17 червня 2015 року Справа № 920/1503/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя : Корсак В.А.
судді: Данилова М.В., Данилова Т.Б. (доповідач)
розглянувши матеріали касаційної скаргипублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 18.03.2015р.
у справі господарського суду№920/1503/14 Сумської області
за позовомпублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
дотовариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго"
про за участю представників сторін: позивача - відповідача -стягнення 2 006 625,33 грн. пр. Смакота Н.І. - дов. №14-98 від 18.04.14р. пр. Комісар С.П. - дов. №19 від 07.04.14р. пр. Приходько Д.В. - дов. №34 від 29.07.14р.
У серпні 2014 року публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" про стягнення з відповідача на користь позивача 2006625,33грн., з яких 360282,19грн. інфляційних втрат, 419243,05грн. 3% річних і 1227100,09грн. пені.
Рішенням господарського суду Сумської області від 16.12.2014р. (суддя Зайцева І.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.03.2015р. (судді Черленяк М.І., Ільїн О.В., Хачатрян В.С.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення і постанову та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Сумитеплоенерго" проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає судові рішення законними та обґрунтованими, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення залишити без змін.
Заслухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір купівлі-продажу природного газу №53-ТЕ від 03.08.2012р., за умовами якого позивач зобов'язується передати у власність відповідачу у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а відповідач зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах договору.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу з липня по грудень 2012 року, а відповідач, у свою чергу, прийняв природний газ обсягом 48300,00 тис. куб. м. на загальну суму 57939722,17грн., що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими печатками актами приймання-передачі природного газу.
Пунктом 6.1 договору сторони перебачили, що оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Однак, як стверджує позивач, відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та всупереч умов договору не вчасно та не повністю проводив розрахунки за поставлений природний газ.
Відповідно до п.7.2 договору у разі невиконання відповідачем п.6.1 цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити позивачу крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем відповідачеві нарахована пеня за несвоєчасну оплату природного газу з урахуванням часткових проплат відповідача, а саме: за зобов'язаннями липня 2012 року в сумі 12061,68грн.; за зобов'язаннями серпня 2012 року в сумі 20449,79грн.; за зобов'язаннями вересня 2012 року в сумі 95599,99грн., за зобов'язаннями жовтня 2012 року в сумі 183253,48грн., за зобов'язаннями листопада 2012 року в сумі 208229,12грн., за зобов'язаннями грудня 2012 року в сумі 707506,03грн., всього пені нараховано на загальну суму 1227100,09грн.
Згідно із ст.230 Господарського кодексу України у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання до учасника господарських відносин застосовуються штрафні санкції, які відповідно до ст.231 Господарського кодексу України застосовуються у розмірі встановленому законом або договором.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
Враховуючи зазначені положення, позивач нарахував відповідачу за зобов'язаннями липня 2012 року 2412,34грн. 3% річних, за зобов'язаннями серпня 2012 року 4089,96грн. 3% річних, 4482,38грн.; за зобов'язаннями вересня 2012 року 19120,00грн. 3% річних, за зобов'язаннями жовтня 2012 року 36650,70грн. 3% річних, 9784,16грн. інфляційні втрат, за зобов'язаннями листопада 2012 року 41645,82грн. 3% річних, 40615,88грн. інфляційні втрат, за зобов'язаннями грудня 2012 року 315324,24грн. 3% річних, 305399,77грн. інфляційні втрат.
Розглядаючи справу по суті, суди попередніх інстанцій виходили з того, що згідно із ч.2 ст.93 Бюджетного кодексу України порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України.
Статтею 23 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" передбачено, що перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №517 від 11.06.2012р. затверджено Порядок та умови надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.
Пунктом 4 зазначеного Порядку передбачено, що підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію населенню, та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості на підставі довідки, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору.
Із суб'єктами господарювання, що здійснюють постачання природного газу, та енергопостачальниками проводяться розрахунки з погашення кредиторської заборгованості за спожиті енергоносії (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій).
Відповідно до ст.20 Закону України "Про теплопостачання" збитки теплоенергогенеруючих та теплопостачальних організацій внаслідок надання пільг з оплати за спожиту теплову енергію окремим категоріям споживачів повністю відшкодовуються за рахунок джерел фінансування, визначених законами України, які передбачають відповідні пільги.
