16.06.15 Справа № 904/3296/15
За позовом: фермерського господарства ОСОБА_1, смт. Онуфріївка Кіровоградської області
до товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера", м. Дніпропетровськ
про визнання недійсним договору купівлі-продажу
Суддя: Євстигнеєва Н.М.
Представники:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: не з'явився
Фермерське господарство ОСОБА_1 звернулося до господарського суду із позовом, яким просить визнати недійсним у цілому договір купівлі-продажу № 13338 від 18 березня 2014 року, укладений між фермерським господарством ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю "Агросфера".
В обґрунтування позовних вимог фермерське господарство ОСОБА_1 зазначає, що 18 березня 2014 року між позивачем та відповідачем укладений договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого відповідач надав позивачу комерційний (товарний) кредит у сумі 49 484,15грн., що є сумарною вартістю товару за трьома видатковими накладними, із терміном повернення (відстрочка платежу) до 25.08.2014 та 25.10.2014. Позивач зазначає, що від імені фермерського господарства вказаний вище договір підписано його головою ОСОБА_1, який, як зазначено в преамбулі договору, діяв на підставі Статуту фермерського господарства. Між тим, відповідно до п.7.1. Статуту господарства органом управління господарства є рада членів фермерського господарства. Згідно з положеннями зазначеного пункту Статуту саме рада членів фермерського господарства має право приймати рішення про одержання кредитів, а також рішення про передачу частини майна під заставу та про інші види забезпечення зобов'язань при одержанні кредитів. Голова фермерського господарства вирішує питання діяльності господарства в напрямі, визначеному радою членів господарства, за винятком тих, які статутом господарства віднесено до компетенції ради членів господарства. Отже, компетенція голови фермерського господарства є обмеженою, рішення з питань отримання товарного кредиту може приймати лише рада членів фермерського господарства як орган управління господарства. У подальшому уповноважений орган фермерського господарства ОСОБА_1 не вчиняв дій, які свідчили б про прийняття до виконання правочину з одержання комерційного кредиту, а саме: відсотки за договором не сплачувались, акт надання послуг комерційного кредитування не підписувався, звернення до відповідача відносно розміру відсотків, їх суми, строку внесення тощо не направлялось.
В письмових поясненнях, які надійшли до господарського суду 26.05.2015, позивач зазначає, що рішенням від 06.09.2014 рада фермерського господарства визнала за неможливе проведення розрахунків із ТОВ "Агросфера", а також вчинення будь-яких інших дій, спрямованих на виконання вказаного договору.
Відповідач проти позову заперечує, вважає, що між сторонами було укладено договір купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу, передбачений ст.694 ЦК України, а не договір комерційного кредиту. Відтак у голови господарства не було необхідності попереднього отримання дозволу на його укладання від ради членів фермерського господарства, а тому, укладаючи договір купівлі-продажу № 13338 від 18.03.2014, голова фермерського господарства ОСОБА_1, яким є ОСОБА_1, діяв в межах своєї компетенції та мав необхідний обсяг цивільної дієздатності на вчинення такого правочину, як того вимагають норми цивільного законодавства та положення статуту господарства. Також відповідач посилається на те, що позивачем вчинені дії, спрямовані на схвалення укладеного правочину:
- відповідачем було передано, а позивачем було отримано товар на загальну суму 49 484,15 грн., що підтверджується видатковими накладними №240303/01 від 24.03.2014, №30615/01 від 03.06.2014, №270611/01 від 27.06.2014, підписаними представниками обох сторін;
- позивачем в добровільному порядку було проведено часткову оплату за договором купівлі-продажу №13338 від 18.03.2014 на загальну суму 21 786,29 грн., що підтверджується банківськими виписками ПАТ "ПУМБ" за 15.10.2014. на суму 6848,42 грн. та за 13.11.2014. на суму 14 937,77 грн., в яких чітко зазначено на що були спрямовані вказані грошові кошти;
- товар отриманий позивачем за вказаним договором купівлі-продажу відповідачу не повертався.
