17 червня 2015 року Справа № 911/2912/14
Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
Черкащенка М.М. -головуючий,
Жукової Л.В. (доповідач),
Нєсвєтової Н.М.,
розглянувши касаційну скаргуЗаступника військового прокурора Білоцерківського гарнізону
на рішеннягосподарського суду Київської області від 27.11.2014 р.
та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 03.03.2015 р.
у справі № 911/2912/14 господарського суду Київської області
за позовомЗаступника військового прокурора Білоцерківського гарнізону в інтересах держави в особі Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг"
дофізичної особи - підприємця ОСОБА_4
треті особи:1. Міністерство оборони України, 2. Регіональне відділення фонду державного майна України по Київській області
простягнення 34 232,28 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники від:
прокурора: Яговдік С.М.;
позивача: Соболєв А.О.;
відповідача: не з'явилися;
третьої особи 1: Гомон О.О.;
третьої особи 2: Зубарєва Н.В.;
Рішенням господарського суду Київської області від 27.11.2014 р. (головуючий суддя: Рябцева О.О., судді: Антонова В.М., Конюх О.В.) у справі № 911/2912/14 в позові відмовлено повністю. Визнано недійсними договори № 85 від 07.09.2012 р., № 102 від 28.09.2012 р., № 104 від 03.10.2012 р. про надання в користування торгових місць, укладені між Державним підприємством Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4. Стягнуто з Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" в дохід Державного бюджету України 192 500 грн. орендної плати, одержаної за договорами № 85 від 07.09.2012 р., № 102 від 28.09.2012 р., № 104 від 03.10.2012 р. Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 в дохід Державного бюджету України 23 732,36 грн. орендної плати, належної до сплати за договорами № 85 від 07.09.2012 р., № 102 від 28.09.2012 р., № 104 від 03.10.2012 р. Стягнуто з Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" в дохід Державного бюджету України 1 827 грн. судового збору.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2015 р. (головуючий суддя: Чорногуз М.Г., судді: Рудченко С.Г., Мальченко А.О.) у справі № 911/2912/14 апеляційну скаргу Заступника військового прокурора Білоцерківського гарнізону залишено без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 27.11.2014 р. залишено без змін.
Заступник військового прокурора Білоцерківського гарнізону подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції прийняти нове рішення, яким скасувати рішення господарського суду Київської області від 27.11.2014 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2015 р. у справі № 911/2912/14 і припинити провадження у справі.
В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій належним чином не досліджені всі обставини справи, крім того неправильно застосовані норми процесуального та матеріального права.
Державне підприємство Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" подало до Вищого господарського суду України пояснення по справі № 911/2912/14, в якому просить прийняти нове рішення, яким скасувати рішення господарського суду Київської області від 27.11.2014 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2015 р. у справі № 911/2912/14 і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Старший прокурор відділу організації представництва Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України 17.06.2015 р. об 11 год. 10 хв. подав пояснення в яких просить рішення господарського суду Київської області від 27.11.2014 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2015 р. у справі № 911/2912/14 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч.1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що між Державним підприємством Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 були укладені договори: 1) договір про надання в користування торгового місця № 85 від 07.09.2012 р. Предметом даного договору є платне строкове користування торгового місця в приміщенні магазину НОМЕР_1 державного підприємства, загальна площа орендованого приміщення 150 кв.м.; 2) договір про надання в користування торгового місця № 102 від 28.09.2012 р. Предметом даного договору є платне строкове користування торгового місця в приміщенні чайної НОМЕР_2 державного підприємства, загальна площа орендованого приміщення 100 кв.м.; 3)договір про надання в користування торгового місця № 104 від 03.10.2012 р. Предметом даного договору є платне строкове користування торгового місця в приміщенні чайної НОМЕР_1, загальна площа орендованого приміщення 80 кв.м.
В матеріалах справи містяться акти здачі - прийняття робіт за вищезазначеними договорами за період з жовтня 2012 року по серпень 2013 року. Акти здачі - прийняття робіт підписані сторонами договорів та скріплені їх печатками.
Приміщення, які були предметом договорів № 85, № 102, № 104 є державною власністю і закріплене на праві господарського відання за Державним підприємством Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг", що підтверджується актами від 25.05.2001р. прийому-передачі будівель Білоцерківською КЕЧ району, яким було передано на баланс ДП МОУ "Військовий торг № 659" будівлю магазину НОМЕР_1 (за генпланом № 142) військового містечка № 1 м. Біла Церква, загальною площею 266 кв.м., будівлю чайної НОМЕР_1 (за генпланом № 197) військового містечка № 3 м. Біла Церква, загальною площею 162 кв.м., будівлю чайної НОМЕР_2 та їдальні НОМЕР_1 (за генпланом № 5) військового містечка № 3 м. Біла Церква, загальною площею 202 кв.м.
