15 червня 2015 р. Справа № 903/588/15
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Луцькавтодор-Сервіс"
до служби автомобільних доріг у Волинській області
про стягнення 414 208,80 грн.
Суддя Філатова С.Т.
За участю представників сторін
від позивача: Козак А.Ю., дов. б/н від 01.08.2014 р.;
від відповідача: Пилипчук Р.В., дов. № 3/1.6 від 28.01.2015р.
Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.
В судовому засіданні 15.06.2015р. у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю "Луцькавтодор-Сервіс" звернулось з позовом до служби автомобільних доріг у Волинській області про стягнення 472 405,21 грн., в тому числі 278 314,00грн. основного боргу, 184 049,04грн. інфляційних нарахувань, 100 042,17грн. річних відповідно до ст. 625 ЦК України.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним:
27.04.2012р. між сторонами укладено договір № 01.3/12 про закупівлю за державні кошти послуг з поточного ремонту автомобільної дороги місцевого значення С030604 Будище-Колодяжне - до а/м М-19, км 3+500 - 4+600 (до музею Л. Українки).
10.04.2013р. між сторонами підписано додаткову угоду № 01.3/12, якою внесено зміни до договору.
Згідно п. 1.1. даного договору в новій редакції, підрядник зобов'язувався у 2012 -2013 роках на свій ризик надати послуги, зазначені в п. 1.2. договору, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги в межах виділених з державного бюджету фінансових ресурсів у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 р. № 219 - "Обсяги фінансування у 2013 році за кредитом, залученим під державні кошти".
Додатками до договору передбачено план фінансування надання послуг за договором на 2012 та 2013 роки.
Відповідно до п. 5.1. договору встановлено новий строк (термін) надання послуг з квітня 2012 року по 31 грудня 2013 року.
Загальна вартість наданих послуг(виконаних робіт) за договором та додатковою угодою до нього склала 1 458 857,00грн., що підтверджується відповідними довідками про вартість виконаних робіт та актами прийняття виконаних робіт, які підписані уповноваженими представниками сторін.
Відповідач взяті на себе зобов'язання виконав частково, неоплаченими залишаються роботи, що прийняті замовником (відповідачем) згідно довідки про вартість виконаних робіт від 28.02.2014р. та актів приймання виконаних робіт до неї на загальну суму 278 314,00 грн.
З метою досудового врегулювання спору позивач надіслав відповідачу вимогу про оплату вартості виконаних робіт від 15.10.2014 р. вих. № 417.
Дана вимога залишена останнім без відповіді та задоволення.
28.05.2015р. ухвалою господарського суду порушено провадження у справі. Зобов'язано подати суду відповідача: довідку про включення до ЄДРПОУ, пояснення (обґрунтовані доводи та заперечення) по суті позовних вимог.
08.06.2015р. господарським судом отримано заперечення відповідача, згідно яких останній позовні вимоги вважає необґрунтованими та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, зважаючи на наступне: замовником підрядних робіт є держава, а згідно п. 3.4 укладеного між сторонами договору фінансування робіт за цим договором здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Таким чином, надходження коштів з державного бюджету є неминучою подією та, однозначно, є строком оплати за виконані підрядником роботи, адже строку оплати за виконані роботи в договорі не встановлено. Отже, згідно заперечень відповідача, станом на день звернення до суду із позовом строк виконання зобов'язань за договором не настав, і, як наслідок не порушено законного права позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за виконані роботи.
Крім цього, відповідач зазначив, що позивачем не надано суду доказів звернення до відповідача із вимогою про сплату 3% річних, пені та інфляційних втрат. За таких обставин права позивача не порушені, зважаючи на ч. 1 ст. 15 ЦК України.
09.06.2015р. в судовому засіданні оголошено перерву до 15.06.2015р. до 12 год. 30хв. для надання можливості представникам сторін подати додаткові докази по справі.
