15 червня 2015 року Справа № 915/567/15
м. Миколаїв
за позовом: Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" /01135, м. Київ, пр.-т Перемоги, буд. 14/ в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Миколаївського морського порту) /54020, м. Миколаїв, вул. Заводська, 23/
до відповідача: Публічне акціонерне товариство "Судноплавна компанія "Укррічфлот" (АСК "Укррічфлот"), /04071, м. Київ, вул. Електриків, 8/ в особі філії Публічне акціонерне товариство "Судноплавна компанія "Укррічфлот" "Миколаївський річковий порт" /54058, м. Миколаїв, вул. Проектна, 1/
про стягнення 14009,37 грн., з яких 10 721,93 грн. основного боргу по адміністративному та корабельному зборах, 217,11 грн. річних, 3060,33 грн. інфляція.
Суддя Л.І. Васильєва
від позивача: Єленич А.В. дов. від 27.05.2015р.
від відповідача: Шевцова Т.М. дов. від 18.12.2014р.
Суть спору: позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги, які оплачуються портовими зборами, а саме адміністративний та корабельний збори на загальну суму 10 721,93 грн.
Заявою від 29.04.2015р. № 18-09/1351 позивач збільшив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 14 099,37 грн., з яких 10 721,93 грн. основного боргу, 217,11 грн. 3% річних, 3 160,33 грн. інфляційних(т.1 а.с.133-134).
Відповідно до ст.. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог.
Таким чином, справа розглядається з врахуванням заяви від 29.04.2015р. № 18-09/1351 про збільшення позовних вимог.
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив наступне:
Філія ПАТ „Судноплавна компанія „Укррічфлот" „Миколаївський річковий порт" є підприємством морського транспорту, яке має морський термінал в районі 6 та 7 причалів, оскільки обслуговує морські судна.
При здійсненні навантаження-розвантаження та обслуговування суден в акваторії відповідач отримав від ДП „АМПУ" в особі Миколаївської філії державного підприємства „Адміністрація морських портів України" (адміністрації Миколаївського морського порту) послуги, які оплачуються портовими зборами, а саме адміністративний та корабельний збори на загальну суму 10 721,93 грн., по яким Миколаївська філія державного підприємства „Адміністрація морських портів України" (адміністрація Миколаївського морського порту) виставила рахунки № 20452647 від 30.04.2014, № 23392647 від 19.05.2014, № 29772647 від 20.06.2014, № 57892647 від 05.11.2014, № 65062647 від 16.12.2014,
№ 01662647 від 28.01.2015 всього на суму 10 721,93 грн.
14.02.2015р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 18-09/458 від з вимогою оплатити виставлені рахунки. Претензія була залишена відповідачем без задоволення.
Позивач вважає, що відповідач безпідставно відмовляється оплачувати виставлені йому рахунки, відповідно до яких позивачем нараховано адміністративний та корабельний збори на загальну суму 10 721,93 грн.
В позовних вимогах посилається на порушення відповідачем ст.ст. 15, 22 Закону України „Про морські порти України", Порядок справляння та розміри ставок портових зборів, який затверджений наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 № 316, статті 526, 530 Цивільного кодексу України.
Відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими, в своїх запереченнях зазначив про наступне:
Між сторонами не було укладено жодного договору на надання філії «Миколаївській річковий порт АСК «Укррічфлот» вказаних у позові послуг.
Територія філії «Миколаївській річковий порт АСК «Укррічфлот» не входить до акваторії морського порту Миколаїв.
Плавзасоби порту під час виконання навантажувально- розвантажувальних операцій в районі 6 та 7 причалів, що знаходяться на території філії «Миколаївській річковий порт АСК «Укррічфлот», не перетинали межі портової акваторії Миколаївського морського порту, не здійснювали заходження в даний порт, а отже направлення актів та рахунків на адресу річкового порту для сплати адміністративного та корабельного зборів не має під собою правового обґрунтування.
