16 червня 2015 року Справа № Б-24/93-10
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:Панової І.Ю.,
суддів:Жукової Л.В., Погребняка В.Я.,
розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"
на ухвалугосподарського суду Харківської області від 10.02.2015
та постанову у справіХарківського апеляційного господарського суду від 19.03.2015 № Б-24/93-10 господарського суду Харківської області
за заявою боржникаПриватного акціонерного товариства "Бізнес-Центр" "Лідер Клас"
провизнання банкрутом
за участю представників сторін: від Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" - Подобєдов Л.І.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.02.2015 у справі № Б-24/93-10 надано згоду на реалізацію на аукціоні майна ПАТ "Бізнес-Центр "Лідер Клас", що перебуває в іпотеці ПАТ "Дельта Банк", а саме: - нежитлові приміщення підвалу № 1-14 площею 810,3 кв.м., 1-го поверху № 47-48 площею 233,3 кв.м., 2-го поверху № 1,13 площею 119,5 кв.м. в літ "А-4-5-7-8", розташовані за адресою: м. Харків, вул. Киргизька,19, які належать ПАТ "БІЗНЕС-ЦЕНТР "ЛІДЕР КЛАС" на підставі договору купівлі продажу реєст. № 1615 від 31.05.2005, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Шишко В.А.; - нежитлові приміщення 1-го поверху № 6-10, 13-14, 16-20, 24-26, 30-32, 36, площею 214,6 кв.м. в літ "А-4-5-7-8", за адресою: м. Харків, вул. Киргизька,19, які належать ПАТ "БІЗНЕС-ЦЕНТР "ЛІДЕР КЛАС" на підставі свідоцтва про право власності від 28.10.2004 виданого Виконавчим комітетом Харківської міської Ради; - нежитлові приміщення 2-го поверху № 2-12, 14-31 площею 701,8 кв.м. в літ "А-4-5-7-8", розташовані за адресою: м. Харків, вул. Киргизька,19, які належать ПАТ "БІЗНЕС-ЦЕНТР "ЛІДЕР КЛАС" на підставі свідоцтва про право власності від 26.07.2004 виданого Виконавчим комітетом Харківської міської Ради; - нежитлові приміщення 3-го поверху № 1-25 площею 821,0 кв.м. 4-го поверху № 1-30 площею 816,5 кв.м., 5-го поверху №1-27 пл. 812,5 кв.м. в літ "А-4-5-7-8", розташовані за адресою: м. Харків, вул. Киргизька,19, які належать ПАТ "БІЗНЕС-ЦЕНТР "ЛІДЕР КЛАС" на підставі договору купівлі продажу реєст. № 1259 від 27.04.2005, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Шишко В.А.; - нежитлові приміщення 7-го поверху № 1-31 площею 813,3 кв.м., технічного поверху № 1-2 площею 264,00 кв.м. в літ "А-4-5-7-8", розташовані за адресою: м. Харків, вул. Киргизька,19, які належать ПАТ "БІЗНЕС-ЦЕНТР "ЛІДЕР КЛАС" на підставі договору купівлі продажу реєст. № 2638 від 28.10.2005, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В.; - нежитлові приміщення 1-го поверху № 147а площею 1246,6 кв.м. в літ "3А-1", розташовані за адресою: м. Харків, вул. Киргизька,19, що належать ПАТ "БІЗНЕС-ЦЕНТР "ЛІДЕР КЛАС" на підставі договору купівлі продажу реєст. № 182 від 26.01.2007, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В., у тому числі нежитлове приміщення 1-го поверху № 147а-1 площею 162,5 кв.м. в літ "3А-1", розташоване за адресою: м. Харків, вул. Киргизька, 19, на яке видано свідоцтво про право власності Реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції Харківської області за індексним номером 31495643 від 23.12.2014 та нежитлове приміщення 1-го поверху № 147а-2 площею 162,5 кв.м. в літ "3А-1" розташоване за адресою м. Харків, вул. Киргизька, 19, на яке видано свідоцтво про право власності Реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції Харківської області за індексним номером 31490568 від 23.12.2014.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.03.2015 у справі № Б-24/93-10 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Харківської області від 10.02.2015 у справі № Б-24/93-10 залишено без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ПАТ "Дельта Банк" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, просило скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 10.02.2015 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.03.2015 у справі № Б-24/93-10, а справу передати до місцевого господарського суду для подальшого розгляду, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ч. 4 ст. 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Переглянувши у касаційному порядку прийняті у даній справі судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, постановою господарського суду Харківської області від 08.07.2010 ПАТ "Бізнес-Центр "Лідер Клас" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
Ухвалою від 06.09.2010 ліквідатором ПАТ "Бізнес-Центр "Лідер Клас" призначено арбітражного керуючого Усенко Д.В.
