відповідачем. Разом з тим, позивачем донараховано пеню за період з 01.03.2015 р. по 05.05.2015 р. в сумі 49 317 грн. 28 коп. та додатково заявлено вимогу про стягнення інфляційних нарахувань за лютий 2015 року в сумі 37 100 грн. 00 коп..
Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після завершення підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК) відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, тобто до з'ясування у передбаченому ГПК порядку обставин справи та здійснення їх правової оцінки, про що зазначається в протоколі судового засідання. При цьому неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК України.
В судовому засіданні 05.05.2015р. судом прийнято дану заяву в порядку ст. 22 ГПК України та спір розглядається, виходячи з нової ціни позову, яка становить 436 417 грн. 28 коп., з яких: 350 000 грн. 00 коп. - сума основного боргу, 49 317 грн. 28 коп. - пеня та 37 100 грн. 00 коп. - інфляційні нарахування.
Ухвалою господарського суду від 05.05.2015р. в порядку ст.77 ГПК України розгляд справи відкладено на 19.05.2015р.
В судове засідання 19.05.2015р. представники сторін не зявилися, відтак в межах строку, встановленого ст.69 ГПК України ухвалою господарського суду від 19.05.2015р. розгляд справи відкладено на 09 червня 2015р.
Разом з тим, 19.05.2015р. /після розгляду справи у встановлений ухвалою суду час/ на адресу господарського суду Тернопільської області від ТОВ "Кен-Пак-Яворів" надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій позивач повідомляє, що після відкриття провадження у справі відповідач частково сплатив заборгованість за поставлений товар та станом на 15.05.2015р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 200 000,00 грн. Відповідач відповідно до поданої заяви просить суд стягнути з відповідача 200 000,00 грн. боргу, 54 166,60 грн. пені; 151300,00 грн. інфляційних витрат та 2623,00 грн. що становить 3% річних.
08.06.2015р. від відповідача по справі Товариства з обмеженою відповідальністю "Микулинецький Бровар" на адресу господарського суду Тернопільської області надійшло доповнення до відзиву, в яких відповідач вважає позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення з огляду на наступне:
- ТОВ "Микулинецький Бровар" не відмовлялось оплатити заборгованість за поставлений товар але просило відтермінування сплати до 01.06.2015р. Станом на 28.05.2015р. підприємство в повному обсязі розрахувалося за поставлений товар;
- в договорі сторони передбачили розрахунки в гривнях з прив'язкою до курсу євро для запобігання можливих інфляційних збитків, отже позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат є безпідставними;
- з приводу нарахованої пені, позивачем не надано чіткого розрахунку пені. Враховуючи наведене, ТОВ "Микулинецький Бровар"просить суд в позові відмовити.
В розпочатому судовому засіданні -5.05.2015р. представнику позивача роз'яснено права та обов'язки сторін, передбачені ст. ст. 22, 81-1 ГПК України.
08.06.2015р. від позивача по справі на адресу господарського суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.
Представник відповідача в судове засідання 09 червня 2015 року не з"явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, а відтак справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.
Розглянувши заяву позивача ТОВ "Кен-Пак Яворів" про зменшення позовних вимог від 15.05.2015р. № 140 /вх..№ 12293 від 19.05.2015р./, суд приймає дану заяву в порядку ст. 22 ГПК України та розглядає спір, виходячи з нової ціни позову, яка становить 408 089 грн. 60 коп., з яких: 200 000,00 грн. боргу, 54 166,60 грн. пені; 151300,00 грн. інфляційних витрат та 2623,00 грн. що становить 3% річних.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, судом встановлено наступне.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
27.11.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кен-Пак Яворів" /надалі - Постачальник/ та Товариством з обмеженою відповідальністю "Микулинецький Бровар" /надалі Покупцем/ був укладений договір поставки № 03-2015/К, відповідно до умов якого Постачальник приймає на себе зобов'язання систематично поставляти і передавати у власність покупцю кроненкорки, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар у порядку і на умовах, передбачених договором.
Відповідно до розділу 5 договору ціна за одиницю товару у національній валюті України формується постачальником для кожної партії товару шляхом перерахування еквіваленту ціни, поданого в Євро, у гривню по курсу євро, встановленому НБУ на дату відвантаження товару. Якщо середній курс євро між датою відвантаження товару та датою фактичної оплати зросте понад 3%, постачальник має право вимагати від покупця доплати в розмірі за формулою, встановленою в договорі. Загальна сума договору становить 1 600 704,00 грн. з ПДВ.
На виконання умов договору відповідно до видаткової накладної № РН-0000043 від 29.01.2015р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Кен-Пак Яворів" поставило, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Микулинецький Бровар" за довіреністю № 41 від 29.01.23015р. отримало кроненкорки на загальну суму 761 470,84 грн.
Згідно п.5.6. договору оплата кожної партії товару здійснюється протягом 30-ти календарних днів від дати виставлення рахунку-фактури.