Миколаївський річковий порт є підприємством річкового транспорту. На нього не може поширюватись встановлене законодавством визначення терміну «морський термінал», адже географічно річковий порт відокремлений від морського порту.
Посилання позивача на листування Міністерства транспорту та зв'язку України з керівництвом АСК «Укррічфлот» та Миколаївського річкового порту є безпідставним, оскільки відбувалося протягом 2003-2005 років, тобто строк давності переписки більше ніж 10 років. За даний час в законодавстві України, що регулює діяльність морських портів відбулися кардинальні зміни, що не дає змоги користуватися рекомендаціями, викладеними у листах десятирічної давності.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд -
встановив:
в період з квітня 2014 року по січень 2015р. до 6-го та 7-го причалів відповідача заходили морські судна для здійснення вантажно-розвантажувальних робіт, що підтверджено Загальними деклараціями про прихід та Загальними деклараціями про вихід(т.1 а.с.51-54, 60-63, 80-83, 94-97).
Вказаний факт відповідачем не заперечується.
У відповідності до статті 24 Закону України «Про транспорт» до складу морського транспорту входять підприємства морського транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів, вантажів, багажу, пошти, судна, судноремонтні заводи, морські шляхи сполучення, а також підприємства зв'язку, промислові, торговельні, будівельні і постачальницькі підприємства, навчальні заклади, заклади охорони здоров'я, фізичної культури, науково-дослідні, проектно-конструкторські організації та інші підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що забезпечують роботу морського транспорту.
Оскільки відповідач забезпечує роботу морського транспорту - здійснює вантажно-розвантажувальні роботи на морських суднах - він є підприємством морського транспорту.
Пункт 7 статті 1 Закону України «Про морські порти України» встановлює, що морський термінал - це розташований у межах морського порту єдиний майновий комплекс, що включає технологічно пов'язані об'єкти портової інфраструктури, у тому числі причали, підйомно-транспортне та інше устаткування, які забезпечують навантаження-розвантаження та зберігання вантажів, безпечну стоянку та обслуговування суден і пасажирів;
Єдиний майновий комплекс 6-го та 7-го причалів відповідача відповідають вказаним вище вимога.
Приписом частини 3 Прикінцевих положень Закону України «Про морські порти України» підприємства морського транспорту, на які на день набрання чинності цим Законом поширюється визначення терміну "морський термінал", незалежно від їх місця знаходження в межах або за межами існуючих державних підприємств - морських портів, підлягають включенню до меж морського порту, акваторією якого вони користуються, або до меж найближчого морського порту.
Територія таких морських терміналів, у тому числі територіально відокремлена від основної території морського порту, включається в межі відповідного морського порту.
Отже, територія морського терміналу 6 -го та 7-го причалів відповідача входить в межі Миколаївського морського порту в силу положень вищезазначених норм Закону України «Про морські порти України».
Вищезазначене спростовує доводи відповідача що територія морського терміналу 6 -го та 7-го причалів не входить до меж Миколаївського морського порту.
Суд також вважає безпідставним посилання відповідача на п.3 ст. 2 Закону України «Про морські порти України», оскільки, як зазначено вище, відповідач є не тільки річковим портом, але й підприємством морського транспорту, яке надає послуги з навантаження-розвантаження морських суден, збереження вантажів, тощо.
Не приймається заперечення відповідача стосовно не включення його морського терміналу до переліку морських терміналів, оскільки, як вірно зазначає позивач, відповідач не існує як окремий морський порт, але є морським терміналом Миколаївського морського порту в розумінні Закону України «Про морські порти України».
Відповідно до п. 6, 10 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про морські порти України» морським портом є визначені межами територія та акваторія, обладнані для обслуговування суден і пасажирів, проведення вантажних, транспортних та експедиційних робіт, а також інших пов'язаних з цим видів господарської діяльності.
Операційна акваторія причалу (причалів) - гідротехнічна споруда в межах портової акваторії, призначена для безпечного підходу суден до причалу та відходу від причалів, маневрування суден під час здійснення швартових операцій, а також маневрування суден між причалами.
