ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
11 червня 2015 року № 826/6987/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Добрівської Н.А.,
за участю секретаря судових засідань - Шаповалової К.В.,
представника позивача-1 - ОСОБА_2,
представника відповідача - Лаптієва А.М..
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_4
до Голови Верховної Ради України Гройсмана Володимира Борисовича
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_4 та ОСОБА_7 звернулися до суду з позовом до Голови Верховної Ради України Гройсмана Володимира Борисовича про:
- визнання незаконними дії Голови Верховної Ради України Гройсмана Володимира Борисовича на позачерговому пленарному засіданні Верховної Ради України 02 березня 2015 року о 19 годині 06 хвилин, які виявилися в ініціюванні (пропозиції) голосування Верховної Ради України щодо прийняття у першому читанні (за основу) та в цілому проекту Закону №2212 від 23.02.2015 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення»;
- визнання незаконними дії Голови Верховної Ради України Гройсмана Володимира Борисовича на позачерговому пленарному засіданні Верховної Ради України 02 березня 2015 року о 19 годині 16 хвилин, які виявилися в ініціюванні (пропозиції) голосування Верховної Ради України щодо повернення до розгляду у першому читанні проекту Закону №2212 від 23.02.2015 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення»;
- визнання незаконними дії Голови Верховної Ради України Гройсмана Володимира Борисовича на позачерговому пленарному засіданні Верховної Ради України 02 березня 2015 року о 19 годині 21 хвилині, які виявилися в ініціюванні (пропозиції) повторного голосування Верховної Ради України щодо прийняття у першому читанні (за основу) та в цілому проекту Закону №2212 від 23.02.2015 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення»;
- визнання незаконними дії Голови Верховної Ради України Гройсмана Володимира Борисовича на позачерговому пленарному засіданні Верховної Ради України 02 березня 2015 року о 19 годині 22 хвилині, які виявилися в ініціюванні (пропозиції) повторного голосування Верховної Ради України щодо повернення до розгляду у першому читанні проекту Закону №2212 від 23.02.2015 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення»;
- визнання незаконними дії Голови Верховної Ради України Гройсмана Володимира Борисовича на позачерговому пленарному засіданні Верховної Ради України 02 березня 2015 року о 19 годині 22 хвилині, які виявилися в ініціюванні (пропозиції) голосування (втретє) Верховної Ради України щодо прийняття у першому читанні (за основу) та в цілому проекту Закону №2212 від 23.02.2015 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення»;
- визнання незаконними дії Голови Верховної Ради України Гройсмана Володимира Борисовича на позачерговому пленарному засіданні Верховної Ради України 02 березня 2015 року о 19 годині 23 хвилині, які виявилися в ініціюванні (пропозиції) голосування (втретє) Верховної Ради України щодо повернення до розгляду у першому читанні проекту Закону №2212 від 23.02.2015 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення»;
- визнання незаконними дії Голови Верховної Ради України Гройсмана Володимира Борисовича на позачерговому пленарному засіданні Верховної Ради України 02 березня 2015 року о 19 годині 24 хвилині, які виявилися в ініціюванні (пропозиції) голосування (вчетверте) Верховної Ради України щодо прийняття у першому читанні (за основу) та в цілому проекту Закону №2212 від 23.02.2015 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення»;
- визнання незаконними дії Голови Верховної Ради України Гройсмана Володимира Борисовича на позачерговому пленарному засіданні Верховної Ради України 02 березня 2015 року о 20 годині 13 хвилин, які виявилися в ініціюванні (пропозиції) голосування (вп'яте) Верховної Ради України щодо прийняття у першому читанні (за основу) та в цілому проекту Закону №2212 від 23.02.2015 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення»;
- встановлення відсутності компетенції Голови Верховної Ради України при розгляді на пленарних засіданнях Верховної Ради України законопроектів у першому читанні, щодо ініціювання (пропозиції) голосування Верховної Ради України про прийняття законопроектів у першому читанні (за основу) та в цілому;
- встановлення відсутності компетенції Голови Верховної Ради України Гройсмана Володимира Борисовича при розгляді на пленарних засіданнях Верховної Ради України законопроектів у першому читанні, щодо ініціювання (пропозиції) голосування Верховної Ради України про повернення до розгляду у першому читанні законопроектів, які попередньо ставились на голосування, але не були прийняті Верховною Радою України у першому читанні (за основу);
- зобов'язання Голови Верховної Ради України Гройсмана Володимира Борисовича при розгляді на пленарних засіданнях Верховної Ради України законопроектів у першому читанні утриматись від ініціювання (пропозиції) голосування Верховної Ради України щодо прийняття законопроектів у першому читанні (за основу) та одночасно у цілому;
- зобов'язання Голови Верховної Ради України Гройсмана Володимира Борисовича при розгляді на пленарних засіданнях Верховної Ради України законопроектів у першому читанні утриматись від ініціювання (пропозиції) голосування Верховної Ради України про повернення до розгляду у першому читанні законопроектів, які попередньо ставилися на голосування, але не були прийняті Верховною Радою України у першому читанні (за основу).
