17.06.15р. Справа № 904/1272/15
За позовом Заступника прокурора Дніпропетровської області
в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації, м.Дніпропетровськ
до Петриківської районної державної адміністрації, смт. Петриківка, Петриківський район, Дніпропетровська область
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на сторона Позивача: Департамент житлово-комунального господарства та будівництва Дніпродзержинської міської ради, м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область
про визнання недійсним розпорядження
Головуючий колегії Красота О.І.
Суддя Ярошенко В.І.
Суддя Бєлік В.Г.
Представники:
від прокурора: Колесниченко В.І., посв. №030895 від 22.12.2014 року;
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився;
Заступник прокурора Дніпропетровської області (далі-Прокурор) звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації (далі-Позивач) до Петриківської районної державної адміністрації (далі-Відповідач), за участю Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на сторона Позивача: Департамент житлово-комунального господарства та будівництва Дніпродзержинської міської ради, в якому просить суд визнати недійсним розпорядження голови Петриківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області "Про припинення права користування земельною ділянкою" №97-р-12 від 09.02.2012 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на час винесення спірного розпорядження голова Петриківської районної державної адміністрації діяв з перевищенням повноважень, оскільки повноваженнями щодо розпорядження землями державної власності в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, у т.ч. землями промисловості, наділені обласні державні адміністрації, відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України.
10.03.2015 року від Третьої особи - Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Дніпродзержинської міської ради до господарського суду надійшло клопотання про заміну департаменту на належну третю особу, у зв'язку з тим, що предмет спору не належить до його компетенції.
11.03.2015 року Відповідач подав до господарського суду відзив на позов та заяву про застосування строку позовної давності, в яких просив суд в задоволенні позову відмовити.
25.03.2015 Відповідач подав до господарського суду заяву про залучення до участі у справі Мухи Володимира Васильовича в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача.
26.03.2015 року Позивач подав до господарського суду пояснення, з урахуванням яких позовні вимоги Прокурора підтримав, просив суд позов задовольнити.
За заявою Позивача від 26.03.2015 року, ухвалою господарського суду від 26.03.2015 року, відповідно до вимог статті 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору на 15 днів - до 05.05.2015 року.
31.03.2015 року Прокурор подав до господарського суду пояснення стосовно заяви Відповідача про застосування строку позовної давності.
30.04.2015 року Позивач подав до господарського суду пояснення стосовно заяви Відповідача про застосування строку позовної давності.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2015 року у зв'язку зі складністю вирішення спору, суд ухвалив призначити розгляд справи №904/1272/15 в колегіальному складі суду.
Ухвалою господарського суду від 06.05.2015 року справу №904/1272/15 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий колегії - Красота О.І., судді - Крижний О.М., Бєлік В.Г.
18.05.2015 року та 19.05.2015 року від Відповідача до господарського суду надійшли доповнення до заперечень до позовної заяви.
20.05.2015 року Позивач подав до господарського суду пояснення, в яких позовні вимоги підтримав.
02.06.2015 року Михальчук Наталія Вікторівна подала до господарського суду заяву про залучення її до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача.
Судове засідання призначене на 03.06.2015 року не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Крижного О.М. у відрядженні. Представників сторін повідомлено про передачу матеріалів справи для визначення автоматизованою системою документообігу суду нового складу колегії.
Відповідно до п. 7 ст. 15 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" призначено повторний автоматизований розподіл з метою визначення члену колегії суддів, що вибув.
Розпорядженням керівника апарату суду №468 від 03.06.2015 року здійснено повторний автоматизований розподіл справ між суддями.
Протоколом про автоматичний розподіл справ між суддями від 03.06.2015 року визначено новий склад колегії: головуючий колегії Красота О.І., судді Бєлік В.Г., Ярошенко В.І.
Ухвалою господарського суду від 08.06.2015 прийнято до свого провадження в колегіальному складі справу №904/1272/15.
Ухвалою господарського суду від 08.06.2015 в задоволенні заяви Михальчук Наталії Вікторівни про залучення її до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача відмовлено.
Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.
В судове засідання представник Позивача не з»явився, у попередніх судових засіданнях позовні вимоги Прокурора підтримував, просив суд їх задовольнити. Клопотання про відкладення розгляду спору та письмові пояснення причин такої неявки на адресу суду не надходило.
Відповідач у судове засідання не з'явився, у попередніх судових засіданнях з урахуванням відзиву на позов та заяви про застосування строку позовної давності заперечував проти позовних вимог, просив суд в задоволенні позову відмовити. Клопотання про відкладення розгляду спору та письмові пояснення причин такої неявки на адресу суду не надходило.