28.01.2015 до господарського суду від ліквідатора ПАТ "Бізнес-Центр "Лідер Клас" надійшло клопотання, в якому він просив господарський суд надати згоду на реалізацію майна банкрута, а саме: - нежитлові приміщення підвалу № 1-14 площею 810,3 кв.м., 1-го поверху № 47-48 площею 233,3 кв.м., 2-го поверху № 1,13 площею 119,5 кв.м. в літ "А-4-5-7-8", розташовані за адресою: м. Харків, вул. Киргизька,19, які належать ПАТ "БІЗНЕС-ЦЕНТР "ЛІДЕР КЛАС" на підставі договору купівлі продажу реєст. № 1615 від 31.05.2005, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Шишко В.А.; - нежитлові приміщення 1-го поверху № 6-10, 13-14, 16-20, 24-26, 30-32, 36, площею 214,6 кв.м. в літ "А-4-5-7-8", за адресою: м. Харків, вул. Киргизька,19, які належать ПАТ "БІЗНЕС-ЦЕНТР "ЛІДЕР КЛАС" на підставі свідоцтва про право власності від 28.10.2004 виданого Виконавчим комітетом Харківської міської Ради; - нежитлові приміщення 2-го поверху № 2-12, 14-31 площею 701,8 кв.м. в літ "А-4-5-7-8", розташовані за адресою: м. Харків, вул. Киргизька,19, які належать ПАТ "БІЗНЕС-ЦЕНТР "ЛІДЕР КЛАС" на підставі свідоцтва про право власності від 26.07.2004 виданого Виконавчим комітетом Харківської міської Ради; - нежитлові приміщення 3-го поверху № 1-25 площею 821,0 кв.м. 4-го поверху № 1-30 площею 816,5 кв.м., 5-го поверху №1-27 пл. 812,5 кв.м. в літ "А-4-5-7-8", розташовані за адресою: м. Харків, вул. Киргизька,19, які належать ПАТ "БІЗНЕС-ЦЕНТР "ЛІДЕР КЛАС" на підставі договору купівлі продажу реєст. № 1259 від 27.04.2005, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Шишко В.А.; - нежитлові приміщення 7-го поверху № 1-31 площею 813,3 кв.м., технічного поверху № 1-2 площею 264,00 кв.м. в літ "А-4-5-7-8", розташовані за адресою: м. Харків, вул. Киргизька,19, які належать ПАТ "БІЗНЕС-ЦЕНТР "ЛІДЕР КЛАС" на підставі договору купівлі продажу реєст. № 2638 від 28.10.2005, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В.; - нежитлові приміщення 1-го поверху № 147а площею 1246,6 кв.м. в літ "3А-1", розташовані за адресою: м. Харків, вул. Киргизька,19, що належать ПАТ "БІЗНЕС-ЦЕНТР "ЛІДЕР КЛАС" на підставі договору купівлі продажу реєст. № 182 від 26.01.2007, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В., у тому числі нежитлове приміщення 1-го поверху № 147а-1 площею 162,5 кв.м. в літ "3А-1", розташоване за адресою: м. Харків, вул. Киргизька, 19, на яке видано свідоцтво про право власності Реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції Харківської області за індексним номером 31495643 від 23.12.2014 та нежитлове приміщення 1-го поверху № 147а-2 площею 162,5 кв.м. в літ "3А-1" розташоване за адресою м. Харків, вул. Киргизька, 19, на яке видано свідоцтво про право власності Реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції Харківської області за індексним номером 31490568 від 23.12.2014.
Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, надаючи згоду на реалізацію майна банкрута - ПАТ "Бізнес-Центр "Лідер Клас", встановив, що вищезазначене майно перебуває в іпотеці ПАТ "Дельта Банк". Ліквідатор звертався до заставного кредитора про надання дозволу на реалізацію майна, що є предметом застави, проте банк згоду на реалізацію нежитлових приміщень ліквідатору не надав, обґрунтовуючи це дуже низькою ціною.