15.06.2015р. в судовому засіданні представник позивача подав клопотання про зменшення розміру позовних вимог. Згідно останнього позивач зменшив нарахування інфляційних втрат до 131 068,25 грн., та 3% річних до 4 826,65грн. (з урахуванням вимоги від 15.06.2015р.). Суд прийняв дане клопотання, а тому має місце нова ціна позову, а саме: 414 208,80грн., з яких 278 314,00грн. сума основної заборгованості, 131 068,25грн. інфляційні втрати та 4 826,65грн. 3% річних за період з 27.10.2014р. по 25.05.2015р.
Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові та просив суд задовольнити останні з врахуванням нової ціни позову.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити позивачу у їх задоволенні.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до справи письмові докази, господарський суд -
27.04.2012р. товариство з обмеженою відповідальністю "Луцькавтодор- Сервіс"та служба автомобільних робіт у Волинській області уклали договір № 01.3/12 про закупівлю за державні кошти послуг з поточного ремонту автомобільної дороги місцевого значення С030604 Будище- Колодяжне і до а/д М-19, км 3+500 - 4+600 (до музею Л. Українки) (а.с. 15-17).
10.04.2013р. сторони підписали додаткову угоду № 01.3/12 до даного договору, якою викладено в новій редакції п. 1.1, 5.1, розділ 13 щодо строків виконання робіт та обсягів фінансування (а.с. 19).
Згідно п. 1.1. договору позивач зобов'язався у 2012 -2013 роках на свій ризик надати послуги, зазначені в п. 1.2. договору, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити такі послуги в межах виділених з державного бюджету фінансових ресурсів у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 року № 219 "Обсяги фінансування у 2013 році за кредитом, залученим під державні кошти".
Додатками до договору, які є невід'ємною частиною останнього (п. 12.1 договору), передбачено план фінансування надання послуг за договором на 2012 та 2013 роки (а.с. 18, 20).
Відповідно до п. 5.1. встановлено новий строк (термін) надання послуг - з квітня 2012 року по 31 грудня 2013 року.
Загальна вартість виконаних робіт за договором та додатковою угодою до нього, склала 1 458 857,00грн., що підтверджується довідками про вартість виконаних робіт та актами прийняття виконаних робіт, які підписані уповноваженими представниками сторін, а саме:
- довідкою про вартість виконаних робіт за жовтень 2013 року і актом приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2013 року на суму 500 000,00 грн. (а.с. 21-24).
Оплачено відповідачем згідно платіжного доручення від 04.10.2013р. (а.с. 25).
- довідкою про вартість виконаних робіт за листопад 2013 року і актом приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2013 року на суму 680 543,00 грн. (а.с. 26-28).
Оплачено відповідачем згідно платіжного доручення від 28.11.2013р. (а.с. 29).
Не оплаченими залишились виконані підрядні роботи згідно довідки про вартість виконаних робіт від 28.02.2014р. на суму 278 314,00 грн. та актів приймання виконаних робіт до неї на суму 246 098,00 грн., 29 323,00 грн. і 2 893,00 грн. (а.с. 30-38).
Укладений між сторонами договір № 01.3/12 про закупівлю за державні кошти послуг з поточного ремонту автомобільної дороги місцевого значення С030604 Будище - Колодяжне і до а/д М-19, км 3+500 - 4+600 (до музею Л. Українки) за своєю правовою природою є договором підряду.
Статтею 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Частиною 4 ст. 882 ЦК України встановлено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.
У відповідності до п. 4.1. договору усі розрахунки за надані послуги по договору здійснюються шляхом перерахування відповідачем відповідних коштів на рахунок позивача на підставі документів, визначених пунктом 4.2., підписаних уповноваженими представниками сторін.