У судове засідання призначене для розгляду справи позивач та відповідач не з'явилися, явку повноважних представників не забезпечили, про день, час, місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Розгляд справи був відкладений з 13.05.2015 на 26.05.2015, з 26.005.2015 на 16.06.2015.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
18 березня 2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Агросфера" (продавець) та фермерським господарством ОСОБА_1 (покупець), в особі голови ОСОБА_1, що діє на підставі Статуту, був укладений договір купівлі-продажу №13338, за умовами якого (п.1.1.) продавець зобов'язався передати, а покупець зобов'язався прийняти та сплатити вартість засобів захисту рослин, мікродобрив, іменованих в подальшому товар, відповідно до умов даного договору (додаткових угод та специфікацій до нього).
Згідно з пунктом 2.1. договору якість товару повинна відповідати стандартам і Держстандартам, що діють в Україні на момент передачі товару, підтверджуватися сертифікатом якості заводу-виготовлювача.
Відповідно до п.3.1. договору, конкретний вид товару, його асортимент, кількість, ціна, строк поставки та умови оплати товару наведені в Специфікаціях до даного Договору. Специфікації є невід'ємною частиною даного договору. Ціна товару встановлена за домовленістю сторін, а сторони визначили грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті - Долар США. Оплата товару (виконання зобов'язання) передбачено у гривні, згідно розділу 4 цього договору.
За умовами п. 3.2 договору, загальна сума договору складається із суми вартості товару по всіх Специфікаціях, підписаних в рамках цього договору, які є його невід'ємною частиною, з урахуванням зміни ціни у спосіб передбачений пунктами 4.7., 4.8. та суми процентів за користування товарним кредитом.
Специфікаціями №№1-3 до договору сторони узгодили конкретний вид товару, його асортимент, кількість, ціну, строк поставки та умови оплати товару, що має передаватися продавцем (а.с.13-15).
Відповідно до змісту Специфікацій №№1-3 товар по даним Специфікаціям до договору продається на умовах надання продавцем покупцю товарного кредиту з відстрочкою платежу з наступним графіком його сплати:
- 11,11% від суми вартості всього товару по специфікації покупець має сплатити до 25.08.2014;
- решту 88,89% від суми вартості всього товару по специфікації покупець має сплатити до 25.10.2014.
Покупець має право на коригування цін на товар, придбаний по специфікаціям №№1-3, в сторону зменшення, у розмірі 15% лише при виконанні ним, покупцем, двох взаємопов'язаних умов, а саме: фактичного придбання всього об'єму товару по даним специфікаціям, з дотриманням кількості товару у розрізі асортименту за найменуванням та здійснення своєчасного розрахунку за придбаний товар у розмірі 85% від загальної вартості товару належної до сплати, з урахуванням умов пунктів 4.7,4.8 договору.
Пунктом 4.2. договору передбачено, що товарний кредит з відстрочкою платежу по даному договору надається на умовах сплати 0,01% річних за користування товарним кредитом. товарний кредит наданий продавцем покупцю в межах строків визначених умовами оплати товару у Специфікації - є строком правомірного користування товарним кредитором. Користування товарним кредитом за межами строків встановлених умовами оплати товару - є неправомірне користування покупцем товарним кредитом. У разі несвоєчасної сплати товарного кредиту, покупець продовжує користуватись товарним кредитом (неправомірне користування) по ставці згідно п. 7.2. (протягом 10-ти календарних днів), а далі по ставці згідно п. 7.3. договору.
Відповідно до п. 4.6. договору, оплата вартості товару та нарахованих процентів проводиться в гривнях. Сторони домовились та узгодили зміну ціни на товар в межах періоду часу, що вказаний у п. 4.7. та згідно способів викладених у пунктах 4.7, 4.8. договору.