Свої вимоги позивачі обґрунтовують тим, що в порушення приписів Регламенту Верховної Ради України, затвердженого Законом України від 10.02.2010 №1861-VI, відповідачем незаконного вчинялися дії з ініціювання голосування Верховною Радою України щодо прийняття законопроекту у першому читанні (за основу) та в цілому, а також повернення до розгляду вказаного питання. Крім того, позивач підкреслив, що багаторазове голосування щодо законопроекту №2212 перешкоджало виконувати народним депутатам України інші повноваження у відповідності до порядку денного позачергового пленарного засідання Верховної Ради України 02.03.2015.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі з підстав, викладених в письмових запереченнях, в яких зазначено, що: Регламентом Верховної Ради України передбачена можливість відхилення від процедури ухвалення нормативних актів; жодних зауважень щодо процедури ухвалення законопроекту не надходило; проекти постанов про скасування постанов про повернення до розгляду питання щодо ухвалення законопроекту не надходили; всі передбачені порядком денним на 02.03.2015 питання були розглянуті. З огляду на викладене представник відповідача наполягав на відсутність правових підстав для задоволення позову.
Ухвалою суду від 11 червня 2015 року залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_4, ОСОБА_7 в частині вимог, заявлених ОСОБА_7 на підставі п.4 ч.1 ст.155 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того, ухвалою від 11 червня 2015 року позовну заяву ОСОБА_4 на підставі п.7 ч.1 ст.155 Кодексу адміністративного судочинства України залишено без розгляду в частині позовних вимог про: встановлення відсутності компетенції Голови Верховної Ради України при розгляді на пленарних засіданнях Верховної Ради України законопроектів у першому читанні, щодо ініціювання (пропозиції) голосування Верховної Ради України про прийняття законопроектів у першому читанні (за основу) та в цілому; встановлення відсутності компетенції Голови Верховної Ради України Гройсмана Володимира Борисовича при розгляді на пленарних засіданнях Верховної Ради України законопроектів у першому читанні, щодо ініціювання (пропозиції) голосування Верховної Ради України про повернення до розгляду у першому читанні законопроектів, які попередньо ставились на голосування, але не були прийняті Верховною Радою України у першому читанні (за основу).
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_8 позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі з підстав їх необґрунтованості.
Заслухавши наведені в обґрунтування позову доводи представника позивача, а також заперечення представника відповідача по суті позовних вимог, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і заперечення, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд, при вирішенні питання щодо наявності підстав для задоволення позову, зважає на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, зі змісту стенограми позачергово засідання Верховної Ради України 02.03.2015, Головуючим на позачерговому пленарному засіданні Верховної Ради України Гройсманом В.Б. 02.03.2015 внесено згідно порядку денного на розгляд народних депутатів України проект Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (№2212) (далі по тексту - Законопроект №2212).
За наслідками розгляду та обговорення Головуючим на позачерговому пленарному засіданні Верховної Ради України Гройсманом В.Б. внесено на голосування пропозиція про прийняття Законопроекту №2212 за основу та в цілому з урахуванням рішення комітету та пропозицій Прем'єр-Міністра, за що проголосували 164 народних депутата України (рішення не прийнято).
О 19 годині 16 хвилин Головуючим на позачерговому пленарному засіданні Верховної Ради України було поставлено на голосування пропозицію щодо повернення до розгляду Законопроекту №2212, за що проголосувало 232 народних депутата України (рішення прийнято).
