17 червня 2015 року Справа № 917/1782/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді:Губенко Н.М.,
суддів:Барицької Т.Л.,
Картере В.І.,
розглянувши касаційну скаргуОСОБА_4
на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.01.2015
та на рішеннягосподарського суду Полтавської області від 27.10.2014
у справі№917/1782/14 господарського суду Полтавської області
за позовом1) ОСОБА_5; 2) ОСОБА_4;
доМалого підприємства "Мрія"
треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1) Державний реєстратор юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної служби Миргородського міськрайонного управління юстиції у Полтавській області; 2) ОСОБА_6; 3) ОСОБА_7; 4) ОСОБА_8; 5) ОСОБА_9; 6) ОСОБА_10; 7) ОСОБА_11; 8) ОСОБА_12;
про визнання недійсним рішення загальних зборів від 04.12.2013,оформлене протоколом №29
в судовому засіданні взяли участь представники:
- ОСОБА_5 повідомлений, але не з'явився;
- ОСОБА_4 ОСОБА_13;
- МП "Мрія" повідомлений, але не з'явився;
- Державний реєстратор юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної служби Миргородського МУЮ у Полтавській області повідомлений, але не з'явився;
- ОСОБА_6 повідомлений, але не з'явився;
- ОСОБА_7 повідомлений, але не з'явився;
- ОСОБА_8 повідомлений, але не з'явився;
- ОСОБА_9 особисто;
- ОСОБА_10 ОСОБА_9;
- ОСОБА_11 ОСОБА_9;
- ОСОБА_12 повідомлений, але не з'явився
Розпорядженням секретаря першої судової палати від 16.06.2015 №02-05/373 змінено склад колегії суддів, в провадженні якої знаходилась дана справа та сформовано наступний склад суддів: головуючий суддя Губенко Н.М., судді: Барицька Т.Л. (доповідач), Картере В.І.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 27.10.2014 у справі №917/1782/14 (суддя Тимощенко О.М.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 (судді: Слободін М.М., Гончар Т.В., Гребенюк Н.В.), відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_5 та ОСОБА_4 до Малого підприємства "Мрія" про визнання недійсним рішення загальних зборів від 04.12.2013, оформленого протоколом №29.
ОСОБА_4, не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, звернулася до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати і справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду.
17.06.2015 від представника ОСОБА_4 надійшли додаткові пояснення до касаційної скарги.
17.06.2015 від ОСОБА_9, ОСОБА_11 та ОСОБА_10 надійшли заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_4, в яких вказані особи заперечують проти її задоволення, просять оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Сторони та треті особи у справі належним чином були повідомлені про час та місце розгляду даної справи.
Ознайомившись з матеріалами справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 04.12.2013 були проведені загальні збори МП "Мрія", з наступним порядком денним: 1) про виведення ОСОБА_14 зі складу МП "Мрія" та передачу її частки ОСОБА_12; 2) вирішення питання щодо внесення оплати за приватизацію об'єкту (частку МП "Мрія") в розмірі статутного фонду, який складає 12 000,00 грн.; 3) про внесення змін до статуту МП "Мрія"; 4) про подання державному реєстратору відповідного пакету документів для проведення державної реєстрації змін до установчих документів МП "Мрія" відповідно до чинного законодавства.
На вказаних загальних зборах МП "Марія" були прийняті рішення згідно з вказаним порядком денним.
Предметом даного спору є вимога позивачів про визнання недійсним рішень загальних зборів Малого підприємства "Мрія" (відповідача) від 04.12.2013, оформлених протоколом №29.
В обґрунтування підстав позову, позивачі посилаються на ст.ст. 3-4, 7-8, 14-16, 80, 87-88, 98-100 ЦК України, ст. 31 Закону України "Про реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", ст.ст. 19, 55 Конституції України.
За результатами розгляду даного позову, суди попередніх інстанцій не погодилися із обґрунтуванням позовних вимог; при цьому встановили, що оспорюваними позивачами рішеннями загальних зборів відповідача, оформлених протоколом від 04.12.2013 №29, права та законні інтереси позивачів не порушуються, з чим погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції з огляду на таке.
За приписами статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушення.
Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент розгляду даної справи та прийняття у справі судових рішень) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.
