про повернення позовної заяви
22.06.2015 Справа № 920/923/15
Суддя господарського суду Сумської області Джепа Ю.А., розглянувши матеріали (вх. 1392)
за позовом: Фізичної особи-підприєця ОСОБА_1,
с. Білозір'я Черкаського району Черкаської області;
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2,
м. Суми
про стягнення 41 684 грн. 86 коп.,
Позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою б/н від 12.06.15 р. про стягнення 41 684 грн. 86 коп.
При перевірці поданих позовних матеріалів суддею господарського суду Сумської області встановлено, що позовну заяву подано з порушенням вимог п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України, а саме: до позовної заяви не додано доказів, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Згідно ч. 2 статті 44 Господарського процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Проте, з поданих матеріалів вбачається, що позивачем сплачений судовий збір до господарського суду Черкаської області, а не за реквізитами господарського суду Сумської області.
Відповідно до роз'яснень, наданих у постанові пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р., законом передбачено сплату судового збору за місцем розгляду справи із зарахуванням його до спеціального фонду державного бюджету України (частина перша статті 9). При цьому місце розгляду справи господарським судом визначається з огляду на вимоги статей 13-16, 92, 108, 11114, 114, 1221, 1227 ГПК.
Платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви в оригіналі і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.
Закон України «Про судовий збір», який набрав чинності з 01 листопада 2011 р., визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Також, відповідно до ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.
Згідно з п.п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 копії документів повинні відповідати пункту 5.27 Національного стандарту України «Державна уніфікована система організаціно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-20032», а саме копія документу повинна містити підпис особи, яка виготовила та перевірила її на відповідність оригіналам, із зазначенням її прізвища, ініціалів та посади та з прикладенням печатки, зазначенням дати засвідчення.
Отже, при наступному зверненні з позовною заявою позивачу необхідно привести копії документів у відповідність до вищезазначених положень.
Враховуючи данні обставини, суддя відповідно до ст. 63 ГПК України повертає позовну заяву без розгляду.
Позивачу доводиться, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущенних порушень.
На підставі викладеного, керуючись п. 4 ст. 63, ст. 86, Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовну заяву та додані до неї матеріали повернути позивачу без розгляду.
Додаток на адресу позивача: позовна заява на 3-х арк. з додатками на 21-му арк., в тому числі: два описи вкладення, фіскальний чек № 3000060679 від 13.06.2015 р., квитанція № 0.0.395841819.1 від 11.06.2015 р. про сплату судового збору в сумі 1 827 грн. 00 коп., поштовий конверт.
СУДДЯ Ю.А. ДЖЕПА