Господарським судом зазначено, що вартість нежитлових приміщень, що знаходяться в іпотеці банку було визначено із залученням суб'єкта оціночної діяльності у порядку, визначеному Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", зокрема, звіт від 10.11.2014 про незалежну оцінку вищевказаних нежитлових приміщень банкрута був виготовлений суб'єктом оціночної діяльності ПП "АСС-А" оцінювачем Чермних О.І. та наданий ліквідатором господарському суду.
Також судом першої інстанції встановлено, що ПАТ "Дельта Банк" до суду не звертався з підстав порушення інтересів заставного кредитора при визначенні незалежним оцінщиком вартості зазначених об'єктів нерухомості банкрута.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що в ліквідаційної процедурі, за відсутності згоди заставного кредитора, господарський суд за заявою ліквідатора лише надає згоду на продаж майна банкрута, що знаходиться в заставі (іпотеці), а ліквідатор у відповідності до приписів ст.ст. 44, 49-76 Закону про банкрутство здійснює оцінку майна банкрута, що є предметом забезпечення та здійснює його продаж для задоволення вимог заставного кредитора.
Враховуючи зазначене, керуючись вимогами ст. 42 Закону про банкрутство, суд першої інстанції надав згоду ліквідатору банкрута - ПАТ "Бізнес-Центр "Лідер Клас" на реалізацію майна банкрута, що перебуває в іпотеці у ПАТ "Дельта Банк".
Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові погодився із висновком суду першої інстанції щодо надання згоди ліквідатору ПАТ "Бізнес-Центр "Лідер Клас" на реалізацію майна банкрута, яке перебуває в іпотеці у ПАТ "Дельта Банк".
Колегія суддів апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові встановила, що ліквідатор - арбітражний керуючий Усенко Д.В. звертався до заставного кредитора - ПАТ Дельта Банк" із проханням надати згоду на продаж заставного майна, про що свідчить наявний в матеріалах справи лист №11 від 16.12.2014. Кредитор ПАТ "Дельта Банк" листом №15.5/645 від 19.01.2015 не погодився із запропонованою ліквідатором початковою ціною, та просив провести незалежну оцінку майна оціночною компанією, яка буде погоджена сторонами.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що етап надання згоди заставним кредитором на продаж ліквідатором заставного майна не може ставитись в залежність від початкової ціни майна, яка підлягає визначенню лише на етапі продажу майна у договорі на проведення аукціону. У випадку, якщо заставний кредитор не згоден з умовами, порядком та ціною, він може оскаржити дії ліквідатора відповідно до Закону про банкрутство. Тому стаття 42 Закону про банкрутство передбачає можливість лише надання згоди на продаж, а аж ніяк не встановлення початкової ціни майна.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначив, що наданню згоди саме господарським судом на продаж заставного майна не повинно передувати звернення ліквідатора до кредитора, вимоги якого є забезпеченими із проханням надати згоду на продаж усього майна, що перебуває в іпотеці, оскільки Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зокрема статтею 42, встановлюється альтернативний порядок отримання згоди на реалізацію заставного майна, або за згодою кредитора, або суду та не зазначено про можливість звернення до суду лише після отримання відмови від заставного кредитора на реалізацію майна.
Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, у зв'язку з чим правомірно надав згоду на реалізацію на аукціоні майна, що перебуває в іпотеці ПАТ "Дельта Банк".
Щодо посилань заявника апеляційної скарги - ПАТ "Дельта Банк" про неповідомлення судом першої інстанції банку про час та місце судового засідання, в якому було прийнято оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції зазначив, що ухвалою господарського суду Харківської області від 02.02.2015 клопотання ліквідатора про надання згоди на реалізацію майна призначено до розгляду в судовому засіданні на 10.02.2015 та зобов'язано ПАТ "Дельта Банк" надати суду відзив на заяву ліквідатора. Вказана ухвала згідно штампу вихідної кореспонденції направлена учасникам судового процесу у справі про банкрутство за вих. №003568 - 03.02.2015 у кількості двох примірників, що, на думку суду апеляційної інстанції, свідчить про належне повідомлення учасників судового процесу у справі про банкрутство про час та місце судового засідання.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що ухвала суду першої інстанції про надання згоди на реалізацію майна банкрута, що перебуває в заставі, та постанова суду апеляційної інстанції, прийняті з порушенням вимог ч. 4 ст. 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. 43 ГПК України, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.
