18.06.15р. Справа № 904/3405/15
За позовом Міського комунального підприємства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКІ МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ", м.Дніпропетровськ
до Фізичної особи-підприємця Сєдунової Наталії Михайлівни, м.Дніпропетровськ
про стягнення 14 072,36 грн.
Суддя Петренко Н.Е.
Секретар судового засідання Завалєй Я.О.
Представники:
від позивача: Запороженко О.І., представник за довіреністю № 1804 від 04.11.14р.
від відповідача: не з'явився
Міське комунальне підприємство "ДНІПРОПЕТРОВСЬКІ МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ (далі-позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до фізичної особи-підприємця Сєдунової Наталії Михайлівни (далі - відповідач) про стягнення 14 072,36 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору № 070208 про постачання теплової енергії від 21.09.11р., в частині розрахунку за використану теплову енергію.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.15р. порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду, призначено судове засідання на 28.05.15р.
Ухвалою господарського суду від 28.05.15р. відкладено розгляд справи на 18.06.15р.
18.06.15р. у судовому засіданні повноважний представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі. Крім того, повноважний представник позивача надав для долучення до матеріалів справи заяву, відповідно до якої відповідачем було сплачено 2000,00 грн., у зв'язку із чим залишок боргу становить 9736,52 грн.
В свою чергу, повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив на позов та інші витребувані документи до суду не надав. Але 18.06.15р. до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з находженням відповідача в службовому відрядженні.
Дослідивши подане клопотання та заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд прийшов до висновку про те, що повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився та не подав відзив на позов та інші витребувані судом документи без поважних причин, оскільки:
По-перше, відповідно до вимог ст. 69 ГПК України суд обмежений в строках розгляду спору, а саме спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Виходячи з того, що позовна заява надійшла до господарського суду 20.04.15р., то спір повинен бути вирішено господарським судом до 20.06.15р. включно.
Господарський суд вважає за необхідне зазначити про те, що жодного клопотання про продовження строку розгляду спору до господарського суду не надходило.
По-друге, відповідач не обмежений у виборі осіб, котрі будуть здійснювати його представництво в господарському суді.
По-третє, відповідач до свого клопотання про відкладення розгляду справи не додав жодних доказів в обґрунтування неможливості забезпечення явки свого повноважного представника.
Враховуючи зазначене, суд вважає, що відповідач неналежним чином користується належними йому процесуальними правами, не виявляє взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони та не вживає заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин права.
Викладене є підставою для розгляду справи по суті в даному судовому засіданні без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами справи.
У судовому засіданні 18.06.15р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд, -
21.09.11р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 070208 про постачання теплової енергії (далі - Договір), відповідно до умов п. 1.1. якого, позивач бере на себе зобов'язання постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.
За приписами п. 2.1. Договору теплова енергія постачається відповідачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону (175 діб); гаряче водопостачання - протягом 350 діб; технологічні потреби - відповідно з виробничою програмою; кондиціювання повітря - по мірі необхідності.
Як зазначено у п. 3.2.2. Договору, відповідач зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбаченні цим договором.
Тарифи на теплову енергію, що споживається згідно з цим договором установлюються Дніпропетровською міською радою народних депутатів (п. 6.1. Договору).
Положеннями п. 7.2. Договору передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць, по результатам якого підписується акт (в 2-х примірниках) на відпуск - отримання теплової енергії по формі додатку 4.
Відповідно до 7.3. Договору відповідач зобов'язаний не пізніше ніж за 5 діб до початку розрахункового періоду сплачувати позивачу вартість теплової енергії згідно з її кількістю, передбаченою у додатку 1 до цього договору, по власним платіжним дорученням з зазначенням періоду, за який він сплачує.
Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться відповідачем впродовж 5 діб після одержання рахунку позивача, який зобов'язаний направити його відповідачу не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим. У випадку утворення переплати вона зараховується в рахунок наступних платежів (п. 7.4. Договору).
Згідно з п. 8.2.3. Договору в разі не оплати за спожиту теплову енергію - нараховується пеня в розмірі 1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожен день прострочки.
Цей Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 21.09.14р. (п. 11.1. Договору).
Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 11.4. Договору).
Як зазначає позивач, на виконання умов вищезазначеного Договору, ним було поставлено, за період 2014-2015 р.р., відповідачу теплову енергію на загальну суму 13 230,55 грн., що підтверджують Акти прийому-передачі та виставлені рахунки за вказаний період.
В порушення умов Договору відповідач за поставлену теплову енергію розрахувався лише частково, а саме у розмірі 1 494,02 грн., у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 11 736,52 грн.
За неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань по Договору, позивачем на підставі п.8.2.3. Договору нарахована пеня у розмірі 1 067,41 грн.
Крім того, відповідно до ч. 2. ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем були нараховані 3% річних у розмірі 102,71 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1 165,72 грн.
Враховуючи вищевикладене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 11 736,52 грн., пеню у розмірі 1 067,41 грн., 3% річних у розмірі 102,71 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 165,72 грн., а всього 14 072,36 грн.
Але, після звернення позивача з позовом до суду відповідачем було сплачено заборгованість у розмірі 2000,00 грн. Таким чином позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 9 736,52 грн., пеню у розмірі 1 067,41 грн., 3% річних у розмірі 102,71 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 165,72 грн.
Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному Договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.
Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).
За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно із положенням статті 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст. ст. 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства, умови Договору та встановлені судом обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 9736,52 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки матеріали справи містять інформацію щодо предмета доказування, та підтверджують неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором. Належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували належне виконання відповідачем умов Договору, відповідачем до суду надано не було. В частині вимоги позивача стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 2000,00 грн. підлягають припиненню, оскільки зазначена сума була погашена відповідачем.
Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).
Пунктом 8.2.3. Договору передбачено, що в разі не оплати за спожиту теплову енергію - нараховується пеня в розмірі 1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожен день прострочки.
На підставі п. 8.2.3. Договору позивачем була нарахована пеня у розмірі 1 067,41 грн., розрахунок якої судом перевірений та визнаний таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
За приписами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі вищевказаної норми закону, позивачем були нараховані інфляційні витрати у розмірі 1165,72 грн. та 3% річних у розмірі 102,71 грн.
Розрахунок 3% річних у розмірі 102,71 грн. господарським судом перевірений та визнаний таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
Щодо розрахунку інфляційних втрату розмірі 1 165,72 грн. , то суд вважає. що він зроблений невірно.
Після перерахунку проведеного господарським судом (в "ЛІГА:ЗАКОН") відповідно до вимог чинного законодавства України, інфляційні втрати складають 951,91 грн.
Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 951,91 грн.
Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 612, 625, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 231, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Сєдунової Наталії Михайлівни (49008, м.Дніпропетровськ, вул. Криворізька, буд. 50, кв. 30, ідентифікаційний номер 2167029866) на користь Міського комунального підприємства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКІ МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" (49044, м.Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, буд. 37, код ЄДРПОУ 32082770) заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 9736,52 грн. (дев'ять тисяч сімсот тридцять шість грн. 52 коп.), пеню у розмірі 1 067,41 грн. (одна тисяча шістдесят сім грн. 41 коп.), 3% річних у розмірі 102,71 грн. (сто дві грн. 71 коп.), інфляційні втрати у розмірі 951,91 грн. (дев'ятсот п'ятдесят одна грн. 91 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 799,24 грн. (одна тисяча сімсот дев'яносто дев'ять грн. 24 коп.).
В частині стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 2000,00 грн. провадження у справі - припинити.
В решті позовних вимог -відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 19..06.15р.
Суддя Н.Е. Петренко