Так, у пункті 4.7 договору сторонами узгоджена зміна ціни на товар, а саме, обумовлено, що якщо у періоди часу: з моменту підписання Специфікації до відвантаження (поставки товару) та протягом всього строку користування покупцем товарним кредитом (як правомірного користування так і неправомірного), офіційний курс гривні до іноземної валюти - (Долар США) зміниться в більшу або меншу сторону від офіційного курсу гривні до іноземної валюти - (Долар США), що визначений у Специфікації до договору на момент її підписання, покупець (відповідач-1) зобов'язаний сплатити продавцю (позивачу) проіндексовану суму вартості товару у гривні по договору, як проданого на умовах товарного кредиту, так і на інших умовах.
Пунктом 4.8. договору купівлі-продажу передбачено, якщо офіційний курс гривні до іноземної валюти - (Долар США) А1 існуючий на певну дату у періодах, про які йдеться мова у п. 4.7. договору, буде величиною меншою, ніж існуюча на ту ж дату ставка міжбанківського валютного курсу гривні до долара США (курсу продажу), то продавець (позивач) має право на індексацію суми вартості товару у гривні, а покупець (відповідач-1) зобов'язаний сплатити продавцю (позивачу) уже проіндексовану суму вартості товару у гривні, з врахуванням ставки міжбанківського валютного курсу гривні до долара США (курс продажу), згідно наступної формули:
проіндексована сума вартості товару у гривні встановлюється як (М1:А0)хСП=ПСП, де:
М1 - міжбанківський курс гривні до долара США (курс продажу) на дату, коли мало місце його зміна в більшу або меншу сторону по відношенню до А0;
А0 - це:
- (при першій індексації суми вартості товару (боргу)) - офіційний курс гривні до іноземної валюти - долара США визначений у Специфікації до договору;
- (при кожній черговій індексації) - це курс гривні до іноземної валюти - долара США, який при попередній індексації суми вартості товару (боргу) був на місці показника М1.
СП - сума вартості товару (боргу), яка підлягає індексації (першій чи черговій) станом на:
- дату, коли грошові кошти від покупця (відповідача-1) (оплата по договору) зараховані на розрахунковий рахунок продавця (позивача);
- дату, вказану в умовах оплати у Специфікації, як останній день строку погашення товарного кредиту;
- дату будь-яку послідуючу, яка йде після дати, вказаної в умовах оплати у Специфікації, як останній день строку погашення товарного кредиту.
ПСП - проіндексована сума вартості Товару (боргу).
Міжбанківський курс гривні до іноземної валюти - долар США (курс продажу) підтверджується довідкою ПАТ "АКТАБАНК" чи/або ПАТ "ПУМБ", чи/або ПАТ "Райффайзен Банк Аваль". Банк обирається за вибором продавця (позивача). Кількість разів, при яких може бути задіяна індексація суми вартості товару у гривні (боргу), є необмеженою і прямо пропорційно залежить від кількості разів зміни курсу гривні до іноземної валюти, згідно пунктів 4.7., 4.8. договору, у періоди: починаючи з моменту підписання Специфікації до відвантаження (поставки товару покупцю), та протягом всього періоду користування покупцем (відповідачем) товарним кредитом (як правомірного користування так і не правомірного).
У відповідності до пунктів 4.13., 4.14. договору продавець зобов'язаний надати покупцю рахунок, податкову накладу, накладну на передачу товару (видаткова), сертифікати якості на кожну партію товару, а на вимогу покупця - товарно-транспортну накладну. Покупець для отримання товару зобов'язаний надати продавцю доручення на право отримання товарно-матеріальних цінностей для отримання товару.
Пунктом 5.1. договору передбачено, що право власності на товар переходить до покупця в момент одержання ним товару, супровідних документів, та підписання накладних на передачу товару.
Відповідно до пункту 5.4. договору прийом товару по кількості і якості та документів згідно пункту 4.13. проводиться покупцем у момент одержання товару від продавця. Покупець зобов'язаний перевірити цілісність тари, пломб на ній (якщо вони присутні), а також відсутність ознак ушкодження і псування товару й у випадку їхнього виявлення негайно, до закінчення прийому, письмово заявити продавцю. При відсутності такої заяви товар вважається прийнятим покупцем, а документи, передбачені пунктом 4.13., - йому переданими.