У подальшому, о 19 годині 21 хвилині Головуючим на позачерговому пленарному засіданні Верховної Ради України Гройсманом В.Б. було поставлено на голосування пропозицію про прийняття Законопроекту №2212 за основу та в цілому, за що віддали голоси 221 народний депутат України (рішення не прийнято).
Однак у зв'язку з тим, що до Головуючого на позачерговому пленарному засіданні надійшло повідомлення щодо неспрацювання картки, останнім поставлено на голосування питання щодо повернення до розгляду Законопроекту №2212, за який проголосувало 232 народні депутати України (рішення прийнято).
О 19 годині 22 хвилини Головуючим на позачерговому пленарному засіданні Верховної Ради України Гройсманом В.Б. було поставлено на голосування пропозицію про прийняття Законопроекту №2212 за основу та в цілому, за що віддали голоси 218 народних депутатів України (рішення не прийнято).
Водночас, за наслідками голосування поставленого Головуючим на позачерговому пленарному засіданні питання щодо повернення до розгляду Законопроекту №2212 рішення було прийнято - проголосувало: «За» 230 народних депутатів України.
У подальшому, о 19 годині 24 хвилині Головуючим на позачерговому пленарному засіданні Верховної Ради України Гройсманом В.Б. було поставлено на голосування пропозицію про прийняття Законопроекту №2212 за основу та в цілому, за що віддали голоси 208 народних депутатів України (рішення не прийнято).
У зв'язку з чим після перерви Головуючим на позачерговому пленарному засіданні о 20 годині 08 хвилин поставлено на голосування питання щодо повернення до розгляду Законопроекту №2212, на підтримку чого віддали голоси 240 народних депутатів України (рішення прийнято).
При цьому, за наслідками розгляду поставленої Головуючим на позачерговому пленарному засіданні Верховної Ради України о 20 годині 13 хвилин пропозиції про прийняття Законопроекту №2212 за основу та в цілому у варіанті комітету з урахуванням пропозицій, оголошених Прем'єр-міністром України та міністром соціальної політики України Павлом Розенком, рішення було ухвалено (238 народних депутатів України проголосували: «За»).
Вважаючи, що внаслідок витрачання відповідачем часу на багаторазове голосування питань щодо Законопроекту №2212 позивача було позбавлено можливості реалізувати свої повноваження, встановлені Законом України «Про статус народного депутата України» з інших питань, що включені до порядку денного позачергового пленарного засідання Верховної Ради України 02.03.2015, ОСОБА_4 звернувся до суду із вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд приходить до наступного.
Відповідно до частини п'ятої статті 83 Конституції України порядок роботи Верховної Ради України встановлюється Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України.
Приписи статті 1 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» від 10.0.2010 №1861-VI (далі по тексту - Регламент) визначають, що порядок роботи Верховної Ради України (далі - Верховна Рада), її органів та посадових осіб, засади формування, організації діяльності та припинення діяльності депутатських фракцій (депутатських груп) у Верховній Раді встановлюються Конституцією України, Регламентом Верховної Ради України (далі - Регламент) та законами України «Про комітети Верховної Ради України», «Про статус народного депутата України», про тимчасові слідчі комісії, спеціальну тимчасову слідчу комісію і тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України.
Регламент встановлює порядок підготовки і проведення сесій Верховної Ради, її засідань, формування державних органів, визначає законодавчу процедуру, процедуру розгляду інших питань, віднесених до її повноважень, та порядок здійснення контрольних функцій Верховної Ради.
Згідно зі статтею 88 Основного Закону Верховна Рада України обирає із свого складу Голову Верховної Ради України, Першого заступника і заступника Голови Верховної Ради України та відкликає їх з цих посад.
Голова Верховної Ради України:
1) веде засідання Верховної Ради України;
2) організовує роботу Верховної Ради України, координує діяльність її органів;
3) підписує акти, прийняті Верховною Радою України;
4) представляє Верховну Раду України у зносинах з іншими органами державної влади України та органами влади інших держав;
5) організовує роботу апарату Верховної Ради України.
Голова Верховної Ради України здійснює повноваження, передбачені цією Конституцією, у порядку, встановленому Регламентом Верховної Ради України.
