17 червня 2015 р. Справа № 903/552/15
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Вікант", м. Київ
до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Алтекс", м. Ковель, Волинська область
про стягнення 176024,74 грн.
Суддя Вороняк А.С.
при секретарі судового засідання Чорному С.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Підгайна Н.Й., довіреність б/н від 22.04.2015р.;
від відповідача: Демиденко А.А., довіреність б/н від 20.05.2015р..
Відповідно до ст.20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст.22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.
Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу від представників сторін не поступало.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Вікант" звернулось з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Алтекс" про стягнення 176024,74 грн., з них 149990 грн. - основного боргу, 24247,96 грн. - пені, 1786,78 грн. - 3% річних та судових витрат по справі.
Ухвалою господарського суду Волинської області від 21.05.2015р. за вказаним позовом було порушено провадження, а справу призначено до розгляду на 03.06.2015р. та зобов'язано сторони надати суду ряд документів, необхідних для об'єктивного розгляду справи по суті.
Ухвалою господарського суду Волинської області від 03.06.2015р. розгляд справи було відкладено на 17.06.2015р. у зв'язку з неподання відповідачем витребуваних доказів, необхідність витребування нових доказів, надання сторонам можливості мирного врегулювання спору та для з'ясування всіх істотних обставин справи.
17.06.2015р. через канцелярію суду від відповідача поступив відзив (вх.№ 01-54/5800/15) в якому просять суд зменшити розмір штрафних санкцій у зв'язку з важким фінансовим становищем відповідача, що спричинило зупинку виробничої діяльності підприємства, звільнення працівників, повідомляють, що заборгованість протягом травня, червня 2015р. частково сплачена на суму 64 900 грн. згідно платіжних доручень: №190 від 02.06.2015р. на суму 26 000 грн., №196 від 03.06.2015р. на суму 23 900 грн., №206 від 15.06.2015р. на суму 15 000 грн.. До відзиву додано копії платіжних доручень: №190 від 02.06.2015р., №196 від 03.06.2015р., №206 від 15.06.2015р. та штатний розпис керівників, спеціалістів, службовців по ТОВ "Компанія Алтекс" з 10.04.2015р..
В судовому засіданні 17.06.2015р. представник позивача повідомила про часткову оплату основної суми боргу відповідачем в сумі 64 900 грн., яка здійснена після подання позову до суду, позовні вимоги з врахуванням проплат відповідача підтримала та просить їх задовольнити. В клопотанні відповідача, щодо зменшення штрафних санкцій просила відмовити, додатково повідомила, що розмір штрафних санкцій є адекватним, якщо враховувати рівень інфляції в державі.
В судовому засіданні 17.06.2015р. представник відповідача суму позовних вимог з врахуванням проплат відповідача визнала, просить суд зменшити розмір штрафних санкцій.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
встановив:
13.05.2013р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Вікант» (далі - продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Алтекс" (далі - покупець) укладено договір № 50082/13-ЛС.
Згідно п.1.1 Договору продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, передати у власність покупця металопродукцію (далі - товар), а покупець зобов'язується своєчасно прийняти товар і здійснити його оплату на умовах цього Договору.
Згідно до п. 2.1 Договору загальна кількість, асортимент та розгорнута номенклатура товару, що передається за цим Договором, визначається в заявах покупця, у рахунках-фактурах продавця та/або специфікаціях до Договору, видаткових накладних. Сторони домовились, що заявки передаються представником покупця за допомогою телефонного зв'язку в усній формі, або направляються на адресу продавця в письмовій формі та відображається у рахунках-фактурах продавця (далі - рахунки-фактури), які є невід'ємною частиною Договору та/або специфікаціях до Договору.
Згідно п.3.6. Договору продавець вправі відвантажити товар згідно потреб покупця без отримання попередньої оплати. При цьому покупець сплачує вартість отриманого товару та доставку протягом 2-ох (двох) календарних днів з моменту отримання товару. Датою платежу вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок продавця
Згідно п. 4.2 Договору покупець зобов'язаний здійснити оплату в строки й порядку, передбачені цим Договором.
Згідно п.9.1 Договору, цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014р., а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами. Якщо за один місяць до закінчення терміну дії цього Договору жодна із сторін не повідомила іншу сторону про свій намір припинити дію цього Договору, він автоматично продовжується на наступний календарний рік.
На виконання умов Договору, позивачем (продавцем) 17.12.2014р. було здійснено поставку відповідачу (покупцю) наступного товару:
- катанка 8,0 мм; ст.3пс; в бунтах до 2,1 т;
- катанка 10 мм; кл.А240С; в бунтах до 2,1 т;
- катанка 12 мм; кл.А240С; в бунтах до 2,1 т;
- катанка 14 мм; ст.3пс; в бунтах до 2,1 т, на загальну суму 203655,12 грн. (з ПДВ), що стверджується рахунком-фактурою №37418 від 11.12.2014р. (а.с.30) та видатковою накладною №30969 від 17.12.2014р.(а.с.14). Даний товар отримав директор ТОВ "Компанія Алтекс" - Михайлюк С.А., згідно виданої останньому довіреності №218 від 12.12.2014р.(а.с.15-16).
24.02.2015р. та 14.04.2015р. відповідач провів часткову оплату за отриманий від позивача товар в розмірі 53665,12 грн., що стверджується платіжними дорученнями №53 від 24.02.2015р. на суму 29 665,12 грн. та №121 від 14.04.2015р. на суму 24 000 грн.(а.с.31-32).
Таким чином на час подання позову до суду у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 149 990 грн. (203655,12 - 53665,12 = 149 990).
