10.06.15р. Справа № 904/3921/15
За позовом Прокурора Інгулецького району м. Кривого Рогу в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, м. Дніпропетровськ, в особі Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
до Приватного акціонерного товариства "Криворіжаглобуд", м. Кривий Ріг Дніпропетровсьскої області
про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді у розмірі 126 131,73 грн.
Суддя Крижний О.М.
Представники:
від прокуратури: Ягольник Г.В., службове посвідчення № 032900 від 10.04.2015 року, прокурор
від позивача: не з'явився
від відповідача: Савицька К.О., довіреність №77 від 05.01.2015 року, представник
Прокурор Інгулецького району м. Кривого Рогу звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, в особі позивача: Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" з позовом, у якому просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Криворіжаглобуд" на користь Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" основний борг у розмірі 106 614,19 грн., пеню у розмірі 7 052,00 грн., штраф у розмірі 4 519,00 грн., 3% річних у розмірі 384,36 грн. та інфляційні втрати у розмірі 7 562,18 грн., загалом на суму 126 131,73 грн.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за укладеним між Державним підприємством "Криворізька теплоцентраль" та Приватним акціонерним товариством "Криворіжаглобуд" договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 48 від 15.10.2010 року щодо повної та своєчасної оплати поставленої державним підприємством відповідачу теплової енергії гарячій воді, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість та відповідно нараховані штрафні санкції, 3% річних та втрати від інфляції на загальну суму 126 131,73 грн.
Також, у позовній заяві прокурор просить вжити заходи до забезпеченню позову, а саме: винести на стадії порушення провадження у справі ухвалу про забезпечення позову, якою накласти арешт на рахунки та майно відповідача.
Міністерство енергетики та вугільної промисловості України позовні вимоги підтримує, у пояснення по справі № 17/1092 від 18.05.2015 року, які надійшли до господарського суду 27.05.2015 року просить позов задовольнити у повному обсязі.
Представник Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" у судове засідання не з'явивися, до початку судового засідання 10.06.2015 року за допомогою факсового зв'язку до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з недостатністю коштів та відповідно неможливістю направлення представника позивача у відрядження для у часті у судовому засідання.
Суд відхиляє клопотання позивача, так як підстави для відкладення розгляду справи відсутні та матеріалів справи достатньо для прийняття рішення.
Відповідач проти позову не заперечує, однак, у відзиві на позов зазначає, що не має можливості оплатити і суму заборгованості і суму нарахованих штрафних санкцій, 3% річних та втрат від інфляції, просить зменшити розмір останніх на підставі ст. 233 Господарського кодексу України.
Також, у відзиві на позов відповідач просить при винесенні рішення відстрочити виконання рішення суду.
Розгляд справи був відкладений з 20.05.2015 року на 10.06.2015 року.
У судовому засіданні 10.06.2015 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
15.10.2010 року між Державним підприємством "Криворізька теплоцентраль" (теплопостачальна організація) та Приватним акціонерним товариством "Криворіжаглобуд" (споживач) був укладений договір купівлі-продажу в гарячій воді №48 (далі - Договір) за умовами п. 1.1. якого теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.
Строк дії Договору передбачений п. 10.1. Договору, відповідно до якого цей Договір набуває чинності з моменту фактичного надання послуг з теплопостачання та діє до 14.10.2011 року. Договір припиняє свою дію у випадках: закінчення строку, на який він був укладений, взаємної згоди сторін про його припинення; прийняття відповідного рішення господарським судом, ліквідації однієї із сторін.
Припинення дії договору не звільняє Споживача від обов'язку повної сплати за спожиту теплову енергію. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення дії договору не буде письмово заявлено однією із сторін (п.п. 10.2.-10.3. Договору).
Згідно з п. 2.1 Договору теплова енергія постачається споживачу-покупцю в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального періоду; гаряче водопостачання - протягом року.
Пунктом 5.1 Договору сторони погодили, що облік обсягу споживання теплової енергії і параметрів теплоносія проводиться за комерційними приладами обліку на межі балансової належності теплових мереж теплопостачальної організації та споживача або за домовленістю сторін в іншому місці. У разі відсутності, пошкодження та/або неправильної роботи приладів комерційного обліку оплата здійснюється відповідно до визначених у договорі навантажень по опалюванню та гарячому водопостачанню з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в межах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.
Межа балансової належності оформлюється у вигляді акта зі схемами теплових мереж, підписаного у двосторонньому порядку, який є невід'ємною частиною договору (п.5.3 Договору).