Приписом статті 85 Кодексу торговельного мореплавства України встановлено, що під час перебування в морському порту будь-яке судно зобов'язане дотримувати чинних законів і правил України, у тому числі тих, що стосуються безпеки порту і судноплавства в порту, митного, прикордонного, санітарного (фітосанітарного) режимів, лоцманського проведення, буксирування, рятувальних і суднопіднімальних робіт, якірної стоянки і надання місць біля причалів, навантаження і вивантаження вантажів, посадки і висадки людей, послуг, пов'язаних з навантажувально-розвантажувальними роботами, і будь-яких інших портових послуг, портових зборів, запобігання забрудненню навколишнього природного середовища.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 Закону України «Про морські порти України» у морському порту справляються портові збори, в тому числі корабельний та адміністративний Розміри ставок портових зборів для кожного морського порту встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, відповідно до затвердженої нею методики. Порядок справляння, обліку та використання коштів від портових зборів, крім використання коштів від адміністративного збору, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту.
На виконання вказаних статей закону Міністерством інфраструктури України наказом від 27.05.2013р. №316 затверджено Порядок справляння та розміри ставок портових зборів.
Пунктом 2.1 Порядку справляння та розміру ставок портових зборів корабельний збір справляється за вхід та вихід з порту.
Припис п. 7.1 вказаного вище Порядку зобов'язує сплачувати адміністративний збір під час заходження судна у порт.
Отже, підставою справляння адміністративного та корабельного зборів є настання певної події, а саме заходження у морський порт або вихід судна з морського порту.
Як свідчать Загальні декларації про прихід та Загальні декларації про вихід(т.1 а.с.51-54, 60-63, 80-83, 94-97) в період з квітня 2014 року по січень 2015р. до 6-го та 7-го причалів відповідача заходили морські судна для здійснення вантажно-розвантажувальних робіт.
Для виконання вказаних робіт в операційну акваторію 6-го та 7-го причалів, тобто в акваторію Миколаївського морського порту, заходили та виходили судна відповідача для виконання вказаних робіт, а саме теплоходи «Володя Дубінін», «Віталій Бонівур», та такі судна як УРФ-4, БТ-431, УРФ-1, УРФ-2, УРФ-5, тощо.
Отже, позивач правомірно у відповідності до п. 2.1 та п. 7.1 Порядку справляння та розміру ставок портових зборів нарахував відповідачу адміністративний та корабельний збори в сумі 10 721,93 грн. (т.1 а.с.137-140).
Суд відхиляє доводи відповідача стосовно відсутності підстав для нарахування портових зборів в зв'язку з відсутністю договору між сторонами, оскільки нарахування та сплата портових зборів здійснюється в силу Закону України «Про морські порти України» та Порядку справляння та розміру ставок портових зборів.
Оскільки відповідачем в порушення п.1.4. Порядку справляння та розміру ставок портових зборів портові збори не були сплачені до виходу суден з морського порту, то позивач обґрунтовано нарахував 217,11 грн. річних та 3160,33 грн. втрат від інфляції згідно статті 625 Цивільного кодексу України.
Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі. Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити .
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" (АСК "Укррічфлот"), /04071, м. Київ, вул. Електриків, 8, код 00017733/ в особі філії Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" "Миколаївський річковий порт" /54058, м. Миколаїв, вул. Проектна, 1, 37974053/ на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" /01135, м.Київ, пр.-т Перемоги, буд.14, код 38727770/ в особі Миколаївської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Миколаївського морського порту) /54020, м.Миколаїв, вул.Заводська, 23, код 38728444/ 10 721,93 грн. основного боргу (850,98 грн. адміністративного та 9870,95 корабельного зборів) 217,11 грн. річних, 3060,33 грн. інфляційних втрат, 1827 грн. судових витрат.
Видати наказ.
Рішення у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково у порядку і строки встановлені ст.93 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 22.06.2015р.
Суддя Л.І. Васильєва