Як вірно встановили суди попередніх інстанцій, спростовуючи доводи позивачів про те, що відповідач є колективним підприємством, правові ознаки господарських товариств визначені Законом України "Про господарські товариства", главою 8 розділу ІІ Цивільного кодексу України та главою 9 розділу ІІ Господарського кодексу України.
Господарськими товариствами, згідно зі статтею 79 Господарського кодексу України, визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку.
Так, як визначено частиною 1 статті 1 Закону України "Про господарські товариства" та статтею 113 Цивільного кодексу України господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.
Відповідно до положень статті 4 Закону України "Про господарські товариства", статей 87, 88 Цивільного кодексу України, статей 57, 82 Господарського кодексу України документом, який визначає правовий статус юридичної особи, є Статут.
Згідно із частиною 2 статті 4 Закону України "Про господарські товариства" до установчих документів включаються відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного (складеного) капіталу, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства.
Як встановлено судами та вбачається із п. 12 установчого договору відповідача, затвердженого зборами засновників 08.08.2003, зареєстрованого розпорядженням міського голови від 26.02.2004, для забезпечення діяльності відповідача засновниками підприємства створено статутний фонд у розмірі 40 049,99 грн., який розподілений наступним чином: ОСОБА_6 - 500,00 грн. (частка 1,25%), ОСОБА_15 - 500,00 грн. (частка 1,25 %), ОСОБА_7 - 500,00 грн. (частка 1,25%), ОСОБА_16 - 500,00 грн. (частка 1,25%), ОСОБА_8 - 500,00 грн. (частка 1,25%), ОСОБА_14 - 500,00 грн. (частка 1,25%), ОСОБА_11 - 500,00 грн. (частка 1,25%), ОСОБА_9 - внесла до статутного фонду майновий сертифікат вартістю 500,00 грн. та 4 598,40 грн. (частка 12,7%), ОСОБА_12 - 10 951,59 грн., отримала у спадок від ОСОБА_17 1,25% частки у статутному фонді підприємства та отримала від засновників частки на суму 8000,00 грн. та має частку у статутному фонді 48,55% (в грошовому еквіваленті - 19 451,59 грн.), частка МП "Марія" становить 30%, що в грошовому еквіваленті дорівнює 12 000,00 грн.
Крім того, досліджений судами витяг з Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 06.11.2013 також підтверджує, що засновниками (учасниками) відповідача є вищевказані особи із зазначеним розподілом часток в статутному капіталі МП "Мрія".
Отже, виходячи із наведених норм, та враховуючи, що МП "Марія" (відповідач) створений кількома особами, а його статутний фонд розподілений на частки між засновниками, суди попередніх інстанцій прийшли до правомірного висновку про те, що за всіма ознаками, відповідач відноситься до господарських товариств, а тому, правомірно застосували при вирішенні даного спору норми, що регулюють діяльність господарських товариств.
Підтвердженням даного висновку є також абзац 5 частини 3.1. рішення Конституційного Суду України від 05.02.2013 №1-рп/2013, відповідно до якого "…статутний (складений) капітал є однією з юридичних ознак господарського товариства.".
Відповідно до ст. 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, в тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.
Як встановили суди попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, статут відповідача в редакції, чинній на момент проведення загальних зборів, не містить положень про те, яким чином учасники МП "Мрія" повідомляються про час та місце проведення загальних зборів, позаяк, є вірним висновок судів попередніх інстанцій про застосування у даному випадку положень Закону України "Про господарські товариства", які регулюють порядок скликання загальних зборів товариства.
Так, відповідно до ст. 61 Закону України "Про господарські товариства" повідомлення про проведення загальних зборів повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.
Як встановили суди попередніх інстанцій, надані відповідачем повідомлення позивачів про проведення загальних зборів 04.12.2013, датовані 2009 роком, в тому числі, і фіскальні чеки, не можуть бути належними доказами повідомлення позивачів про проведення загальних зборів учасників МП "Мрія" 04.12.2013, в установленому законом порядку, тобто, із зазначенням в них часу проведення цих зборів, місця проведення та порядку денного.
Відповідно до п.п. 17, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.
При розгляді справ судам слід враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень.
Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення (статті 41, 42, 59, 60 Закону про господарські товариства); прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (частина четверта статті 43 Закону про господарські товариства); прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації (статті 40, 45 Закону про господарські товариства).