Наказом Міністра Оборони України №53 від 20.02.2011р. створено державне підприємство Міністерства Оборони України "Білоцерківський військовий торг".
Пунктом 4.2. Статуту Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" передбачено, що майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання, здійснюючи яке підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству України та Статуту.
Будівлі за актом прийому-передачі від 06.07.2001 р. основних фондів, обігових засобів, інших матеріальних цінностей, були передані державним підприємством Міністерства оборони України "Військовий торг № 659", який є правонаступником філіалу № 24 державного підприємства Міністерства оборони України "Управління торгівлі Північного оперативного командування", Державному підприємству Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг".
Відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності регулюється Господарським кодексом України та Законом України "Про оренду державного та комунального майна".
Відповідно до статті 287 Господарського кодексу України орендодавцями щодо державного та комунального майна є: Фонд державного майна України, його регіональні відділення - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом; державні (комунальні) підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендодавцями є підприємства, установи та організації щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна.
Отже, Державне підприємство Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" мало право передавати державне майно одному суб'єкту господарювання загальною площею яка не перевищує 200 кв.м., однак Державним підприємством Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" було передано державне майно в строкове платне користування одному суб'єкту господарювання (ФО - П ОСОБА_4) загальною площею, яка перевищує 200 кв.м. (150 кв.м.+100 кв.м.+80 кв.м.=330 кв.м.).
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що належним орендодавцем за даними договорами є Регіональне відділення фонду державного майна України по Київській області, оскільки було здійснено передачу державного майна в строкове платне користування одному суб'єкту господарювання площею, що перевищує 200 кв.м.
Отже, укладання договорів користування державним майном, площею, що перевищує 200 кв.м. з неналежним орендодавцем суперечать інтересам держави, оскільки має місце користування державним майном без належних на те правових підстав та недоотримання державою грошових коштів за користування даним майном. Тому судами попередніх інстанцій правомірно визнано недійсні спірні договори як такі, що суперечать вимогам чинного законодавства.
Відповідно до п. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.
Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлено частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до п. 17 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою № 786 від 04.10.1995 р. Кабінету Міністрів України, у разі коли орендодавцем майна є Фонд державного майна, його регіональне відділення чи представництво, орендна плата за нерухоме майно державних підприємств, організацій спрямовується: 70 відсотків орендної плати до державного бюджету, 30 відсотків державному підприємству, організації, на балансі яких перебуває це майно.
Згідно з ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Згідно з ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності. Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.
Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли цілком обґрунтованих висновків щодо розподілу суми орендних платежів, які надішли від орендаря та які не сплачені орендарем за фактичне користування державним майном у співвідношенні 70 % - Регіональному відділенню фонду державного майна України по Київській області (як належному орендодавцю) та 30 % - балансоутримувачу державного майна (ДП МОУ "Білоцерківський військовий торг").
Отже, враховуючи визнання недійсними спірних договорів, сума, яка підлягає стягненню з Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" - 192 500,00 грн., сума стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 - 23 732,36 грн.
Щодо твердження скаржника, що станом на момент прийняття місцевим господарським судом рішення у справі постановою господарського суду Київської області ДП МОУ "Білоцерківський військовий торг" визнано банкрутом, отже, провадження у справі суд повинен був припинити у зв'язку із ліквідацією позивача у справі, то дані твердження скаржника спростовуються наступним.
Згідно статті 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням державного органу, прийнятим у випадках, передбачених законом. Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.
Відповідно до абзацу 2 ч.6 ст.39 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи є датою припинення юридичної особи.
Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про визнання позивача (ДП МОУ "Білоцерківський військовий торг") банкрутом, підстав для припинення провадження не має, а тому доводи скаржника безпідставними та такими, які суперечать вимогам чинного законодавства.
Доводи скаржника, які по суті стосуються переоцінки обставин справи та доказів у справі, були предметом розгляду у судах першої та апеляційної інстанцій та обґрунтовано ними відхилені, не можуть бути підставою для скасування судових актів у справі.
Таким чином, враховуючи те, що спірні угоди суперечать законодавству, суди попередніх інстанцій правомірно застосували п. 1 ст. 83 ГПК України, використавши право визнати недійсними пов'язані з предметом спору угоди, які суперечать закону.
Відтак, відповідно до ч.2 ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з мотивів викладених у скарзі, а тому оскаржувані рішення та постанова залишаються без змін.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-
Касаційну скаргу Заступника військового прокурора Білоцерківського гарнізону залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Київської області від 27.11.2014 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2015 р. у справі № 911/2912/14 залишити без змін.
Головуючий Черкащенко М.М.
Судді Жукова Л.В.
Нєсвєтова Н.М.