Відповідно до п. 5.5. Договору при відсутності приладів комерційного обліку або якщо вони вибули з ладу обсяг теплової енергії визначається теплопостачальною організацією розрахунковим способом згідно з приєднаними максимальними договірними тепловими навантаженнями, вказаними в Додатку №1.
Згідно Дислокації споживача постачальник проводить відпуск теплової енергії для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання по об'єкту споживача, який розташований за адресою: Південний,1а (адмінбудівля).
Відповідно до п. 6.1. Договору розрахунки за теплову енергію, що споживається проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів.
Розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за три дні до початку розрахункового періоду сплачує теплопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої за розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця (п.п.6.2.-6.3. Договору).
Відповідно до п. 6.5 Договору у споживачів, що не мають приладів комерційного обліку обсяги фактично спожитої теплової енергії визначаються згідно з договірним тепловим навантаженням з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання споживача у розрахунковому періоді. Різниця між сплаченою та фактично спожитою тепловою енергією сплачується не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.
На виконання умов Договору Державне підприємство "Криворізька теплоцентраль" поставило Приватному акціонерному товариству "Криворіжаглобуд" теплову енергію в гарячій воді у загальному розмірі на суму 106 614,19 грн.
На підтвердження наведеного факту позивач надав до суду наступні копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг):
- копія акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 7650 від 31.12.2014 року у сумі 43 651,50 грн.;
- копія акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 850 від 31.01.2015 року у сумі 6654 557,26 грн.;
- копія акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 1478 від 28.02.2015 року у сумі 42 056,93 грн.
Наведені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписані уповноваженими особами Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" та Приватного акціонерного товариства "Криворіжаглобуд" та відповідно скріплені печатками підприємств.
Прокурор зазначає, що відповідач поставлену позивачем теплову енергію в гарячій воді, відповідно до наведених актів оплатив лише частково у сумі 33 651,50 грн. по акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 7650 від 31.12.2014 року на суму 43 651,50 грн., тому відповідно заборгованість відповідача становить 106 614,19 грн., що і є причиною виникнення спору.
Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).
Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).
Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).
Прокурор просить стягнути з відповідача на користь позивача основний борг за поставлену теплову енергію в гарячій воді за наведеними вище актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) у загальній сумі 106 614,19 грн.
Враховуючи умови договору купівлі-продажу в гарячій воді № 48 від 15.10.2010 року (п. 6.5. Договору), строк оплати поставленої позивачем теплової енергії у гарячій воді, згідно наявними в матеріалах справи актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) є таким, що настав.
Доказів оплати вартості поставленої позивачем теплової енергії в гарячій воді за наведеними вище актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) відповідач не надав, доводи прокурора та позивача щодо наявності боргу у сумі 106 614,19 грн. шляхом надання належних доказів не спростував, у відзиві на позов підтвердив наявність існуючої заборгованості.
За наведеного, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Криворіжаглобуд" на користь Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" основного боргу за поставлену теплову енергію в гарячій воді у сумі 106 614,19 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).
За умовами п. 7.2.7. Договору за порушення строків сплати за отриману теплову енергію стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості послуг, за які допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 (додатково) днів додатково сплачується штраф у розмірі семи відсотків вказаної суми.
За несвоєчасну оплату поставленої теплової енергії у гарячій воді прокурор нарахував та просить стягнути з відповідача на користь позивача пеню, розраховану за наступні періоди: з 21.01.2015 року по 14.04.2015 року на суму 10 000,00 грн. (враховуючи часткову оплату заборгованості у сумі 33 651,50 грн.) у сумі 1 074,52 грн., з 21.02.2015 року по 14.04.2015 року на суму 54 557,26 грн. у сумі 4 318,24 грн., з 21.03.2015 року по 14.04.2015 року на суму 42 056,93 грн. у сумі 1 659,23 грн., загалом на суму 7 052,00 грн.
Дослідивши здійснений позивачем розрахунок пені, суд зазначає наступне.
За період з 21.01.2015 року по 05.02.2015 року діяла ставка НБУ 14%, за якою ставка за день становить 0,076712328 %, що відповідно становить менше 0,1% вартості послуг, передбаченого договором, тому в даному разі необхідно керуватися даними подвійної облікової ставки НБУ, на підставі чого пеня за період з 21.01.2015 року по 05.02.2015 року на суму 10 000,00 грн. становить 122,74 грн.