За умовами п. 13.1. договір набирає сили з моменту підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2014 року, а в частині розрахунків - до повного виконання покупцем своїх зобов'язань за цим договором.
На виконання умов договору поставки відповідач передав позивачу товар, що підтверджується наступними видатковими накладними (а.с.16-18):
№240303/01 від 24.03.2014 на суму 21 315,81грн.,
№270611/01 від 27.06.2014 на суму 13 230,57грн.,
№30615/01 від 03.06.2014 на суму 14 937,77грн.
Позивач частково оплатив отриманий за договором купівлі-продажу товар на суму 21 786,29грн. (банківські виписки від 15.10.2014 на суму 6 848,42грн., від 13.11.2014 на суму 14 937,77грн.), а.с.34,35.
Позивач вважає, що договір купівлі-продажу не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки укладений головою фермерського господарства ОСОБА_1 з перевищенням повноважень та без подальшого схвалення таких дій, проти чого заперечує відповідач, що і є причиною спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1), особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2), волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3), правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5).
Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
В пунктах 2.1., 2.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" зазначено, що правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Спірний договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу товару в кредит.
Відповідно до ст. 694 Цивільного кодексу України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі невиконання продавцем обов'язку щодо передання товару, проданого в кредит, застосовуються положення статті 665 цього Кодексу. Якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.
Отже, право передбачити в договорі купівлі-продажу обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи з дня передання товару продавцем, надано сторонам частиною п'ятою ст. 694 ЦК України, яка регулює правовідносини, пов'язані з продажем товару в кредит.
Товарний кредит - це товари, які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним чи фізичним особам на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент (п.14.1.245 ст. 14 Податкового кодексу України).
Положення щодо комерційного кредиту регулюються статтею 1057 ЦК України, відповідно до якої договором, виконання якого пов'язане з переданням у власність другій стороні грошових коштів або речей, які визначаються родовими ознаками, може передбачатися надання кредиту як авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг (комерційний кредит), якщо інше не встановлено законом. До комерційного кредиту застосовуються положення статей 1054-1056 цього Кодексу, якщо інше не встановлено положеннями про договір, з якого виникло відповідне зобов'язання, і не суперечить суті такого зобов'язання.
З огляду на різну правову природу та відокремленість товарного кредиту від комерційного, суд відхиляє посилання позивача на те, що між сторонами укладений саме комерційний кредит.
Позивач вважає, що голова фермерського господарства ОСОБА_1 при укладанні договору діяв з перевищенням наданих йому повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.
Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень (ч. 3 ст. 92 ЦК України).
За приписами ст. 97 ЦК України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
Органом управління фермерським господарством, відповідно до п.7.1. Статуту, є Рада членів фермерського господарства.
Рада членів фермерського господарства приймає рішення: про внесення змін та доповнень до Статуту господарства; з соціально-економічних питань; про надання згоди на вступ до господарства нових членів та вихід із господарства; про одержання кредитів та передачі частини майна чи фермерського господарства, як цілісного майнового комплексу під заставу, а також про інші види забезпечення зобов'язань при одержанні кредитів або інших позичок; про продаж або інше відчуження земельних ділянок, іншої частини майна чи фермерського господарства, як цілісного майнового комплексу громадянам або юридичним особам України тощо.
В свою чергу, голова фермерського господарства, здійснюючи керівництво господарством, самостійно вирішує питання діяльності господарства в напрямі визначеному Радою членів господарства, за винятком питань, віднесених Статутом до компетенції Ради членів господарства (п.8.4. Статуту).
Отже, за змістом п.7.1. Статуту Рада членів фермерського господарства приймає рішення про одержання кредитів та передачі частини майна чи фермерського господарства, як цілісного майнового комплексу під заставу, а також про інші види забезпечення зобов'язань при одержанні кредитів або інших позичок.