Приписи частини першої статті 78 Регламенту визначають, що Голова Верховної Ради України на виконання повноважень, визначених Конституцією України, зокрема, веде засідання Верховної Ради з дотриманням вимог Регламенту; забезпечує дотримання календарного плану роботи сесії та порядку денного пленарних засідань; організовує підготовку питань до розгляду на пленарних засіданнях; виконує доручення Верховної Ради; здійснює інші повноваження, визначені Конституцією України, законами України та цим Регламентом.
Відтак, Голова Верховної Ради України, будучи наділеним в силу положень статті 88 Конституції України та статті 78 Регламенту повноваженнями щодо ведення засідання Верховної Ради України, наділяється при виконанні таких функцій повноваженнями головуючого.
Відповідно до статті 27 Регламенту головуючий на пленарному засіданні Верховної Ради, зокрема, дотримується норм Конституції України та цього Регламенту і вживає заходів щодо їх дотримання всіма присутніми на пленарному засіданні; відкриває, веде та закриває пленарні засідання, оголошує перерви в пленарних засіданнях; оголошує повну назву, реєстраційний номер, редакцію та ініціаторів внесення проектів законів, постанов та інших актів Верховної Ради, що вносяться на обговорення; оголошує про запис через електронну систему на виступ з місця; оголошує списки осіб, які записалися на виступ, та надає слово для виступу; надає слово для доповіді (співдоповіді), запитань, виступу, оголошує наступного промовця; створює рівні можливості народним депутатам, депутатським фракціям (депутатським групам) для участі в обговоренні питань відповідно до положень цього Регламенту; організовує розгляд питань відповідно до норм цього Регламенту; оголошує результати голосування та про прийняте рішення.
Згідно зі статтею 28 Регламенту головуючий на пленарному засіданні Верховної Ради має право, зокрема, вносити пропозиції з процедурних питань щодо ходу пленарного засідання, які ставляться на голосування першими; оголошувати перерву до 30 хвилин, але не більше однієї перерви впродовж одного пленарного засідання; проводити рейтингове (сигнальне) голосування для прогнозування результатів голосування питання порядку денного пленарного засідання Верховної Ради.
З наведеного випливає, що Голова Верховної Ради України, здійснюючи ведення засідання Верховної Ради України, виступає у якості головуючого як окремого суб'єкта з відповідними правами та обов'язками. Таким чином суд погоджується з твердженням відповідача про наявність відмінностей у правовому статусі Голови Верховної Ради України та головуючого на пленарному засіданні Верховної Ради України.
Приписи частин 1-2 статті 29 Регламенту визначають, що у разі порушення головуючим на пленарному засіданні вимог цього Регламенту народний депутат має право невідкладно або після закінчення розгляду питання порядку денного пленарного засідання Верховної Ради звернутися до головуючого на пленарному засіданні із зауваженням про допущені ним порушення для негайного їх усунення.
У разі грубого або систематичного порушення цього Регламенту головуючим на пленарному засіданні, за письмовою пропозицією, внесеною на пленарному засіданні не менш як двома депутатськими фракціями (депутатськими групами), або не менш як однією третиною народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради шляхом зібрання їх підписів, або комітету, до предмета відання якого належать питання регламенту, після скороченого обговорення Верховна Рада може прийняти рішення про відсторонення головуючого на пленарному засіданні від ведення пленарних засідань на строк до двох пленарних днів більшістю голосів народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради, про що робиться запис у протоколі пленарного засідання Верховної Ради. На цей час за ним зберігаються виплати, пов'язані з виконанням депутатських повноважень та посадових обов'язків.
Однак, як вбачається з матеріалів справи та пояснень позивача, жодних зауваження від нього, як народного депутата України у ході розгляду питання порядку денного, а також після його закінчення до головуючого про допущення ним порушення порядку денного чи Регламенту не надходило.
Надаючи оцінку твердженням позивача про незаконність дій відповідача щодо постановлення на розгляд питання про прийняття за основу та в цілому Законопроекту №2212З, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Зі змісту приписів Регламенту вбачається, що законотворча діяльність поділяється на кілька послідовних стадій:
1) підготовка законопроекту (законодавчої пропозиції) та внесення його до Верховної Ради України - законодавча ініціатива;
2) попередній розгляд законопроекту в комітетах Верховної Ради України;
3) обговорення законопроекту на пленарних засіданнях Верховної Ради України з його наступним прийняттям або відхиленням (повністю чи частково);
4) підписання (санкціонування) та оприлюднення закону.