При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.
Згідно з п. 21. вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо. При вирішенні спорів про визнання недійсними рішень загальних зборів господарського товариства з підстав недопущення до участі в них акціонерів (учасників) товариства судам необхідно з'ясувати, чи могла їх відсутність (або наявність) істотно вплинути на прийняття рішення, яке оскаржується.
Отже, для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.
Аналогічної правової позиції про необхідність дослідження саме факту впливу присутності (відсутності) учасника товариства на прийняття рішень загальними зборами товариства дотримується Верховний Суд України у своїй постанові від 29.09.2009 у справі № 2-6/9177-2008, який скасував судові рішення у вказаній справі саме з цих підстав: "Всупереч цим роз'ясненням суди не з'ясували, чи могла відсутність (або наявність) позивача (його представника) істотно вплинути на прийняття рішень, які оскаржуються. Зокрема, не взято до уваги, що усі рішення на спірних загальних зборах прийняті одноголосним голосуванням.".
В той же час, за результатами дослідження матеріалів та обставин справи, суди попередніх інстанцій не встановили обставин, які б свідчили, що присутність позивачів на загальних зборах унеможливила б прийняття спірних рішень, оформлених протоколом №29 від 04.12.2013, а тому їх висновки про відсутність правових підстав для визнання недійсним рішень, прийнятих більшістю голосів учасників відповідача, за наявності кворуму, ґрунтується на нормах права.
Стосовно доводів касаційної скарги про те, що відповідач - МП "Мрія" є колективним підприємством, а тому, виходячи з положень абз. 1 п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.10.2008, слід припиняти провадження у даній справі, колегія суддів зазначає, що вказане питання досліджено судами попередніх інстанцій, які, як вказувалося вище, прийшли до висновку, з яким погодився суд касаційної інстанції з наведених вище підстав, про те, що відповідач є господарським товариством, а тому, до даних правовідносин слід застосовувати відповідні норми права, які регулюють діяльність господарських товариств; скаржник, в свою чергу, не спростував такий висновок судів, позаяк, подібні твердження є необґрунтованими, і підстав для припинення провадження у даній справі немає. Крім того, до п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України внесені відповідні зміни, позаяк справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів;
Щодо доводів касаційної скарги про те, що із судових рішень є незрозумілим, яке саме із чотирьох рішень загальних зборів учасників МП "Мрія" суд визнав недійсним, оскільки позивачі просили у позовній заяві про визнання недійсними всіх чотирьох рішень загальних зборів, оформлених протоколом №29 від 04.12.2013, суд касаційної інстанції зазначає, що прийнятими у даній справі судовими рішеннями, позивачам відмовлено у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсними всіх рішень, ухвалених загальними зборами відповідача від 04.12.2013, оформлених протоколом №29 від вказаної дати.
Доводи касаційної скарги про порушення оскаржуваними рішеннями загальних зборів відповідача від 04.12.2013 балансу інтересів позивачів внаслідок незаконного проведення цих загальних зборів, також відхиляються судовою колегією, оскільки, по-перше, скаржником не доведено, що оспорювані рішення загальних зборів були проведені в незаконний спосіб; по-друге, як вказувалося вище, та підтверджено позицією Верховного Суду України, викладеною як у постанові Пленуму №13, так і в постанові від 29.09.2009 у справі № 2-6/9177-2008, перш за все при вирішенні подібних спорів, слід досліджувати саме можливість впливу участі (неучасті) учасника на прийняті загальними зборами рішення, що й було зроблено судами у даній справі.
Крім того, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, що полягає, на думку скаржника, в не призначенні судової експертизи з дослідження ідентичності підписів позивачів, що містяться в протоколі №29, яким оформлені оскаржувані позивачами рішення загальних зборів від 04.1.2013.
В той же час, колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів ст. 42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу, а тому, не призначення судом експертизи, за достатності інших доказів та за встановлення відсутності впливу участі (неучасті) позивачів на прийняті загальними зборами рішення від 04.12.2013, не призначення судами відповідної експертизи не є порушенням ними відповідних норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовані норми матеріального права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятого у справі рішення.
Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 та рішення господарського суду Полтавської області від 27.10.2014 у справі №917/1782/14 залишити без змін.
Головуючий суддя Н.М. Губенко
Судді: Т.Л. Барицька
В.І. Картере