Згідно укладеного договору (п. 4.2) підставою для здійснення розрахунків є підписані сторонами акт приймання виконаних підрядних робіт (ф. КБ-2в), довідка про вартість наданих підрядних послуг (ф. КБ-3), у випадку залучення субпідрядників з виділенням послуг, наданих субпідрядниками, що складаються позивачем і подаються для підписання відповідачу до 28 числа звітного місяця. Розрахунок проводиться протягом 7 робочих днів з дати підписання відповідних документів сторонами, за наявності на рахунку замовника бюджетних призначень для фінансування послуг за договором.
Роботи, прийняті замовником (відповідачем) згідно довідки про вартість виконаних робіт від 28.02.2014р. та актів приймання виконаних робіт на загальну суму 278 314,00 грн., на даний час є не оплаченими (а.с. 36-37).
15.10.2014р. позивач звернувся з вимогою про оплату вартості виконаних робіт від 15.10.2014 р. вих. № 417 та просив протягом семи календарних днів з дня отримання вимоги перерахувати суму боргу (а.с. 39).
Вимогу отримано 17.10.2014р., що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №4302004260539 (а.с. 40).
Існування договірних зобов'язань, що випливають із договору № 01.3/12 про закупівлю за державні кошти послуг з поточного ремонту автомобільної дороги місцевого значення С030604 Будище - Колодяжне і до а/д М-19, км 3+500 - 4+600 (до музею Л. Українки)сторонами не заперечене. На час провадження у справі договір не розірвано, недійсним у встановленому законом порядку не визнано.
Заборгованість за отриманий товар на день розгляду спору становить 472 405,21 грн., стверджується договором про закупівлю за державні кошти послуг з поточного ремонту автомобільної дороги місцевого значення С030604 Будище - Колодяжне і до а/д М-19, км 3+500 - 4+600 (до музею Л. Українки) № 01.3/12 від 27.04.2012 р. з додатковою угодою № 01.3/12 від 10.04.2013 р., довідками про вартість виконаних робіт за жовтень, листопад 2013 року, грудень 2013р., актами приймання виконаних підрядних робіт за жовтень, листопад 2013 року, грудень 2013р., лютий 2014р. на суму 246 098,00грн., 29 323,00грн. і 2 893,00грн. (а.с 30-38), платіжними дорученнями від 04.10.2013р., від 28.11.2013р., вимогою про оплату вартості виконаних робіт від 15.10.2014 р. вих. № 417.
Суд відхиляє доводи відповідача щодо неможливості виконання зобов'язання за договором у зв'язку з відсутністю бюджетних коштів, зважаючи на наступне.
Договір підряду є оплатним, а тому обов'язок підрядника виконати певну роботу обумовлює обов'язок замовника цю роботу прийняти та оплатити.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором, про що свідчать акти виконаних робіт підписані, відповідачем без зауважень.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Вказана норма передбачає як безпосереднє встановлення строку (терміну) виконання зобов'язання, так і визначення цього строку вказівкою на певну подію, яка неминуче має настати. В іншому випадку кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Спірними пунктами договору сторони визначили строк виконання зобов'язання з оплати виконаних робіт вказівкою на надходження на рахунок відповідача бюджетних призначень.
Проте вказана подія не може бути визнана такою, що неминуче має настати, оскільки вона не залежить від суб'єктивної поведінки відповідача по справі.
Однак, за змістом ст. 511 ЦК України, зобов'язання не може створювати обов'язку для третьої особи.
Крім того, згідно з ч. 2 ст. 528 ЦК України у випадку покладення виконання обов'язку боржником на іншу особу, відповідальним за виконання зобов'язання залишається боржник, а не така особа.
Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.
Частиною 2 ст. 194 ГК України передбачено, що неналежне виконання зобов'язання третьою особою не звільняє сторони від обов'язку виконати зобов'язання в натурі.
Згідно з ч.2 ст.218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Виходячи зі змісту ст.617 Цивільного кодексу України випадкові обставини недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника чи відсутність у боржника необхідних коштів не звільняють боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.
Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012р. у справі № 11/446.