Третя особа у судове засідання не з'явилась, витребувані документи до суду не надала. Клопотання про відкладення розгляду спору та письмові пояснення причин такої неявки на адресу суду не надходило.
Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника Позивача, Відповідача, Третьої особи, оскільки останні повідомлені про час та місце судового засідання належним чином (а.с.171- 176), а в матеріалах справи наявні документи необхідні для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.
Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу сторонами не подавалось.
Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши Прокурора оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -
Як вбачається з матеріалів справи і наданих сторонами доказів, в 1991 році Виконавчим комітетом Царичанської районної ради Народних депутатів Дніпропетровської області було видано Управлінню капітального будівництва Дніпродзержинського міськвиконкому державний акт серії Б №009121, на право користування земельною ділянкою площею 194,5 га, який зареєстровано в книзі записів державних актів на право користування землею за №88-91 від 1991 року, з метою будівництва об'єктів водопостачання міст Дніпродзержинська та Дніпропетровська (а.с. 14, 83-86).
Листом №04-04/2вих.12 від 23.01.2012 (а.с. 17) Управління капітального будівництва Дніпродзержинської міської ради (далі-Управління) звернулось до голови Петриківської районної державної адміністрації, в якому Управління просило Відповідача призупинити право користування земельною ділянкою, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Іванівської та Шульгівської сільських рад Петриківського району Дніпропетровської області (державний акт серії Б №009121 від 1991 року) та внести відповідні зміни до обліково-кадастрової документації в частині закріплення земельної ділянки за Управлінням по об'єкту "Водозабезпечення мм. Дніпродзержинська і Дніпропетровська із підземних джерел".
09.02.2012 року, Петриківською районною державною адміністрацією, за результатами розгляду заяви Управління капітального будівництва Дніпродзержинської міської ради, було винесено розпорядження №97-р-12 від 09.02.2012 (а.с. 18) "Про припинення права користування земельною ділянкою" (далі-Розпорядження).
Згідно пункту 1 Розпорядження було припинено право користування земельною ділянкою площею 194,5 га, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Іванівської та Шульгівської сільських рад, що знаходиться у постійному користування Управління капітального будівництва Дніпродзержинського міськвиконкому на підставі державного акта на право постійного користування землею серії Б №009121 від 1991 року.
На час видачі вказаного державного акта був чинний Земельний кодекс Української РСР, згідно статті 4 якого, вся земля в Українській РСР входить до єдиного державного земельного фонду, який відповідно до основного цільового призначення земель складається з:
1) земель сільськогосподарського призначення, наданих у користування колгоспам, радгоспам та іншим землекористувачам для сільськогосподарських цілей;
2) земель населених пунктів (міст, селищ міського типу і сільських населених пунктів);
3) земель промисловості, транспорту, курортів, заповідників та іншого несільськогосподарського призначення;
4) земель державного лісового фонду;
5) земель державного водного фонду;
6) земель державного запасу.
Відповідно до статті 141 Земельного кодексу Української РСР, землями державного водного фонду визнаються землі, зайняті водоймами (ріками, озерами, водоймищами, каналами, внутрішніми морями, територіальними водами і ін.), гідротехнічними та іншими водогосподарськими спорудами, а також землі, виділені під смуги відведення по берегах водойм, під зони охорони тощо.
Згідно частини 2 статті 143 Земельного кодексу Української РСР, землі державного водного фонду використовуються для будівництва і експлуатації споруд, що забезпечують задоволення питних, побутових, оздоровчих та інших потреб населення, а також задоволення сільськогосподарських, промислових, енергетичних, транспортних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.
Листом №2891 від 18.12.2013 року Відділ держземагентства у Петриківському районі Дніпропетровської області повідомив Головне управління Держземагентства у Дніпропетровській області, що можливо вважати, що надані згідно державного акта серії Б №009121 від 1991 року Управлінню капітального будівництва Дніпродзержинської міської ради землі, площею 194,5 га для будівництва об'єктів водопостачання мм. Дніпродзержинська та Дніпропетровська, відносились до земель промисловості, транспорту, курортів, заповідників та іншого несільськогосподарського призначення (а.с. 20, 79-80).
Звертаючись до суду з даним позовом Прокурор просить суд визнати недійсним розпорядження голови Петриківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області "Про припинення права користування земельною ділянкою" №97-р-12 від 09.02.2012 року посилаючись на те, що голова Петриківської районної державної адміністрації, під час винесення спірного Розпорядження, діяв з перевищенням повноважень, оскільки повноваженнями щодо розпорядження землями промисловості, відповідно до Земельного кодексу України, наділені обласні державні адміністрації.