З 06.02.2015 року ставка НБУ зросла до 19,5%, за якою ставка за день становить 0,106849315%, що відповідно більше 0,1% вартості послуг, передбаченого договором, тому в даному разі необхідно керуватися саме положеннями договору щодо розрахунку пені (0,1 % вартості послуг, за які допущено прострочення за кожний день прострочення), на підставі чого пеня за період 06.02.2015 року по 14.04.2015 року на суму 10 000,00 грн. становить 670,00 грн., за період з 21.02.2015 року по 14.04.2015 року на суму 54 557,26 грн. становить 2 891,68 грн. та за період з 21.03.2015 року по 14.04.2015 року на суму 42 056,93 грн. становить 1 051,50 грн., загалом у сумі 4 735,92 грн.
Відповідач просить зменшити розмір пені від заявленої прокурором суми у розмірі 7 052,00 грн., у відзиві на позов зазначає, що не відмовляється від сплати заборгованості, однак, Приватне акціонерне товариство "Криворіжаглобуд" є підрядною будівельною організацією, що виконує будівельно-монтажні роботи за договорами, укладеними з замовника будівництва, і, наявність у відповідача коштів залежить від здійснення оплати замовником за виконані відповідачем роботи.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
За викладеного, господарський суд зазначає, що розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача за неналежне виконання останнім зобов'язань за спірним Договором, у сумі 4 735,92 грн. не являє собою досить велику суму порівняно із розміром заявленого основного боргу (106 614,19 грн.). До того ж, Державне підприємство "Криворізька теплоцентраль", як і відповідач, є підприємством, яке надає послуги обслуговування, тому, у даному разі зменшення розміру пені матиме аналогічний негативний вплив, що зазначений відповідачем, відповідно на діяльність позивача.
Аналогічну позицію суд висловлює і стосовно зменшення штрафу та зазначає, що зменшення 3% річних чи втрат від інфляції наведеною нормою закону взагалі не передбачено..
Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню частково у сумі 4 735,92 грн.
У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності (постанова Верховного Суду України від 27.04.2012 та постанова Вищого господарського суду України від 16.06.2012 у справі №06/5026/1052/2011).
Згідно п. 7.2.7. Договору за порушення строків сплати за отриману теплову енергію сплачується штраф у розмірі семи відсотків вказаної суми.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача штраф за період з 21.01.2015 року по 14.04.2015 року на суму 10 000,00 грн. у сумі 700,00 грн. Та за період з 21.02.2015 року по 14.04.2015 року на суму 54 557,26 грн. у сумі 3 819,00 грн., загалом на суму 4 519,0 грн.
Судом перевірений, наданий прокурором розрахунок штрафу та встановлена його правильність, відповідно є правомірними та підлягають задоволенню вимоги прокурора про стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у сумі 4 519,00 грн.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Прокурор нарахував та просить стягнути з відповідача на користь позивача 3%, що розраховані за наступні періоди: з 21.01.2015 року по 14.04.2015 року на суму 10 000,00 грн. (враховуючи часткову оплату заборгованості у сумі 33 651,50 грн.) у сумі 68,22 грн., з 21.02.2015 року по 14.04.2015 року на суму 54 557,26 грн. у сумі 233,18 грн., з 21.03.2015 року по 14.04.2015 року на суму 42 056,93 грн. у сумі 82,36 грн., загалом на суму 384,36 грн.
Судом перевірений розрахунок 3% річних та встановлена його правильність, відповідно є правомірними та підлягають задоволенню вимоги прокурора про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 384,36 грн.
Також прокурор просить стягнути з відповідача на користь позивача інфляційні втрати за період з лютого 2015 року по березень 2015 року на суму 10 000,00 грн. у сумі 1 670,00 грн. та за березень 2015 року на суму 54 557,26 грн. у сумі 5 892,18 грн., загалом на суму 7 562,18 грн.
Судом перевірений розрахунок інфляційних втрат та встановлена його правильність, відповідно є правомірними та підлягають задоволенню вимоги прокурора про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат за у сумі 7 562,18 грн.
Отже, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково і з відповідача підлягає стягненню 123 815,65 грн. (основний борг у розмірі 106 614,19 грн., пеня у розмірі 4 735,92 грн., штраф у розмірі 4 519,00 грн., 3% річних у розмірі 384,36 грн., втрати від інфляції у розмірі 7 562,18 грн.).
Стосовно вимоги прокурора про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунки та майно відповідача, господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Згідно зі статтею 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.
Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову": заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Згідно п. 3 вказаної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України: умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Прокурор просить вжити заходи до забезпечення позову, як найшвидший спосіб виконання рішення суду, однак підтвердження доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на рахунки та майно відповідача прокурор не надав.
