ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
12 червня 2015 року м. Київ № 826/11254/15
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Качур І.А., розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України
про визнання протиправним та скасування рішення
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, в якому просив:
- скасувати та визнати незаконним наказ Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 08.06.2015 № 82-к/к про припинення повноважень ОСОБА_1;
- скасувати та визнати незаконним наказ Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 08.06.2015 № 83-к/к про призначення тимчасово виконуючим обов'язки директора ДП «Підприємство із забезпечення нафтопродуктами».
Відповідно до статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства (пункт 4 частини першої). Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду чи відмови у відкритті провадження у справі (частина друга).
Як убачається зі змісту позову та доданих документів, наказом №170-к/к від 10 листопада 2014 року Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, позивача призначено на посаду директора ДП «Підприємство із забезпечення нафтопродуктами» на умовах укладеного контракту.
Також, 10 листопада 2014 року між позивачем та Міністром енергетики та вугільної промисловості України Проданом Ю.В. підписаний контракт № 53-н/14. Згідно умов вказаного контракту позивача призначено на посаду строком га 2 роки з 10 листопада 2014 року по 09 листопада 2016 року.
В подальшому, 08.06.2015 відповідачем видано наказ № 82-к/к "Про припинення повноважень ОСОБА_1.", згідно якого припинено повноваження позивача, директора ДП «Підприємство із забезпечення нафтопродуктами» , 09.06.2015р. відповідно до пункту 6 ст. 41 Кодексу законів про працю України; контракт, укладений з ОСОБА_1 від 10 листопада 2014 року № 53-н/14, припинено на підставі підпункту "г" пункту 24 контракту (з інших підстав, передбачених законодавством та цим контрактом).
Позивач категорично не погоджуючись із вказаним вище наказом звернувся з даним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Ознайомившись із позовною заявою, дослідивши докази, долучені позивачем до позовного матеріалу, суд дійшов до висновку, що даний спір не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства, з огляду про наступне.
Статтею 4 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
У відповідності до ст.15 Цивільно - процесуального кодексу України, справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із трудових відносин, суди розглядають у порядку цивільного судочинства.
В той час, як пунктом 2 частини другої статті 17 КАС України встановлено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Пунктом 15 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України визначене поняття публічної служби, під якою розуміється діяльність особи на недержавних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Тобто предметом розгляду у адміністративному суді можуть бути лише справи щодо правовідносин, що виникають з приводу виникнення, проходження, припинення публічної служби.
Підстави виникнення, проходження, припинення служби визначаються спеціальним законодавством, а не трудовою угодою (контрактом).
Суд звертає увагу на те, що робота позивача за контрактом на державному підприємстві, не зважаючи на спеціальні процедури призначення та звільнення, не є проходженням публічної служби в розумінні КАС України, оскільки, відповідно до частини третьої статті 21 Кодексу законів про працю України, контракт є лише особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.
Окрім того, в матеріалах позову відсутні докази проходження позивачем публічної служби відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-XII, статтею 1 якого встановлено, що державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Згідно зі статтею 25 вказаного Закону до класифікації посад державного службовця не відноситься посада директора державного підприємства.
За таких обставин суд звертає увагу на те, що спірні правовідносини носять приватно - правовий характер, що унеможливлює розгляд даного спору у адміністративному суді. Поряд з цим, суд звертає увагу на те, що незважаючи на те, що у спірних правовідносинах відповідачем є суб'єкт владних повноважень, це не змінює юридичну природу спору, і не надає йому публічно - правовий характер.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 109 КАС України суд відмовляє у відкритті провадження у адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
За таких обставин, позивачу слід відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі.
Разом з тим суд роз'яснює, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають в порядку цивільного судочинства, зокрема, справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин. Відтак з даним позовом позивач може звернутись до відповідного місцевого загального суду за правилами цивільного судочинства.
Керуючись статтями 3, 17, 109, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя Окружного адміністративного суду міста Києва, -
1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі.
2. Ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі разом з позовною заявою та доданими до неї документами надіслати позивачу негайно.
3. У випадку оскарження ухвали позовні матеріли будуть скеровані до апеляційної інстанції разом з апеляційною скаргою.
4. Роз'яснити позивачу про його право на звернення із вказаним позовом до суду загальної юрисдикції, в порядку передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України, а також вказати на те, що повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала може бути оскаржена особою, яка подала позовну заяву.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя І.А. Качур