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Предметом кредитного договору є грошові кошти (кредит). Предметом комерційного кредиту, в силу ст. 1057 ЦК України, є як грошові кошти, так і речі, які визначаютьcя родовими ознаками. До комерційного кредиту застосовуються положення статей 1054-1056 цього Кодексу, якщо інше не встановлено положеннями про договір, з якого виникло відповідне зобов'язання, і не суперечить суті такого зобов'язання.
Враховуючи, що між сторонами укладено договір купівлі-продажу (товарного кредиту) на умовах відстрочення платежу, передбачений ст. 694 ЦК України, у голови фермерського господарства не було необхідності отримувати рішення Ради членів фермерського господарства на його укладання.
Таким чином, голова фермерського господарства діяв в межах наданих йому повноважень та мав необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення особи на укладення правочину та настання відповідних правових наслідків підтверджується наступним його схваленням.
Згідно із ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Схвалення дій представника юридичної особи здійснюється шляхом, зокрема, так званих конклюдентних дій, що свідчать про прийняття правочину.
Як зазначено в пункті 3.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, доказами схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.).
З матеріалів справи вбачається, що оспорюваний правочин було схвалено обома сторонами, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу №13338 від 18.03.2014 була здійснена поставка товару згідно видаткових накладних №240303/01 від 24.03.2014 на суму 21 315,81грн., №270611/01 від 27.06.2014 на суму 13 230,57грн., №30615/01 від 03.06.2014 на суму 14 937,77грн.
Також про виконання вказаного правочину свідчать і банківські виписки від 15.10.2014 на суму 6 848,42грн., від 13.11.2014 на суму 14 937,77грн., а.с.34,35.
Таким чином, договір купівлі-продажу від 18.03.2014 №13338 є дійсним.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на протоколи засідань Ради членів фермерського господарства ОСОБА_1 від 06.09.2014 та від 07.03.2015.
Відповідно до протоколу засідання Ради членів фермерського господарства ОСОБА_1 від 06.09.2014 Рада членів фермерського господарства вирішила, зокрема:
договори №13338 та №13340-С від 18.03.2014, укладені з ТОВ "Агросфера", визнати такими, що укладені головою фермерського господарства ОСОБА_1 із перевищенням повноважень, передбачених статутом та такими, що не дістали схвалення фермерським господарством;
визнати за неможливе проведення розрахунків із ТОВ "Агросфера", а також вчинення будь-яких інших дій, спрямованих на виконання договорів №13338 та №13340-С від 18.03.2014.
Відповідно до протоколу засідання ради членів фермерського господарства ОСОБА_1 від 07.03.2014 Рада членів фермерського господарства вирішила, зокрема:
визнати платежі у загальній сумі 21 786,29грн. за договором від 18.03.2014 №13338 та у сумі 15 159,54 за договором від 18.03.2014 №13340-С такими, що здійснені одноособово головою фермерського господарства з перевищенням передбачених статутом повноважень всупереч рішенню ради членів господарства від 06.09.2014;
повторно визнати договори №13338 та №13340-С від 18.03.2014, укладені з ТОВ "Агросфера", визнати такими, що укладені головою фермерського господарства ОСОБА_1 із перевищенням повноважень, передбачених статутом та такими, що не дістали схвалення фермерським господарством тощо.
Суд відхиляє посилання позивача на зазначені вище рішення Ради членів фермерського господарства, оскільки схвалення укладених договорів може відбуватися не лише за рішенням членів Ради фермерського господарства, а виходячи з вчинення стороною дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.). Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2015 у справі 904/10390/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" до фермерського господарства ОСОБА_1, товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Інвест" встановлено, що ТОВ "Агросфера" було поставлено фермерському господарству ОСОБА_1 товар на загальну суму 49 484,15грн., також задоволені вимоги ТОВ "Агросфера" щодо стягнення наявної за договором заборгованості.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, наведені вище положення законодавства, суд вважає вимоги позивача не правомірними та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на позивача у справі.
Враховуючи вищевикладене керуючись ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Судові витрати віднести на позивача.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя Н.М.Євстигнеєва