Згідно ч.1 ст.96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а ст.ст. 525, 526 ЦК України і ст.193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ч.2 ст.617 ЦК України, ч.2 ст.218 ГК України та з урахуванням рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005р. відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність боржника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 р. № 3/28гс12.
Матеріали справи не містять жодних документів, які відповідач направляв до Державної казначейської служби з метою оплати взятих зобов'язань.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, відповідач частково оплатив надані послуги (виконані роботи), що підтверджується платіжними дорученнями від 04.10.2013р. та від 28.11.2013р.
Отже, суд приходить до висновку, що відповідальним за виконання зобов'язання з оплати виконаних робіт на суму 278 314,00грн. залишається відповідач та факт ненадходження коштів з бюджету не являється підставою для відмови від виконання зобов'язань за договором № 01.3/12 про закупівлю за державні кошти послуг з поточного ремонту автомобільної дороги місцевого значення С030604 Будище - Колодяжне і до а/д М-19, км 3+500 - 4+600.
При цьому врахована правова позиція, висловлена Вищим господарським судом України у постановах від 03.10.2012 р. у справі №5011-53/4606-2012 та від 03.12.2012р. у справі №5011-16/4107-2012.
Одночасно позивач звертається з вимогою про стягнення інфляційних нарахувань та річних. Стаття 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У відповідності до даної норми позивач просив стягнути з відповідача 131 068,25грн. інфляційних втрат та 4 826,65грн. та 3% річних за період з 27.10.2014р. по 25.05.2015р. ( з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 15.06.2015р.). Розмір та періоди нарахування інфляційних втрат та 3% річних судом перевірено за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ" 9.1.3., є підставними, а тому підлягають до стягнення з відповідача у повному обсязі.
Заперечення відповідача про те, що позивачем не надано суду доказів звернення до відповідача із вимогою про сплату 3% річних, пені та інфляційних втрат судом не прийнято, оскільки ст. 625 ЦК України встановлено зобов'язання боржника на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення за умови, що боржник прострочив виконання грошового зобов'язання.
Вищий господарський суд України у п.п. 1.3, 4.1 постанови пленуму від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначив, що ст. 625 ЦК України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", і ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до ст. 4 ЗУ "Про судовий збір" за подання заяви майнового характеру ставка судового збору становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.
Згідно ст. 7 ЗУ "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Оскільки позивачем зменшено розмір позовних вимог, тому зайво сплачені 1 163,92 грн. судового збору підлягають поверненню останньому з держбюджету.
Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 8 284,18 грн. слід віднести на нього відповідно до ст.49 ГПК України.
Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 194, 214, 218, 194 ГК України, ст.ст. 525, 526, 528, 530, 625, 838, 879 ЦК України, ст. 33, 34, 49, 69, 75, 82-85, 11128 ГПК України, господарський суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2.Стягнути з Служби автомобільних доріг у Волинській області (вул. Рівненська, 52-б, м. Луцьк, Волинська область 43020, код ЄДРПОУ 25908960)
на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Луцькавтодор-Сервіс" 43010, Волинська область, м. Луцьк, вул. Дубнівська, 66, код ЄДРПОУ 23251561)
472 405,21 грн. основної заборгованості, 131 068,25 грн. інфляційних втрат, 4 826,65грн. 3% річних та 8 284,18 грн. судового збору. Всього: 422 492,98грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Головному управлінню державної казначейської служби України у Волинській області повернути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Луцькавтодор-Сервіс" (43010, Волинська область, м. Луцьк, вул. Дубнівська, 66, код ЄДРПОУ 23251561) зайво сплачений судовий збір в розмірі 1 163,92 грн. (одна тисяча сто шістдесят три гривні і дев'яносто дві копійки) згідно платіжного доручення № 621 від 25.05.2015 р. (оригінал платіжного доручення знаходиться в матеріалах справи).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається через господарський суд Волинської області до Рівненського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту підписання повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено
19.06.2015 р.
Суддя С. Т. Філатова