17 червня 2015 року Справа № 918/1799/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С.- головуючого, Сибіги О.М., Шаргала В.І.
перевіривши матеріали касаційної скаргипублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26.03.2015
у справігосподарського суду Рівненської області
за позовомпублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
докомунального підприємства "Теплосервіс" Дубровицької районної ради
простягнення в сумі 154 946 грн 66 коп.
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача:Іванкіна Ю.Б. - дов. №14-91 від 18.04.2014;
від відповідача:не з'явились;
Рішенням від 28.01.2015 господарського суду Рівненської області (суддя: Марач В.В.) відмовлено у задоволені позовних вимог.
Постановою від 26.03.2015 Рівненського апеляційного господарського суду (судді: Демянчук Ю.Г. - головуючий, Крейбух О.Г., Юрчук М.І.) рішення від 28.01.2015 господарського суду Рівненської області залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що вимоги про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат не підлягають задоволенню, оскільки багатостороннім договором №846/30 від 17.10.2014 сторони погодили новий порядок і строки розрахунків, тому підстав застосовувати наслідки за порушення грошового зобов'язання у відповідності до попередніх умов договору купівлі-продажу природного газу, немає.
Не погоджуючись з судовими рішеннями ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати в частині відмови у стягненні пені, інфляційних втрат та 3% річних та прийняти нове рішення в цій частині, посилаючись на те, що господарськими судами порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 549-552, 625 Цивільного кодексу України; ст.230, 233 Господарського кодексу України; ст.ст. 43, 84 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вказує, що суми 3% річних та інфляційних нарахувань розраховані до моменту укладення та поза межами дії багатостороннього договору №846/30 від 17.10.2014.
Інші учасники судового процесу не скористались правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, відзиви на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України на момент прийняття постанови у справі не надали.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним у задоволенні касаційної скарги відмовити.
Господарськими судами встановлено, що 28.12.2012 НАК "Нафтогаз України" (продавець) та КП "Теплосервіс" Дубровицької районної ради (покупець) уклали договір купівлі-продажу природного газу №13/2546-ТЕ-28, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти, використати виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності) та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.
Відповідно п. 2.1 договору продавець передає покупцеві з 01.01.2013 по 31.12.2013 газ обсягом до 180 тис.куб.м., у тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м.).
Пунктом 5.2 договору сторони обумовили, що ціна за 1000 куб.м природного газу становить з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу встановлена у розмірі 1309,20 грн. із ПДВ.
Пунктом 6.1 договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Згідно п.7.1 договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором.
Пунктом 7.2. договору сторони передбачили, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31.12.2013, а в частинні проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Як встановлено господарськими судами на виконання умов договору №13/2546-ТЕ-28 від 28.12.2012 позивач передав в період з січня-квітня та жовтня-грудня 2013 року, а відповідач отримав 92.604 тис.куб.м. природного газу на загальну суму 121237,19 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями актів приймання-передачі природного газу. Однак відповідач прийняті на себе договірні зобов'язання не виконав.
Також господарські суди встановили, що 17.10.2014 НАК "Нафтогаз України", КП "Теплосервіс" Дубровицької районної ради, Головне управління Державної казначейської служби України у Рівненській області, Департамент фінансів Рівненської обласної державної адміністрації, Департамент житлово-комунального господарства, енергетики та енергоефективності Рівненської обласної державної адміністрації, Фінансове управління Дубровицької районної державної адміністрації, Дубровицька районна державна адміністрація уклали договір №846/30 про організацію взаєморозрахунків відповідно п. 2 ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік".
Предметом договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно п. 24 ст. 14 та п.2 ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з Державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №30 від 29.01.2014.
Пунктом 9 договору про організацію взаєморозрахунків передбачено, що КП "Теплосервіс" Дубровицької районної ради перераховує на рахунок НАК "Нафтогаз України" кошти у сумі 121237,19 грн., у тому числі податок на додану вартість 20206,20грн., для погашення заборгованості за спожитий природний газ згідно з договором №13/2546-ТЕ-28 від 28.12.2012 за 2013 рік.
Відповідно підп. 2, 3 п.12 договору №846/30 від 17.10.2014 з метою виконання договору сторони зобов'язуються не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору; перераховувати кошти наступній стороні.
Господарські суди встановили, що відповідач, платіжним дорученням №102 від 20.11.2014, погасив заборгованість за поставлений природний газ, що також підтверджується випискою по рахунках від 20.11.2014 УДКСУ у Дубровицькому р-ні.
У відповідності ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються зі ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За ч.1 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності) якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно ст. 11128 Господарського процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень та всіх судів України, а суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.
Такого висновку дійшов Верховний Суд України, викладений у постанові від 09.09.2014 у справі № 5011-35/1272-2012-42/527-2012, де вказано про відсутність підстав для стягнення пені, передбаченої умовами договору поставки природного газу, та застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки уклавши договір про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору поставки природного газу.
Згідно ч.2 ст. 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).
Тобто характерним для новації є саме укладення нового зобов'язання, а не зміна його частини, що є підставою для припинення попереднього зобов'язання, при цьому нове зобов'язання укладається між тими ж сторонами.
Договір про організацію взаєморозрахунків таких ознак не містить.
Таким чином, господарські суди дійшли обґрунтованого висновку, що вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат не підлягають задоволенню, оскільки договором №846/30 від 17.10.2014 про організацію розрахунків сторони погодили новий порядок і строки розрахунків, тому підстав для застосовування до відповідача наслідків порушення грошового зобов'язання у відповідності до попередніх умов договору купівлі-продажу природного газу, немає.
Відповідно ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що Рівненським апеляційним господарським судом дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому постанова суду відповідає чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для її скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 1115, п.1 ст. 1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову від 26.03.2015 Рівненського апеляційного господарського суду зі справи №918/1799/14 залишити без змін.
Головуючий В.С. Божок
Судді О.М. Сибіга
В.І. Шаргало