Як вбачається з матеріалів справи, рахунок-фактура № СФ-0000028 на оплату вартості поставлених кроненкорків відповідачу був виставлений позивачем 29 січня 2015р., в рахунку зазначено, що він дійсний до сплати до 02.03.2015р.
24.03.2015р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Кен-Пак Яворів" на адресу ТОВ "Микулинецький бровар" була надіслана претензія за № 70, в якій позивач зазначає, що станом на 24.03.2015р. відповідачем сплачено за поставлений товар 311 470,84 грн. Відповідно до п.8.2. договору розмір пені, що підлягає стягненню з покупця становить 17828,98 грн. Крім того, 27.02.2015р. ТОВ "Кен-Пак Яворів" було надіслано ТОВ "Микулинецький бровар" рахунок СФ-0000109 про доплату 79778,25 грн. в зв'язку із зміною курсу євро відповідно до п.5.1. договору. Однак, станом на 24.03.2015р. виставлений рахунок не був оплачений. Отже, загальна сума протермінованої заборгованості ТОВ "Микулинецький бровар" перед ТОВ "Кен-Пак Яворів" становить 547 607,23 грн. У випадку незадоволення цієї претензії до 03.04.2015р. справа буде передана в господарський суд.
В зв'язку з непогашенням відповідачем вартості поставленого товару, ТОВ "Кен-Пак Яворів" 15.04.2015р. звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою за захистом своїх прав та інтересів.
Як вбачається з документів, поданих відповідачем до доповнень до відзиву на позовну заяву, ТОВ "Микулинецький бровар" 27.04.2015р. надіслано на адресу ТОВ "Кен-Пак Яворів" листа № 377 від 21.04.2015р. про надання дозволу на оплату товару до 01 червня 2015р. в зв'язку з тим, що зниження виробництва зумовлено втратою ринків збуту в АР Крим, Дніпропетровській, Донецькій, Луганській та частини Харківської областях, підприємство понад рік часу працює над питанням стягнення заборгованості за поставлену продукцію з контрагентами зазначених областей.
03.06.2015р. ТОВ "Кен-Пак Яворів" надав відповідачу відповідь-лист № 163, з якого вбачається, що в зв'язку з погашенням ТОВ "Микулинецький бровар" заборгованості, позивач готовий відмовитись від позову за умови виконання наступних умов: погашення 78778,25 грн. заборгованості, рахунок-фактура від 27.02.2015р.; підписання додаткової угоди щодо уточнення порядку перерахунку вартості товару у випадку росту курсу євро до гривні та надання гарантійного листа щодо підтвердження дат поставки кроненкорків. За умови виконання зазначених умов, позивачем до господарського суду буде подано заяву про відмову від позову.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами і у відповідності із ст. 11 цього кодексу - однією з підстав виникнення зобов'язань.
Так, між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
Як свідчать матеріали справи, станом на 09.06.2015р. відповідачем по справі сплачено всю суму основного боргу, що підтверджується платіжними дорученнями, наданими відповідачем до доповнень на відзив на позов та банківською випискою, з якої вбачається, що 28.05.2015р. ТОВ "Микулинецький бровар" на рахунок ТОВ "Кен-Пак Яворів" сплачено останню суму основного боргу в розмірі 200 000,00 грн.
Таким чином, враховуючи, що на дату розгляду справи відповідачем сплачено на користь позивача 200 000,00 грн. основного боргу відповідно до заяви про зменшення позовних вимог від 15.05.2015р. № 140, провадження у цій частині позову підлягає припиненню на підставі ст.80 п.1.1. Господарського процесуального кодексу України.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
В силу ч. ч.1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань” № 543/96-ВР від 22 листопада 1996 року з наступними змінами регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Статтею 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань” передбачено, що «платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін”. А згідно статті 3 вказаного Закону „розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 8.2. договору поставки від 27.11.2014р. сторони передбачили відповідальність сторін за невиконання зобов'язань за укладеним договором, зокрема, за невиконання зобов'язань, передбачених у п.п. 5.6.-5.7. договору, покупець сплачує постачальнику пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент такого прострочення, за кожен день прострочення.
Відповідно до поданого позивачем розрахунком нарахованих штрафних санкцій, позивачем нараховано до сплати відповідачу пеню з лютого /два дні протермінування, нараховано 1431,78 грн. за лютий 2015р./ по 14.05.2015р., загальний розмір нарахованої пені становить 54 166,60 грн.
Згідно п.5.6. договору оплата кожної партії товару здійснюється протягом 30-ти календарних днів від дати виставлення рахунку-фактури. Рахунок-фактура № СФ-0000028 від 29 січня 2015р. на оплату вартості товару, наявний в матеріалах справи, дійсний до сплати до 02.03.2015р.
Отже, здійснивши перерахунок нарахованої пені, суд прийшов до висновку, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, з відповідача підлягає стягненню пеня за період з 03.03.2015р. по 14.05.2015р., розмір якої становить 49 969,27 грн.