Відповідно до ст.23 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" та постанови Кабінету Міністрів України №517 від 11.06.2012р. між сторонами у справі, територіальним органом Казначейства у Сумській області, Головним фінансовим управлінням Сумської обласної державної адміністрації, Фінансовим управлінням Сумської міської ради, Управлінням житлової політики, комунального господарства та благоустрою Сумської міської ради, ТОВ "Сумитеплоенерго" та ПАТ НАК "Нафтогаз України" було укладено договір №525/517з від 05.12.2012р., та договір №1219/517з від 18.12.2012р., про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органам місцевого самоврядування. Предметом договору була організація та проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до ст.23 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" та постанови Кабінету Міністрів України №517 від 11.06.2012р. "Про затвердження Порядку та умов надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування".
Згідно умов договору №525/517 від 05.12.2012р. про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на погашення заборгованості ТОВ "Сумитеплоенерго" за договором №53-ТЕ від 03.08.2012р. з державного бюджету виділено 158614,73грн. Зазначені грошові кошти підприємство позивача фактично отримало 07.12.2012р.
Відповідно до умов договору №1219/517 від 18.12.2012р. про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на погашення заборгованості ТОВ "Сумитеплоенерго" за договором №53-ТЕ від 03.08.2012р. з державного бюджету виділено 5272300,00грн.
За змістом пп.пп.2, 3 п.11 зазначених договорів про організацію взаєморозрахунків сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору; перерахувати кошти наступній стороні не пізніше наступного дня після зарахування коштів на їх рахунок, а сторона остання - на сплату податкових зобов'язань перед бюджетом на її поточний рахунок, відкритий в ПАТ "Ощадбанк" для подальшого спрямування цих коштів на проведення розрахунків з постачальниками імпортованого природного газу.
Пунктом 16 вказаних договорів про організацію взаєморозрахунків сторони засвідчують, що після виконання відповідних договорів вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.
Окрім того, між позивачем, відповідачем та третіми особами: Головним управлінням Державної казначейської служби України в Сумській області, Департаментом фінансів Сумської обласної державної адміністрації, Департаментом фінансів, економіки та бюджетних відносин Сумської міської ради, Департаментом інфраструктури міста Сумської міської ради було укладено договір №55/30 від 11.02.2014р. про організацію взаєморозрахунків (відповідно до п.2 ст.16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік"), згідно умов якого відповідач перераховує на рахунок позивача кошти у сумі 8002700,00грн. для погашення заборгованості за спожитий природний газ за 2012 рік згідно з договором №53-ТЕ.
Згідно пункту 10.2 зазначеного договору з метою виконання договору сторони зобов'язуються не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.
Факт виконання відповідачем зобов'язань за цим договором щодо сплати 8002700,00грн. підтверджується копією платіжного доручення №2 від 31.03.2014р.
Також, судами встановлено, що згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг субсидій та компенсацій" (зі змінами) між ТОВ "Сумитеплоенерго" та НАК "Нафтогаз України" були підписані спільні протокольні рішення №№686, 144, 3201, 2539, 2291 відповідно до яких було встановлено порядок проведення взаєморозрахунків між сторонами, в тому числі між Позивачем та Відповідачем, які є типовими документами та передбачають перерахування грошових коштів за природний газ згідно з договором №53-ТЕ від 03.08.2012р.
Правова позиція щодо спірних правовідносин викладена у постановах Верховного Суду України від 09.09.2014р. у справі №3-105гс14, від 30.09.2014р. у справі №922/2339/13, в яких зазначено про відсутність підстав для стягнення пені, передбаченої умовами договору поставки природного газу, та застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України, оскільки, уклавши договір про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору поставки природного газу.
Згідно із ст.11128 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.
Отже, суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що для застосування штрафних санкцій, передбачених договором поставки природного газу, та наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України, необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, який діяв на момент розгляду справи і відповідно до якого сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.
Розрахунок за поставлений природний газ відбувся у порядку та строки, передбачені у договорах про організацію взаєморозрахунків №525/517з від 05.12.2012р., №1219/517з від 18.12.2012р., договорі №55/30 від 11.02.2014р., спільних протокольних рішень: №2291 від 10.08.2012р., №3201 від 18.12.2012р., №2539 від 17.09.2012р., №686 від 19.03.2013р., №144 від 18.01.2013р., тому суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, про відмову в задоволенні позовних вимог.
Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів по справі, а судами було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.
Судові витрати, сплачені касатором до бюджету під час подання касаційної скарги, у зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги на підставі ст.49 ГПК України залишаються на касаторі.
Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.03.2015р. у справі №920/1503/14 господарського суду Сумської області залишити без змін.
Головуючий суддя В. Корсак
Судді М. Данилова
Т. Данилова