Відповідно до статті 102 Регламенту законопроекти розглядаються Верховною Радою, як правило, за процедурою трьох читань з урахуванням особливостей, встановлених у цій статті.
Розгляд і прийняття законопроекту за процедурою трьох читань включає: перше читання - обговорення основних принципів, положень, критеріїв, структури законопроекту та прийняття його за основу; друге читання - постатейне обговорення і прийняття законопроекту в другому читанні; третє читання - прийняття законопроекту, який потребує доопрацювання та узгодження, в цілому.
Рішення про проведення повторних перших, других читань законопроектів Верховна Рада може приймати не більше двох разів.
За рішенням Верховної Ради допускається остаточне прийняття законопроекту (крім проектів кодексів і законопроектів, які містять понад 100 статей, пунктів) відразу після першого чи другого читання, якщо законопроект визнано таким, що не потребує доопрацювання, та якщо не надійшло зауважень щодо його змісту від народних депутатів, інших суб'єктів права законодавчої ініціативи, юридичного чи експертного підрозділів Апарату Верховної Ради.
У відповідності до частин 1-2 статті 113 Регламенту розгляд законопроекту в першому читанні, як правило, проводиться за процедурою повного обговорення законопроектів (статті 30 цього Регламенту).
При розгляді законопроекту в першому читанні Верховна Рада може прийняти процедурне рішення про обговорення проекту за скороченою процедурою.
Згідно зі статтею 49 Регламенту Верховна Рада може прийняти рішення з процедурних питань (далі - процедурне рішення), зазначених у цьому Регламенті (зокрема, частина друга статті 113), без підготовки в комітетах та включення до порядку денного. Такі рішення приймаються відразу після скороченого обговорення однією третиною голосів народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради.
Процедурне рішення приймається відкритим поіменним голосуванням і заноситься до протоколу пленарного засідання Верховної Ради.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, зі змісту постанови Верховної Ради України від 02.03.2015 №210-VIII «Про особливості процедури розгляду законопроектів, що включені до порядку денного позачергового пленарного засідання Верховної Ради України на 2 березня 2015 року» органом законодавчої влади було прийнято рішення:
1) розглянути кожний із законопроектів, що включений до порядку денного позачергового пленарного засідання Верховної Ради України на 2 березня 2015 року за такою спеціальною процедурою:
- доповідь суб'єкта права законодавчої ініціативи, запитання доповідачу та відповіді на них;
- доповідь голови відповідного комітету або його представника, запитання доповідачу та відповіді на них;
- виступи представників депутатських фракцій (депутатських груп);
- голосування за пропозицію щодо прийняття законопроекту за основу та в цілому;
2) законопроекти, додаткового включені до порядку денного позачергового пленарного за сідання Верховної Ради України на 2 березня 2015 року, розглядаються на цьому пленарному засідання у порядку, визначеному пунктом 1 цієї постанови.
З наведеного вбачається наявність у відповідача правових підстав для внесення в статусі Головуючого на позачерговому пленарному засіданні Верховної Ради України на голосування пропозиції про прийняття Законопроекту №2212 за основу та в цілому, оскільки така можливість була прямо передбачена процедурним рішенням Верховної Ради України.
Поряд з цим, судом враховується, що згідно з рішенням Конституційного Суду України від 17.10.2002 № 17-рп/2002 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень статей 75, 82, 84, 91, 104 Конституції України (справа щодо повноважності Верховної Ради України) зазначено, що Верховна Рада України визначена в статті 75 Конституції України парламентом є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Як орган державної влади Верховна Рада України є колегіальним органом, який складають чотириста п'ятдесят народних депутатів України. Повноваження Верховної Ради України реалізуються спільною діяльністю народних депутатів України на засіданнях Верховної Ради України під час її сесій. Визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони. Верховна Рада України здійснює законодавчу владу самостійно, без участі інших органів.
Відповідно до частини другої статті 84 Конституції України рішення Верховної Ради України приймаються виключно на її пленарних засіданнях шляхом голосування.
Поряд з цим, суд вважає за необхідне зазначити, що Регламентом, зокрема, у статті 49, передбачено можливість скасування результатів голосування у випадку порушення процедури розгляду і голосування проекту закону, постанови, іншого акту.