Частиною другою статті 4-1 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відповідно до п. 1.1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону від 22.12.2011, положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом.
Згідно вимог частини 4 статті 42 вказаного Закону, майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує.
Продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що майно банкрута, яке передано в заставу з метою забезпечення виконання зобов'язань, має особливий правовий статус під час провадження у справі про банкрутство, та знаходиться в управлінні ліквідатора, який має право реалізувати дане майно в порядку, передбаченому Законом України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", але, умови продажу майна банкрута ліквідатору необхідно узгоджувати із заставним кредитором.
Суд касаційної інстанції вважає, що ліквідатор до продажу майна банкрута, що є предметом забезпечення, повинен спочатку звернутись до кредитора, вимоги якого забезпечено таким майном, для отримання згоди на його реалізацію. Лише у випадку ненадання останнім згоди на продаж заставного майна банкрута, ліквідатор вправі звернутись до господарського суду для отримання згоди на реалізацію майна банкрута, що перебуває в забезпеченні такого кредитора.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що рішення з господарського спору, в тому числі і у справі про банкрутство, повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4-2 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 28.01.2015 до господарського суду Харківської області від ліквідатора ПАТ "Бізнес-Центр "Лідер Клас" надійшло клопотання, в якому він просив господарський суд надати згоду на реалізацію майна банкрута, а саме: - нежитлові приміщення підвалу № 1-14 площею 810,3 кв.м., 1-го поверху № 47-48 площею 233,3 кв.м., 2-го поверху № 1,13 площею 119,5 кв.м. в літ "А-4-5-7-8", розташовані за адресою: м. Харків, вул. Киргизька,19, які належать ПАТ "БІЗНЕС-ЦЕНТР "ЛІДЕР КЛАС" на підставі договору купівлі продажу реєст. № 1615 від 31.05.2005, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Шишко В.А.; - нежитлові приміщення 1-го поверху № 6-10, 13-14, 16-20, 24-26, 30-32, 36, площею 214,6 кв.м. в літ "А-4-5-7-8", за адресою: м. Харків, вул. Киргизька,19, які належать ПАТ "БІЗНЕС-ЦЕНТР "ЛІДЕР КЛАС" на підставі свідоцтва про право власності від 28.10.2004 виданого Виконавчим комітетом Харківської міської Ради; - нежитлові приміщення 2-го поверху № 2-12, 14-31 площею 701,8 кв.м. в літ "А-4-5-7-8", розташовані за адресою: м. Харків, вул. Киргизька,19, які належать ПАТ "БІЗНЕС-ЦЕНТР "ЛІДЕР КЛАС" на підставі свідоцтва про право власності від 26.07.2004 виданого Виконавчим комітетом Харківської міської Ради; - нежитлові приміщення 3-го поверху № 1-25 площею 821,0 кв.м. 4-го поверху № 1-30 площею 816,5 кв.м., 5-го поверху №1-27 пл. 812,5 кв.м. в літ "А-4-5-7-8", розташовані за адресою: м. Харків, вул. Киргизька,19, які належать ПАТ "БІЗНЕС-ЦЕНТР "ЛІДЕР КЛАС" на підставі договору купівлі продажу реєст. № 1259 від 27.04.2005, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Шишко В.А.; - нежитлові приміщення 7-го поверху № 1-31 площею 813,3 кв.м., технічного поверху № 1-2 площею 264,00 кв.м. в літ "А-4-5-7-8", розташовані за адресою: м. Харків, вул. Киргизька,19, які належать ПАТ "БІЗНЕС-ЦЕНТР "ЛІДЕР КЛАС" на підставі договору купівлі продажу реєст. № 2638 від 28.10.2005, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В.; - нежитлові приміщення 1-го поверху № 147а площею 1246,6 кв.м. в літ "3А-1", розташовані за адресою: м. Харків, вул. Киргизька,19, що належать ПАТ "БІЗНЕС-ЦЕНТР "ЛІДЕР КЛАС" на підставі договору купівлі продажу реєст. № 182 від 26.01.2007, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В., у тому числі нежитлове приміщення 1-го поверху № 147а-1 площею 162,5 кв.м. в літ "3А-1", розташоване за адресою: м. Харків, вул. Киргизька, 19, на яке видано свідоцтво про право власності Реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції Харківської області за індексним номером 31495643 від 23.12.2014 та нежитлове приміщення 1-го поверху № 147а-2 площею 162,5 кв.м. в літ "3А-1" розташоване за адресою м. Харків, вул. Киргизька, 19, на яке видано свідоцтво про право власності Реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції Харківської області за індексним номером 31490568 від 23.12.2014.
Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, надаючи згоду на реалізацію майна банкрута - ПАТ "Бізнес-Центр "Лідер Клас", встановив, що вищезазначене майно перебуває в іпотеці ПАТ "Дельта Банк".
Проте, в порушення вимог ст.ст. 43, 84 ГПК України, господарський суд таких своїх висновків жодним чином не мотивував із посиланням на конкретні належні та допустимі письмові докази.
Судом першої інстанції, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, в оскаржуваній ухвалі від 10.02.2015 не встановлено, якими належними та допустимими доказами, згідно вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, підтверджується перебування майна банкрута в іпотеці ПАТ "Дельта Банк", не надано даним доказам правової оцінки, не з'ясовано яке конкретно майно перебуває в забезпеченні у банку, не проаналізовано чи співпадає перелік об'єктів зазначених ліквідатором у клопотанні про надання згоди на реалізацію майна банкрута із переліком тих об'єктів, якими забезпечуються вимоги ПАТ "Дельта Банк", на що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові уваги не звернув та неповноту розгляду справи судом першої інстанції не усунув.
Судами попередніх інстанцій в оскаржуваних ухвалі та постанові встановлено, що ліквідатор - арбітражний керуючий Усенко Д.В. звертався до заставного кредитора - ПАТ "Дельта Банк" із проханням надати згоду на реалізацію майна, що є предметом застави, про що свідчить наявний в матеріалах справи лист №11 від 16.12.2014, проте банк листом №15.5/645 від 19.01.2015 не погодився із запропонованою ліквідатором початковою ціною, та просив провести незалежну оцінку майна оціночною компанією, яка буде погоджена сторонами.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що в порушення вимог ст. 43 ГПК України, щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судами попередніх інстанцій в ухвалі про надання згоди на реалізацію майна банкрута, що перебуває в іпотеці банку, та постанові суду апеляційної інстанції не надано належного правового аналізу вищезазначеним листам, зокрема, судами попередніх інстанцій не встановлено, щодо якого конкретно майна звертався ліквідатор до заставного кредитора із проханням надати згоду на його реалізацію, та чи надано банком таку згоду.
В порушення вимог ч. 4 ст. 42 Закону про банкрутство та ст. 43 ГПК України, судами попередніх інстанцій не з'ясовано, чи звертався ліквідатор - арбітражний керуючий Усенко Д.В. до кредитора - ПАТ "Дельта Банк", вимоги якого забезпечено майном банкрута, із проханням надати згоду на реалізацію саме того майна, про дозвіл на реалізацію якого просив ліквідатор в поданому до господарського суду клопотанні, та якими, згідно вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, належними та допустимими докази підтверджується факт звернення ліквідатора, згідно вимог ч. 4 ст. 42 Закону про банкрутство, до кредитора, вимоги якого забезпечено майном банкрута, із проханням надати згоду на реалізацію цього майна.
Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові зазначив, що заявник апеляційної скарги - ПАТ "Дельта Банк" стверджував, що ліквідатор не звертався до нього щодо надання дозволу на реалізацію всіх приміщень, які знаходяться у заставі, проте, в порушення вимог ст.ст. 43, 99, 101 ГПК України, суд другої інстанції дані доводи банку залишив поза увагою, правової оцінки не надав, справу по суті повторно не розглянув.
Крім того, як вбачається із матеріалів справи та зазначено судами попередніх інстанцій, ухвалою господарського суду Харківської області від 02.02.2015 клопотання ліквідатора про надання згоди на реалізацію майна призначено до розгляду в судовому засіданні на 10.02.2015 та зобов'язано ПАТ "Дельта Банк" надати суду відзив на клопотання ліквідатора.
Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що зобов'язуючи ПАТ "Дельта Банк" ухвалою від 02.02.2015 надати відзив на клопотання ліквідатора, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі від 10.02.2015, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, не з'ясував, чи було обізнане ПАТ "Дельта Банк" із даним клопотанням ліквідатора в досудовому порядку.
Судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові зазначено, що заявник апеляційної скарги - ПАТ "Дельта Банк" в апеляційній скарзі стверджував про неповідомлення його судом першої інстанції про час та місце судового засідання, на якому винесено оскаржувану ухвалу від 10.02.2015, на що суд другої інстанції зазначив, що ухвалою господарського суду Харківської області від 02.02.2015 клопотання ліквідатора про надання згоди на реалізацію майна призначено до розгляду в судовому засіданні на 10.02.2015 та зобов'язано ПАТ "Дельта Банк" надати суду відзив на заяву ліквідатора. Вказана ухвала згідно штампу вихідної кореспонденції направлена учасникам судового процесу у справі про банкрутство за вих. №003568 - 03.02.2015 у кількості двох примірників, що, на думку суду апеляційної інстанції, свідчить про належне повідомлення учасників судового процесу у справі про банкрутство про час та місце судового засідання.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що згідно пунктів 2.6.7, 2.6.17. 2.4.6 Інструкції з діловодства в господарських судах України затвердженої Наказом Державної судової адміністрації України № 28 від 20.02.2013, процесуальні документи надсилаються учасникам судового процесу у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України.
Повідомлення з відміткою про вручення процесуальних документів адресатові долучаються до матеріалів справи.
Поштові повідомлення про отримання (або неотримання) процесуальних документів, що направляються учасникам судового процесу, підшиваються після відповідного процесуального документа.
Суд касаційної інстанції вважає, що судом апеляційної інстанції, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, в даному випадку не встановлено, чи містять матеріали справи належні та допустимі докази отримання, а саме - повідомлення про вручення поштового відправлення, ухвали господарського суду Харківської області від 02.02.2015 про призначення клопотання ліквідатора про надання згоди на реалізацію майна призначено до розгляду в судовому засіданні на 10.02.2015, кредитором - ПАТ "Дельта Банк", які б в свою чергу свідчили про належне повідомлення та обізнаність банку про час та місце розгляду клопотання ліквідатора 10.02.2015.
Крім того, суд першої інстанцій в оскаржуваній ухвалі, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, не звернув уваги на те, що деякі із об'єктів, про які ліквідатор просив у суду згоди на їх реалізацію, було реалізовано до звернення останнім в господарський суд із вищезазначеним клопотанням, на що суд апеляційної інстанції, в порушення вимог ст.ст. 43, 99, 101 ГПК, в оскаржуваній постанові також уваги не звернув та неповноту розгляду справи судом першої інстанції не усунув.
Колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу на те, що висновки суду апеляційної інстанції, що статтею 42 Закону про банкрутство встановлюється альтернативний порядок отримання згоди на реалізацію заставного майна, або за згодою кредитора, або суду, є неправомірними та такими, що порушують інтереси заставного кредитора, оскільки, як вже зазначалось, виходячи із змісту вимог ч. 4 ст. 42 вказаного Закону, ліквідатор до продажу майна банкрута, що є предметом забезпечення, повинен спочатку звернутись до кредитора, вимоги якого забезпечено таким майном, для отримання згоди на його реалізацію. Лише у випадку ненадання останнім згоди на продаж заставного майна банкрута, ліквідатор вправі звернутись до суду для отримання згоди на реалізацію майна банкрута, що перебуває в забезпеченні такого кредитора.
Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до ч. 1 ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції від 10.02.2015 та постанова суду апеляційної інстанції від 19.03.2015 у справі № Б-24/93-10 підлягають скасуванню, а справа підлягає передачі на новий розгляд до господарського суду Харківської області.
Керуючись статтями 1117, 1119 - 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" задовольнити.
Ухвалу господарського суду Харківської області від 10.02.2015 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.03.2015 у справі № Б-24/93-10 скасувати. Справу № Б-24/93-10 передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області.
Головуючий І.Ю. Панова
Судді Л.В. Жукова
В.Я. Погребняк