Окрім того, згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до позовних вимог ТОВ "Кен-Пак-Яворів" нараховано відповідачу з 18.02.2015р. по 14.05.2015р. 3% річних в сумі 2623,00 грн.
Здійснивши перерахунок 3% річних, суд встановив, що за період з 03.03.2015р. по 14.05.2015р. з відповідача підлягає стягненню 2512,86 грн. що становить 3% річних.
Розглянувши позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кен-Пак Яворів" в частині стягнення 151 300,00 грн. інфляційних витрат, суд зазначає наступне:
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено зобов'язання боржника на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення за умови, що боржник прострочив виконання грошового зобов'язання.
В договорі поставки, укладеному між сторонами, сторони погодили порядок розрахунків за поставлений товар, а саме, протягом 30-ти календарних днів від дати виставлення рахунку-фактури, тобто до 02.03.2015р.
Відтак, в лютому 2015 року прострочення виконання грошового зобов'язання зі сторони ТОВ "Микулинецький бровар" як такого не існувало, відтак нарахування інфляційних витрат за лютий 2015р. є безпідставним.
Разом з тим, суд зазначає наступне:
Відповідно до ст.. 627 цього ж Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами статті 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Згідно ч. 1, 2 ст. 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Зазначена норма кореспондується з положеннями частини 2 статті 198 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 7 п.8.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов"язань" № 14 від 17.12.2013 р. вимоги щодо застосування заходів відповідальності за порушення грошових зобов'язань, визначених в іноземній валюті, мають заявлятися в національній валюті України (гривнях) за офіційним курсом Національного банку України на день заявлення відповідної вимоги (крім випадків, коли стороною зобов'язання, у якому виник спір, одержано відповідну ліцензію Національного банку України). При цьому стягнення інфляційних нарахувань на суму основної заборгованості не є можливим, оскільки індекс інфляції розраховується лише стосовно національної валюти України (гривні).
Як зазначається у п.10 оглядового листа Вищого господарського суду України від 29 квітня 2013 року № 01-06/767/2013, вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, однак унеможливлює урахування розрахованого Державним комітетом статистики України індексу інфляції для обґрунтування вимог, пов'язаних із знеціненням валюти боргу, оскільки офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
Розділом 5 договору поставки від 27.11.2014р. сторони передбачили, що ціна за одиницю товару у національній валюті України формується постачальником для кожної партії товару шляхом перерахування еквіваленту ціни, поданого в Євро, у гривню по курсу євро, встановленому НБУ на дату відвантаження товару. Якщо середній курс євро між датою відвантаження товару та датою фактичної оплати зросте понад 3%, постачальник має право вимагати від покупця доплати в розмірі за формулою, встановленою в договорі.
Відповідно до надісланої на адресу відповідача претензії вих..№ 70 від 24.03.2015р., ТОВ "Кен-Пак Яворів" пред'явив підприємству претензії щодо доплати 79778,25 грн. в зв'язку з зміною курсу євро, таким чином була збільшена сума основного боргу за поставлений товар.
Враховуючи вищенаведене, господарський суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кен-Пак Яворів" в частині стягнення 151 300,00 грн. інфляційних витрат необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
Відповідно до ст.ст. 33,43 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що позивачем доведено обґрунтованість неналежного виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
У відповідності до вимог ст. 49 ГПК судові витрати покладаються судом на сторони у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру складає 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.
При поданні позовної заяви позивачем відповідно до платіжного доручення № 4081 від 10.04.2015 р. сплачено судовий збір в сумі 9 192,64 грн.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Приймаючи до уваги, що предметом спору із врахуванням заяви про зменшення позовних вимог є стягнення в сумі 408 089,60 грн., отже 2% ціни позову становить 8161,79 грн., відтак судовий збір в сумі 1030,85 грн. підлягає поверненню з Державного бюджету України на користь ТОВ "Кен-Пак Яворів".
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 80п.1.1.,82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задоволити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Микулинецький Бровар", вул. Набережна, 33, смт. Микулинці,Теребовлянський район, Тернопільська область, ідентифікаційний код 00382912 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кен-Пак Яворів", вул. Маковея, 62, м. Яворів, Львівська область, ідентифікаційний код 35413712 - 49 969 грн. 27 коп. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань; 2512 грн. 86 коп. що становить 3% річних та 5 049 грн. 64 коп. в повернення сплаченого судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
3. В частині стягнення 200 000,00 грн. основного боргу за поставлений товар - провадження у справі припинити в зв'язку з відсутністю спору.
4. В решті частині позову - відмовити.
5. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кен-Пак Яворів", вул. Маковея, 62, м. Яворів, Львівська область, ідентифікаційний код 35413712 - 1030 грн. 85 коп. судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 4081 від 10.04.2015 р.
6. На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторонами може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання - 22 червня 2015 року) через місцевий господарський суд.
Суддя А.М. Сидорук