Так, відповідно до статті 49 Регламенту рішення Верховної Ради можуть бути скасовані Верховною Радою до підписання відповідного акта Верховної Ради Головою Верховної Ради України.
У разі порушення встановленої цим Регламентом процедури при розгляді й голосуванні проекту закону, постанови, іншого акта Верховної Ради народний депутат, інший суб'єкт права законодавчої ініціативи чи його представник можуть звернутися до головуючого на пленарному засіданні із заявою про порушення цього Регламенту при розгляді й голосуванні питання.
Головуючий на пленарному засіданні повинен невідкладно вжити заходів для усунення порушень цього Регламенту, які виникли при розгляді й голосуванні питання, або у разі виникнення перешкод, які могли вплинути на результати голосування під час його проведення, провести за рішенням Верховної Ради повторне голосування без обговорення.
У разі якщо в результаті вжитих головуючим на пленарному засіданні заходів не забезпечено припинення порушення цього Регламенту та не усунуто наслідків цього порушення при голосуванні за закон, постанову чи інший акт Верховної Ради в цілому або якщо головуючий на пленарному засіданні залишив заяву без розгляду, народний депутат, інший суб'єкт права законодавчої ініціативи може у дводенний строк звернутися до Голови Верховної Ради України з відповідною письмовою заявою.
Одночасно народний депутат, інший суб'єкт права законодавчої ініціативи вносить проект постанови Верховної Ради про скасування рішення Верховної Ради про прийняття закону, постанови чи іншого акта Верховної Ради в цілому.
Голова Верховної Ради України або Перший заступник чи заступник Голови Верховної Ради України направляє проект постанови Верховної Ради, передбачений частиною шостою цієї статті, в день його внесення комітету, до предмета відання якого належать питання регламенту, для попереднього розгляду і внесення пропозицій.
Комітет, до предмета відання якого належать питання регламенту, в терміновому порядку, але не пізніш як за три дні від дня одержання проекту постанови Верховної Ради з урахуванням календарного плану роботи сесії Верховної Ради, готує висновок щодо доцільності його прийняття чи відхилення.
Після розгляду відповідного проекту постанови Верховної Ради в комітеті, до предмета відання якого належать питання регламенту, Верховна Рада без голосування про включення до порядку денного розглядає його на пленарному засіданні. Обговорення питання щодо такого проекту постанови Верховної Ради проводиться за скороченою процедурою.
Рішення про скасування результатів голосування за закон, постанову чи інший акт Верховної Ради в цілому приймається більшістю голосів народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради, якщо інше не передбачено цим Регламентом.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для однозначного висновку про закріплення законодавцем процедури скасування результатів голосування за наслідками розгляду законопроекту.
Разом з тим, як свідчить зміст стенограми позачергового пленарного засідання Верховної Ради України від 02.03.2015, із заявою про порушення Регламенту при розгляді й голосуванні питання щодо Законопроекту №2212 жодна особа не зверталася, проект постанови Верховної Ради про скасування рішення Верховної Ради про прийняття закону, постанови чи іншого акта Верховної Ради в цілому зареєстровано не було.
Тобто, завершення розгляду питання щодо прийняття за основу та в цілому Законопроекту №2212 шляхом прийняття відповідного рішення більшістю голосів від конституційного складу Верховної Ради України за умови відсутності зауважень щодо процедури розгляду та голосування свідчить про перехід до наступного етапу законодавчого процесу - підписання (санкціонування) та оприлюднення акту. Відтак посилання позивача на порушення відповідачем вимог Регламенту не знайшло свого підтвердження.
Крім того, судом враховується, що в мотивувальній частині рішення Конституції Суду України від 27.03.2002 №7-рп/2002 визначено, що за змістом положень статей 85, 91 Конституції України Верховна Рада України приймає закони, постанови та інші правові акти. Вони є юридичною формою реалізації повноважень єдиного органу законодавчої влади в Україні та, відповідно до частини другої статті 147, частини першої статті 150 Конституції України, є об'єктом судового конституційного контролю.
Відповідно до статті 152 Конституції України, статті 15 Закону України «Про Конституційний Суд України» виключно до юрисдикції Конституційного Суду України відносяться справи щодо конституційності законів та інших правових актів.