Окрім того, прокурором не надано жодних доказів, які свідчили про те, що що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Отже, клопотання про забезпечення позову є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Згідно п. 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду № 7 від 21 лютого 2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор.
У зв'язку з наведеним, підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог з відповідача у сумі 2 476,31 грн. та з позивача у сумі 46,32 грн.
Стосовно клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду, господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Пунктом 7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" передбачено право господарського суду за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.
Відповідно до п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України": підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Згідно з ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Заявляючи клопотання про відстрочення виконання рішення суду відповідач зазначає, що Приватне акціонерне товариство "Криворіжаглобуд" не відмовляється від сплати заборгованості, проте, підприємство є підрядною будівельною організацією, що виконує будівельно-монтажні роботи із замовниками та відповідно наявність коштів залежить від здійснення оплати замовниками за виконані відповідачем роботи.
Між тим, викладені відповідачем обставини та матеріали справи не дозволяють стверджувати про наявність достатніх підстав для задоволення клопотання.
Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події, тощо.
Так, даний спір виник з вини відповідача та складний економічний стан підприємства не є безумовною підставою для розстрочення виконання рішення суду.
Окрім того, відповідач не надав до суду жодних доказів, які б свідчили про наявність на підприємстві скрутного фінансового становища.
Законодавець пов'язує розстрочку виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Наведені відповідачем підстави для відстрочення виконання судового рішення, зокрема, фінансове становище, не є тими виключними обставинами, які дають підстави для розстрочки виконання судового рішення.
Також суд зазначає, що фінансове становище відповідача, яке на думку самого відповідача є скрутним, утворилось внаслідок його господарської діяльності, а не в силу якихось об'єктивних, незалежних від відповідача обставин. Сторони по справі знаходяться в рівнозначних економічних умовах.
Вказане є підставою для відмови у відстроченні виконання рішення.
Також, при розгляді заяви суд враховує положення міжнародного договору, а саме статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що передбачає право на справедливий суд. Під терміном справедливий судовий розгляд розуміється у тому числі забезпечення реального виконання рішення, на що Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу держав - членів Ради Європи. Обов'язок забезпечення механізмів реалізації права на справедливий суд покладено на держави-учасниці Конвенції.
Відповідно до частини 1 статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини під терміном "власність" розуміє також грошові кошти, що підлягають оплаті за поставлений товар. Невиконанням обов'язку щодо оплати продукції відповідач порушує права позивача, безпідставно не перераховуючи кошти (вартість товару) у власність позивача.
Надання за вищезазначених обставин відповідачеві можливості тимчасово не виконувати рішення суду (розстрочка) буде порушенням права власності позивача у розумінні ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, клопотання Приватного акціонерного товариства "Криворіжаглобуд" про відстрочення виконання рішення суду задоволенню не підлягає.
На підставі вищевикладеного, керуючись ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.1, 33, 34, 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Криворіжаглобуд" (50026, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр. Південний, 1а, ідентифікаційний код 01238979) на користь Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" (50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1, ідентифікаційний код 00130850) суму основного боргу у розмірі 106 614,19 грн., пеню у розмірі 4 735,92 грн., штраф у розмірі 4 519,00 грн., 3% річних у розмірі 384,36 грн. та втрати від інфляції у розмірі 7 562,18 грн., про що видати наказ.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Криворіжаглобуд" (50026, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр. Південний, 1а, ідентифікаційний код 01238979) в доход Державного бюджету України в особі Управління Державної Казначейської Служби України у Жовтневому районі міста Дніпропетровська Дніпропетровської області (49027, м. Дніпропетровськ, пл. Шевченка, 7; код ЄДРПОУ 37989269, рахунок 31214206783005 в Відділенні банку ГУДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, код бюджетної класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 2 476,31 грн., про що видати наказ.
Стягнути з Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" (50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1, ідентифікаційний код 00130850) в доход Державного бюджету України в особі Управління Державної Казначейської Служби України у Жовтневому районі міста Дніпропетровська Дніпропетровської області (49027, м. Дніпропетровськ, пл. Шевченка, 7; код ЄДРПОУ 37989269, рахунок 31214206783005 в Відділенні банку ГУДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, код бюджетної класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 46,32 грн., про що видати наказ.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
В задоволенні клопотання прокурора Інгулецького району м. Кривого Рогу про забезпечення позову - відмовити у повному обсязі.
В задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "Криворіжаглобуд" про відстрочення виконання рішення суду - відмовити у повному обсязі.
Повне рішення складено - 15.06.2015 року.
Суддя О.М. Крижний