17 червня 2015 року Справа № 910/27896/14
Вищий господарський суд України у складі колегії:
Головуючого:Кузьменка М.В.,
суддів:Васищака І.М., Студенця В.І.,
за участю представників сторін позивача - Грицик Д.С.; відповідача - Просалова О.Є.;
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Космо Плюс"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду
від08.04.2015
та на рішенняГосподарського суду міста Києва
від17.02.2015
у справі № 910/27896/14
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Космо Плюс"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Унікредит Лізинг"
провизнання недійсним пункту договору
Товариство з обмеженою відповідальністю "Космо Плюс" (далі - ТОВ "Космо Плюс") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Унікредит лізинг" (далі - ТОВ "Унікредит лізинг") про визнання недійсним п. 13.1 договору фінансового лізингу № 3355L11/00-LD від 21.12.2011, укладеного між ТОВ "Космо Плюс" та ТОВ "Унікредит лізинг", відповідно до якого: на чинність цього договору не впливають будь-які обмеження або неможливість користування предметом лізингу внаслідок його часткового або повного пошкодження, надзвичайних подій або форс-мажору. В таких випадках всі зобов'язання лізингоодержувача, в тому числі платіжні зобов'язання, залишаються чинними в повному обсязі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2014 порушено провадження у справі № 910/27896/14 за позовом ТОВ "Космо Плюс" до ТОВ "Унікредит лізинг" про визнання недійсним пункту договору.
Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Стасюк С.В.) від 17.02.2015 у позові відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Калатай Н.Ф., судді Рябуха В.І., Ропій Л.М.) від 08.04.2015 рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2015 залишено без змін.
Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2015 та рішенням Господарського суду міста Києва від 17.02.2015, ТОВ "Космо Плюс" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до розпорядження В.о. секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 26.05.2015 № 05-05/654 для вирішення питання про прийняття до провадження або повернення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Космо Плюс" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2015 та на рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2015 зі справи № 910/27896/14, сформовано колегію суддів у такому складі: суддя Студенець В.І. - головуючий, судді Дерепа В.І., Грек Б.М.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.05.2015 касаційну скаргу ТОВ "Космо Плюс" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 10.06.2015.
У засіданні суду, призначеному на 10.06.2015, оголошено перерву до 17.06.2015.
Відповідно до розпорядження Секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 16.06.2015 № 05-05/775 для розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Космо Плюс" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2015 та на рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2015 зі справи № 910/27896/14, сформовано колегію суддів у такому складі: суддя Кузьменко М.В. - головуючий, судді Васищак І.М., Студенець В.І.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Як встановлено господарськими судами між ТОВ "Космо Плюс" (лізингоодержувач) та ТОВ "Унікредит лізинг" (лізингодавець) 21.12.2011 було укладено договір фінансового лізингу № 3355L11/00LD, за умовами якого лізингодавець приймає на себе зобов'язання придбати у власність від продавця, що обраний лізингоодержувачем, предмет лізингу відповідно до встановлених лізингоодержувачем умов придбання та технічних характеристик (специфікацій) та передати його у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, визначених цим договором. Лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу у користування та сплачувати лізингодавцю лізингові платежі, інші комісії, які зазначені в додатку "тарифи" до цього договору, який є його невід'ємною частиною, та виконувати інші обов'язки, передбачені цим договором та чинним законодавством (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 13.1.1 договору на чинність цього договору не впливають будь-які обмеження або неможливість користування предметом лізингу внаслідок його часткового або повного пошкодження, надзвичайних подій або форс-мажору. В таких випадках всі зобов'язання лізингоодержувача, в тому числі платіжні зобов'язання, залишаються чинними в повному обсязі.
Предметом позову є матеріально-правова вимога ТОВ "Космо Плюс" до ТОВ "Унікредит лізинг" про визнання недійсним п. 13.1. договору.
Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, виходили з того, що у нормах ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218, ч. 4 ст. 219 ГК України, на які посилається позивач, передбачено випадки звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, а не від виконання самого зобов'язання, в той час як у оспорюваному пункті договору йдеться про випадки, в яких зобов'язання лізингоодержувача залишаються чинними, а тому правовідносини сторін, передбачені даним пунктом договору, не регулюються згаданими нормами.
Окрім того, судами зазначено, що інших підстав для визнання даного пункту договору недійсним позивачем не наведено.
Разом з тим, колегія суддів вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними та необґрунтованими з огляду на таке.
Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 6).
З врахуванням викладеного, а також змісту позовної заяви, матеріально-правовою підставою позову ТОВ "Космо Плюс" є саме те, що, на його думку, зміст оспорюваного пункту договору суперечить нормам ЦК України та іншим актам цивільного законодавства.
У п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2015 № 11 зазначено, що правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину (п. 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2015 № 11).
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ГПК України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У абз. 2 п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" зазначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за своєю правовою природою договір, пункт 13.1 якого просить визнати недійсним позивач, є договором фінансового лізингу.
У спірному пункті 13.1. договору сторони погодили, що на чинність цього договору не впливають будь-які обмеження або неможливість користування предметом лізингу внаслідок його часткового або повного пошкодження, надзвичайних подій або форс-мажору. В таких випадках всі зобов'язання лізингоодержувача, в тому числі платіжні зобов'язання, залишаються чинними в повному обсязі.
Загальні правові та економічні засади фінансового лізингу визначає Закон України "Про фінансовий лізинг"
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.
Частиною 2 ст. 806 ЦК України також передбачено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Разом з тим, судами попередніх інстанцій не було перевірено чи не суперечить пункт 13.1 договору фінансового лізингу № 3355L11/00LD від 21.12.2011 нормам цивільного законодавства, які регулюють спірні правовідносини у конкретній справі.
Згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (ч. 1 ст. 11110 ГПК України).
Відповідно до п. 3 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оскільки як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустилися неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, то це відповідно є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, та передання справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду місцевому господарському суду слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Космо Плюс" задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2015 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2015 у справі № 910/27896//14 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Головуючий - суддя Кузьменко М.В.
Судді: Васищак І.М.
Студенець В.І.