Після порушення провадження у справі(ухвала суду від 21.05.2015р.), відповідач сплатив позивачу 64 900 грн., що стверджується платіжними дорученнями №190 від 02.06.2015р. на суму 26 000 грн., №196 від 03.06.2015р. на суму 23 900 грн., №206 від 15.06.2015р. на суму 15 000 грн..
Згідно п.1-1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Згідно пп. 4.4 п. 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.
Враховуючи часткову оплату відповідачем основної заборгованості після порушення провадження у справі в сумі 64900 грн., суд приходить до переконання, що провадження у справі про стягнення 176024,74 грн. в частині стягнення 64900 грн. основної заборгованості слід припинити через відсутність предмета спору.
З приводу стягнення з відповідача 85 090 грн. (149 990 - 64 900 = 85 090) - основного боргу суд зазначає наступне.
Згідно ст.712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За правилами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ст.144 Господарського кодексу України (далі - ГК України), майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Згідно ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст.193 ГК України та статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
В даному випадку, відносини між позивачем та відповідачем носять договірний характер, укладений між останніми договір №50082/13-ЛС від 13.05.2013р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався.
З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами Договору, відпуск позивачем на виконання його умов відповідачу Товару, отримання його відповідачем та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку про підставність пред'явленого позивачем до відповідача позову в частині стягнені основної суми заборгованості у розмірі 85 090 грн..
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за період з 20.12.2014р. по 15.04.2015р. у розмірі 24 247,96 грн. слід зазначити наступне.
Згідно п. 6.3 Договору у разі порушення строків оплати за товар та строків приймання товару, указаних в пункті 3.6 цього Договору покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Суд перевіривши правильність нарахування пені, приходить до висновку, що дана вимога про стягнення з відповідача пені за період нарахування з 20.12.2014р. по 15.04.2015р., з врахуванням проплат відповідача, в сумі 24 247,96 грн. підставна та підлягає до задоволення.
Щодо вимоги позивача про стягнення 1786,78грн. - 3% річних за період з 20.12.2014р. по 15.04.2015р., слід зазначити наступне.
Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Суд перевіривши правильність нарахування 3 % річних, приходить до висновку, що дана вимога про стягнення з відповідача 3% річних за період нарахування з 20.12.2014р. по 15.04.2015р., з врахуванням проплат відповідача, в сумі 1786,78 грн. підставна та підлягає до задоволення.
Згідно ч.5 ст.22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відповідач має право визнати позов повністю або частково.
Згідно ч.1 ст.35 ГПК України, обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Згідно ч.5 ст.78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Судом прийнято визнання позову представником відповідача, згідно ст.ст.22, 35, 78 ГПК України, як таке, що не суперечить законодавству та судом не встановлено порушення прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Клопотання представника відповідача, яке викладене у відзиві б/н від 17.06.2015р. (вх..№01-54/5800/15) з приводу зменшення штрафних санкцій підлягає відхиленню, в обґрунтування своєї позиції суд зазначає наступне.
При вирішенні питання щодо зменшення стягнення пені, суд виходить з того, що згідно п.3 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Згідно ст.233 ГК України, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Згідно п.3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Отже, зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки(пені), суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення розміру штрафних санкцій. При цьому, розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.
Суд зважаючи на вищевикладене, враховуючи що розмір пені - 24247,96 грн. не перевищує розмір заявленої суми основної заборгованості - 149990 грн., враховуючи що даний випадок не є винятковим та позивачем не заявлялось вимог про стягнення інфляційних втрат, відповідачем не надано доказів свого скрутного майнового становища та перебування при цьому в процесі банкрутства, тому суд вважає, що в зменшені розміру штрафних санкцій слід відмовити.
В силу ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому вимоги, що пред'являються до доказів, визначені ст.34 ГПК України, відповідно до якої, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладені обставини, беручи до уваги наявні в матеріалах справи документи, господарський суд, оцінюючи докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за Договором в розмірі 176024,74 грн., підлягають частковому задоволенню в сумі 111 124,74 грн., з них 85 090 грн. - основного боргу, 24247,96 грн. - пені, 1786,78 грн. - 3% річних, а в частині стягнення 64900 грн. основної заборгованості - припиненню.
Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача, судові витрати в сумі 3520,49 грн. в порядку ст.ст.44,49 ГПК України слід покласти на нього.
Крім того, позивачем при зверненні до суду було переплачено 552,61 грн. судового збору, які на підставі ст. 7 Закону України "Про судовий збір" підлягають поверненню йому з бюджету.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Вікант" до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Алтекс" про стягнення 176024,74 грн. в частині стягнення 64900 грн. основної заборгованості - припинити.
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Алтекс" (45007, Волинська обл., м.Ковель, вул.Варшавська, буд.1, код ЄДРПОУ 35823953) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Вікант" (01001, м.Київ, вул.Еспланадна, 34/2, оф.5, код ЄДРПОУ 31568293) 111 124,74 (сто одинадцять тисяч сто двадцять чотири гривні сімдесят чотири копійки) грн., з них 85 090 грн. - основного боргу, 24247,96 грн. - пені, 1786,78 грн. - 3% річних та 3520,49 (три тисячі п'ятсот двадцять гривень сорок дев'ять копійок ) грн. витрат позивача по оплаті судового збору.
4. Управлінню державної казначейської служби України у місті Луцьку повернути з Державного бюджету товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Вікант" (01001, м.Київ, вул.Еспланадна, 34/2, оф.5, код ЄДРПОУ 31568293) - 552,61 (п'ятсот п'ятдесят дві гривні шістдесят одну копійку) грн. надмірно сплаченого судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви до господарського суду Волинської області згідно платіжного доручення №1860 від 23.03.2015 року.
Повний текст рішення складено
19.06.2015
Суддя А. С. Вороняк