Також Прокурор в позовній заяві вказує, що Управління капітального будівництва Дніпродзержинської міської ради не зверталось до Позивача (як органу, наділеному законом повноваженнями щодо розпорядження землями промисловості) з заявою про відмову від права постійного користування земельною ділянкою площею 194,5 га.
На час прийняття Відповідачем спірного розпорядження був чинний Земельний кодекс України в редакції від 22.12.2011 року, відповідно до частини 1 статті 19 якого, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:
а) землі сільськогосподарського призначення;
б) землі житлової та громадської забудови;
в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;
г) землі оздоровчого призначення;
ґ) землі рекреаційного призначення;
д) землі історико-культурного призначення;
е) землі лісогосподарського призначення;
є) землі водного фонду;
ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Частиною першою статті 58 Земельного кодексу України передбачено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті:
а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами;
б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами;
в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;
г) береговими смугами водних шляхів.
Відповідно до частини третьої статті 59 Земельного кодексу України, державним водогосподарським організаціям за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування землі водного фонду для догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами тощо.
З листа №2737 від 27.11.2013 року Відділу держземагентства у Петриківському районі Дніпропетровської області (а.с. 81-82) вбачається, що згідно статистичної звітності з кількості обліку земель (Ф 6 Зем), земельна ділянка площею 194,5 га, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Іванівської та Шульгівської сільських рад, рахується станом на 01.01.2008 року водогосподарські підприємства (ш90 гр60 гідротехнічні споруди), на 01.01.2009 року водогосподарські підприємства (ш90 гр60 гідротехнічні споруди), на 01.01.2010 року водогосподарські підприємства (ш90 гр60 гідротехнічні споруди), на 01.01.2011 року водогосподарські підприємства (ш90 гр60 гідротехнічні споруди), на 01.01.2012 року водогосподарські підприємства (ш90 гр60 гідротехнічні споруди), на 01.01.2013 року водогосподарські підприємства (ш90 гр60 гідротехнічні споруди).
Отже, з вищенаведених положень діючого законодавства, норм Земельного кодексу Української РСР, який діяв на час видачі державного акту серії Б №009121 від 1991 року, Земельного кодексу України, в редакції станом на час винесення спірного розпорядження, та офіційної статистичної звітності з кількості обліку земель (Ф 6 Зем), вказану земельну ділянку необхідно відносити за цільовим призначенням до такої категорії земель, як землі водного фонду.
Вказані обставини також підтверджуються тим, що нормами Земельного кодексу Української РСР так і нормами Земельного кодексу України, визначення такої категорії земель як землі промисловості не включає в себе таку складову як водогосподарські підприємства або гідротехнічні споруди, а включає землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під'їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд.
Прокурор, посилаючись на лист №2891 від 18.12.2013 року Відділу держземагентства у Петриківському районі Дніпропетровської області вказує, що зазначена земельна ділянка станом на 01.01.2008 року, 01.01.2009 року 01.01.2010 року, 01.01.2011 року, 01.01.2012 року, 01.01.2013 року рахувалась як водогосподарські підприємства (ш90 гр60 гідротехнічні споруди), однак в подальшому сам суперечить вказаним обставинам відносячи земельну ділянку до земель промисловості.
Крім того, в листі №2891 від 18.12.2013 року Відділ держземагентства у Петриківському районі Дніпропетровської області висуває лише припущення, а саме, що «можливо вважати, що надані землі Управлінню капітального будівництва Дніпродзержинської міської ради землі, площею 194,5 га для будівництва об'єктів водопостачання мм. Дніпродзержинська та Дніпропетровська, відносились до земель промисловості, транспорту, курортів, заповідників та іншого несільськогосподарського призначення».
Саме лише припущення Відділу держземагентства у Петриківському районі Дніпропетровської області щодо віднесення вказаної земельної ділянки до земель промисловості не може свідчити про її фактичне віднесення до вказаної категорії.
Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Пунктом "а)" частини першої статті 17 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин, зокрема, належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
Статтею 122 Земельного кодексу України передбачені повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування.
Так, частиною третьою статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:
а) сільськогосподарського використання;
б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті;
в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини шостої цієї статті, крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.
Відповідно до частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України, обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.
Прокурором та Позивачем не надано суду доказів стосовно відношення земельної ділянки за спірним розпорядженням до земель промисловості.
Отже, з урахуванням наведених положень законодавства, голова Петриківської районної державної адміністрації, при винесенні спірного Розпорядження №97-р-12 від 09.02.2012 року, діяв в межах своїх повноважень, які надані йому згідно Земельного кодексу України.
