ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
17 червня 2015 року № 826/20713/14
Окружний адміністративний суд міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 81-а, у складі головуючого судді Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу
за позовомОСОБА_1
до третя особа,Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Управління Пенсійного фонду у Деснянському районі м. Києва
проскасування рішення
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому позивач просить суд скасувати рішення №209-1310/10/2652-25-33 від 02.12.2014 р. "Про погашення боргу з єдиного соціального внеску".
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення, відповідачем не були враховані непередбачувані обставини, а саме, хвороба ОСОБА_1, а також те, що з 15.04.2014 р. по 30.09.2014 р. на місці провадження господарської діяльності позивача проводилась реконструкція тепломережі.
Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки у спірних правовідносинах діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків та інших обов'язкових платежів НОМЕР_1, зареєстрований як фізична особа-підприємець 17.02.1992 р., з 20.02.1992 р. перебуває на податковому обліку в ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві. Станом на час прийняття оскаржуваного рішення ОСОБА_1 перебував на спрощеній системі оподаткування.
З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з наявністю згідно карток особового рахунку у ОСОБА_1 станом на 21.11.2014 р. заборгованості з єдиного соціального внеску у розмірі 5 022,52 грн., відповідачем було надіслано позивачу лист №209-1310/10/2652-25-33 від 02.12.2014 р. "Про погашення боргу з єдиного соціального внеску", в якому пропонувалось добровільно погасити заборгованість зі сплати ЄСВ.
Згідно положень пп.14.1.1-1. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) адміністрування податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів відповідно до законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи - це сукупність рішень та процедур контролюючих органів і дій їх посадових осіб, що визначають інституційну структуру податкових та митних відносин, організовують ідентифікацію, облік платників податків і платників єдиного внеску та об'єктів оподаткування, забезпечують сервісне обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою податків, зборів, платежів відповідно до порядку, встановленого законом.
Положеннями п.41.1 та п.41.2 ст.41 ПК України закріплено, що контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи. Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначаються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010 р. (надалі - Закон №2464-VI).
Відповідно до абз.3 п.1, п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема:
- роботодавці, зокрема, фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців);
- фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Таким чином, ОСОБА_1 є платником єдиного внеску.
Пунктом 1 ч.2 ст.6 Закону № 2464-VI, передбачено, що платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно із п.3 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п.4 ч.1 ст.4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.
Статтею 9 Закону №2464-VI передбачено, що єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі (ч.1 ст.9 Закону № 2464-VI).
Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (ч.2 ст.9 Закону № 2464-VI).
Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (ч.3 ст.9 Закону №2464-VI).
Сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (ч.5 ст.9 Закону №2464-VI).
Згідно п.3 ч.1 ст.14 Закону №2464-VI органи доходів і зборів зобов'язані, зокрема, здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону.
Частинами 1-3 ст.25 Закону №2464-VI встановлено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею (ч.2 ст.25 Закону № 2464-VI).
Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (ч.3 ст.25 Закону № 2464-VI).
При цьому, згідно ч.4 ст.25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
Суд звертає увагу, що форма вимоги про сплату недоїмки з єдиного внеску станом на 02.12.2014 р. була закріплена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена Наказом Міністерства доходів і зборів України №455 від 09.09.2013 р.
Дослідивши форму та зміст листа ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві №209-1310/10/2652-25-33 від 02.12.2014 р. "Про погашення боргу з єдиного соціального внеску", судом встановлено, що даний документ не є рішенням або вимогою, а носить лише інформаційний характер, у зв'язку з чим не може порушувати законні права та інтереси позивача.
Крім того, суд звертає увагу, що позивачем не заперечується факт наявності у нього заборгованості по сплаті єдиного внеску, при цьому чинним законодавством не встановлено, що непередбачувані обставини (в даному випадку хвороба ОСОБА_1, а також те, що з 15.04.2014 р. по 30.09.2014 р. на місці провадження господарської діяльності позивача проводилась реконструкція тепломережі) повинні враховуватись при нарахуванні, обчисленні та/або сплаті єдиного внеску.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Частиною 1 ст.11 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У ч.1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на вищевказане суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача. Відповідно до ст.94 КАС України, судові витрати не підлягають відшкодуванню позивачу.
Приймаючи до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст.ст.69-71, ст.94, ст.ст.158-163 КАС України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Управління Пенсійного фонду у Деснянському районі м. Києва, про скасування рішення відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя М.А. Бояринцева