При цьому, як зазначено у статті 152 Конституції України, закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Таким чином, суд приходить до висновку, що з моменту проходження процедури розгляду та голосування, питання відповідності законодавчого акта Конституції України, дотримання процедури розгляду, ухвалення та набрання ним чинності, встановлені Основним Законом та віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України.
Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 27.05.2015 у справі №К/800/176/15.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, викладених в пунктах 2-8 позовної заяви, оскільки, по-перше, належними та допустимими доказами не було підтверджено факт допущення Головою Верховної Ради України Гройсманом В.Б. порушень порядку розгляду і голосування питання, по-друге, перевірка законодавчого акта на предмет дотримання процедури розгляду та ухвалення після прийняття відповідного рішення за відсутності зауважень, можливість подання яких передбачена статтею 49 Регламенту, перебуває у площині правовідносин, на які поширюється юрисдикція Конституційного Суду України.
Крім іншого, судом критично оцінюється посилання позивача на порушення його законних інтересів як народного депутата України у зв'язку з багаторазовим голосуванням щодо Законопроекту №2212, оскільки ОСОБА_4 був позбавлений можливості реалізовувати свої повноваження з інших питань, що включені до порядку денного позачергово пленарного засідання Верховної Ради України 02.03.2015 з огляду на наступне.
Як вбачається з змісту порядку денного позачергового засідання Верховної Ради України на 02.03.2015, на розгляд було включено 18 питань, всі з яких згідно з пунктами 3-20 оперативної інформації про результати розгляду питань на позачерговому пленарному засіданні Верховної Ради України 02.03.2015 були розглянуті. Відтак, твердження позивача про позбавлення його права на реалізацію повноважень, передбачених приписами пункту 1 частини 1 статті 6, пунктів 3, 4 частини 1 статті 11 Закону України «Про статус народного депутата України» є безпідставними, адже, як було зазначено раніше, всі питання порядку денного позачергового пленарного засідання Верховної Ради України 02.03.2015 були розглянуті із прийняттям передбачених Регламентом рішень.
Щодо позовних вимог, викладених в пунктах 11-12 позовної заяви, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Згідно з частиною 3 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про:
1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень;
2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії;
3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій;
4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю;
5) виконання зупиненої чи невчиненої дії;
6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.
При цьому, Кодекс адміністративного судочинства України не містить положень, які б давали позивачу право звертатись до суду із вимогою щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії, або утриматись від певних дій в майбутньому, тобто в той період часу, коли відповідачем ще не вчинені дії (не допущена бездіяльність) які могли б бути визнані судом неправомірними, не встановлено підтвердженого належними доказами факту порушення суб'єктом владних повноважень вимог законодавства, що має тенденцію удосконалення шляхом внесення змін в нормативні акти або в окремі його положення.
За таких обставин, покладання на відповідача будь-яких обов'язків, щодо яких положеннями Конституції України та Регламенту встановлена можливість вчинення альтернативних дій, суперечить приписам процесуального закону, а відтак позовні вимоги про: зобов'язання Голови Верховної Ради України Гройсмана Володимира Борисовича при розгляді на пленарних засіданнях Верховної Ради України законопроектів у першому читанні утриматись від ініціювання (пропозиції) голосування Верховної Ради України щодо прийняття законопроектів у першому читанні (за основу) та одночасно у цілому; зобов'язання Голови Верховної Ради України Гройсмана Володимира Борисовича при розгляді на пленарних засіданнях Верховної Ради України законопроектів у першому читанні утриматись від ініціювання (пропозиції) голосування Верховної Ради України про повернення до розгляду у першому читанні законопроектів, які попередньо ставилися на голосування, але не були прийняті Верховною Радою України у першому читанні (за основу), - задоволенню не підлягають.
Відповідно до п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Під час судового розгляду справи порушень відповідачами вимог законодавства не виявлено, як і законних підстав для визнання незаконним дій відповідача та зобов'язання останнього у майбутньому утриматися від вчинення певних дій, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про необхідність визнання позовних вимог необґрунтованими, а відтак такими, що задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст.69-71, 94, 158-163, 167, 254 КАС України Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 до Голови Верховної Ради України Гройсмана Володимира Борисовича про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, визначені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.А. Добрівська