Стосовно посилань Прокурора на те, що Управління капітального будівництва Дніпродзержинської міської ради не зверталось до Позивача (як органу, наділеному законом повноваженнями щодо розпорядження землями промисловості) з заявою про відмову від права постійного користування земельною ділянкою площею 194,5 га, а зверталось до Відповідача лише призупинити право користування земельною ділянкою, необхідно зауважити наступне.
Підстави припинення права користування земельною ділянкою визначені статтею 141 Земельного кодексу України відповідно до пункту а) якої (серед іншого) встановлено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;
У зв'язку з тим, як встановлено судом вище, відповідними повноваженнями щодо розпорядження землями водного фонду наділені саме районні державні адміністрації, то у Управління капітального будівництва Дніпродзержинської міської ради не було підстав для звернення з відповідною заявою до Дніпропетровської обласної державної адміністрації, яка, відповідно до приписів Земельного кодексу України, не наділена повноваженнями щодо розпорядження землями водного фонду.
Також не знаходить правового обґрунтування зазначена Прокурором позиція, щодо того, що викладена в листі Управління капітального будівництва Дніпродзержинської міської ради №04-04/2вих.12 від 23.01.2012 його добровільна відмова від права користування земельною ділянкою не є добровільною відмовою, оскільки дії Відповідача щодо припинення права користування Управлінням зазначеною земельною ділянкою останнім не оскаржувались з моменту винесення спірного Розпорядження та по теперішній час. Крім того, такого поняття як "призупинення" права користування земельною ділянкою нормами Земельного Кодексу України не визначено.
Відповідно до ст. ст. 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищенаведене, аналізуючи норми Земельного законодавства України, докази надані прокурором та Позивачем в обґрунтування позовних вимог, господарський суд вважає за необхідне в задоволенні позовних вимог відмовити.
Крім того, Відповідач просить суд застосувати строк позовної давності до позовних вимог Прокурора вказуючи на те, що з моменту винесення головою Петриківської районної державної адміністрації розпорядження №97-р-12 від 09.02.2012 року по дату подання Прокурором даного позову загальний строк позовної давності, встановлений у 3 роки, сплинув, обґрунтовуючи це тим, що Позивач дізнався про винесення вказаного розпорядження у встановлений Дорученням голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації "Про здійснення контролю за дотриманням чинного законодавства при прийнятті розпорядження головами райдержадміністрацій" термін, а тому з часу, коли Позивачу стало відомо про винесення Відповідачем зазначеного розпорядження до дати звернення Прокурора з позовом до Господарського суду Дніпропетровської області сплило більше, ніж три роки.
Відповідно до ч.1 ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу.
Згідно із ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою Сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
З огляду на вказані норми Цивільного кодексу України, відсутність підстав для задоволення позовних вимог Прокурора, обставини щодо пропуску строку позовної давності за позовом про визнання недійсним розпорядження, не досліджуються судом, з огляду на необґрунтованість самої вимоги за даним позовом з вище встановлених підстав.
Згідно пункту 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.
Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, судові витрати, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на Позивача, в інтересах якого Прокурором заявлено даний позов, а саме на Дніпропетровську обласну державну адміністрацію.
Крім того, стосовно клопотання Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Дніпродзержинської міської ради про його заміну на належну третю особу необхідно зауважити наступне.
Згідно статті 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. У справах щодо майна господарських організацій, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, господарський суд залучає орган державної влади, що здійснює управління корпоративними правами, до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Зважаючи на те, що згідно з положенням про Департамент житлово-комунального господарства та будівництва Дніпродзержинської міської ради він є правонаступником усіх прав та обов'язків Управління капітального будівництва Дніпродзержинської міської ради (п. 1.2 Положення), а оскільки предметом розгляду у даній справі є визнання недійсним розпорядження №97-р-12 від 09.02.2012 року "Про припинення права користування земельною ділянкою", яким припинено право користування Управлінням капітального будівництва Дніпродзержинської міської ради земельною ділянкою, то у разі задоволення даного позову створювались або змінювалися права останнього.
Таким чином Департамент житлово-комунального господарства та будівництва Дніпродзержинської міської ради є належною третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, тому клопотання останнього про заміну його на іншу третю особу задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43-45, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В задоволенні позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Дніпропетровської обласної державної адміністрації (49004, м. Дніпропетровськ, пр. Кірова, 1, ЄДРПОУ 00022467) в доход Державного бюджету України в особі управління Державного казначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, р/р 31219206700005 у відділенні банку ГУДКУ в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 37989269, МФО 805012) суму 1 218 грн. 00 коп. - судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Повне рішення складено 17.06.15р.
Головуючий колегії О.І. Красота
Суддя В.І. Ярошенко
Суддя В.Г. Бєлік