Справа № 183/479/15
№ 2/183/1255/15
іменем України
12 червня 2015 року м. Новомосковськ
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Парфьонова Д.О., за участі секретаря судового засідання Гуртової І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участі третьої особи - Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку -
встановив:
У січні 2015 року позивач звернувся до суду з означеним позовом, посилаючись на те, що йому на праві приватної власності належить будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1. У вказаному будинку з його дозволу був зареєстрований ОСОБА_1- брат позивача, який за місцем реєстрації з 2007 року не проживає. Тому просить визнати відповідача таким, що втратив право користування зазначеним будинком та зняти його з реєстраційного обліку.
Позивач надав заяву згідно якої просить розглядати позов за його відсутності, наполягає на задоволенні позовних вимог.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності не надавав.
В судовому засіданні 07 травня 2015 року судом здійснено заміну третьої особи з Новомосковського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України на Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, представник якого в судове засідання не з'явився. Причини неявки не повідомив.
Згідно ч.1 ст.224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З урахуванням зазначених положень закону та думки позивача, який згідно заяви не заперечував проти заочного розгляду справи, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.
У зв'язку з тим, що сторони в судове засідання не з'явились фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги частково з огляду на наступні обставини.
Судом встановлено, що позивачу на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом належить домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.10, 11/. Також у вказаному домоволодінні, згідно довідки ГУ ДМС України в Дніпропетровської області з 28 травня 2014 року зареєстрований ОСОБА_1
Як вбачається з акту обстеження умов проживання від 20 січня 2015 року, засвідченого секретарем Миколаївської сільської ради, відповідач прописаний, але не проживає за адресою прописки з 2007 року, з цієї дати в будинку не знаходився, речей не залишав /а.с.14/.
Отже, позивач, відповідно до ст.10 ЦПК України, довів за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст. ст.57-59 ЦПК України, зазначені обставини, того, що у будинку за адресою: АДРЕСА_1, відповідач не проживає більше року, а лише зареєстрований в ньому.
У відповідності до п.39 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року, члени сім'ї власника житла, які проживають разом із ним, мають право користування цим житлом відповідно до закону (особистий сервітут, частина перша статті 405 ЦК України). Суди повинні мати на увазі, що таким законом не може бути ЖК УРСР, а застосуванню підлягають норми, передбачені главою 32 ЦК України. Оскільки інше не встановлено законом, договором чи заповітом, на підставі яких встановлено сервітут, то відсутність члена сім'ї понад один рік без поважних причин є юридичним фактом, що є підставою для втрати членом сім'ї права користування житлом. У цьому випадку положення статей 71, 72 ЖК УРСР застосуванню не підлягають.
Відповідно до ч.1 ст.405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Так, згідно матеріалів справи не вбачається наявності договору чи заповіту, на підставі яких встановлено сервітут відповідача щодо користування квартирою позивача, матеріали справи свідчать про відсутність відповідача у житловому приміщенні, що належить позивачу більше, ніж 1 рік.
За таких обставин, зібрані у справі докази та їх оцінка вказують на наявність підстав для визнання відповідача, таким, що втратив право користування житловим приміщенням за вищезазначеною адресою.
Водночас, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову в частині зняття з реєстрації відповідача зі спірного приміщення, оскільки процедура зняття з реєстрації громадян України визначена законодавчими актами і проводиться на підставі відповідних документів, якими є в тому числі і рішення суду про визнання особи такою, що втратила право користування. Доказів порушення прав позивача в частині відмови в проведенні зняття з реєстраційного обліку матеріали справи не містять.
Вирішуючи при ухваленні рішення питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд бере до уваги, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 243,60 гривень, тому відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, судовий збір в розмірі 243,60 гривень підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 10,11,57,60,88,209, 212-215,224,226 ЦПК України суд -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участі третьої особи - Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку - задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право користування житловим приміщенням будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.
В решті позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Суддя Д.О. Парфьонов