"16" червня 2015 р. м. Київ К/800/5095/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі Автонономної Республіки Крим про перерахунок пенсії, за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі Автонономної Республіки Крим на постанову Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 22 жовтня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року, -
У серпні 2013 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі Автонономної Республіки Крим (далі - УПФУ) в якому просив: визнати протиправними дії; визнати незаконним та скасувати розпорядження від 11 червня 2013 року № 62/0-01 (далі - спірне розпорядження); зобов'язати відповідача здійснити йому перерахунок та виплату пенсії з урахуванням недоотриманих сум і здійснювати нарахування і виплату пенсії в подальшому у розмірі, встановленому до 1 січня 2013 року.
В обґрунтування позову посилався на те, що дії та спірне розпорядження відповідача не узгоджуються з вимогами закону і порушують його права, а тому ОСОБА_4 просив про задоволення позову.
Постановою Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 22 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року позов задоволено, визнано дії протиправними та зобов'язано відповідача здійснити позивачу перерахунок і виплату пенсії у розмірі, встановленому статтею 19 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ, в редакції спірного періоду), починаючи з 1 січня 2013 року.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить ухвалені ними судові рішення скасувати та відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення скарги з таких підстав.
Задовольняючи позов суди виходили з того, що дії та спірне розпорядження відповідача не відповідають вимогам чинного, у період спірних правовідносин, законодавства.
Проте до такого висновку суди частково дійшли в порушення норм матеріального права, виходячи з наступного.
У відповідності до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судами встановлено, що позивач знаходиться на обліку в УПФУ та починаючи з 1991 року одержує пенсію, призначену у відповідності до Закону № 1788-ХІІ.
Спірним розпорядженням позивачу, починаючи з 1 січня 2013 року було здійснено перерахунок пенсії, згідно норм Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV, в редакції спірних правовідносин).
В результаті здійсненого перерахунку розмір пенсії позивача зменшився і з 1 січня 2013 року нарахування і виплата такої здійснюється у зменшеному розмірі.
Так, преамбулою до Закону № 1058-IV встановлено, що цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
В свою чергу, абзацами 1 і 2 пункту 16 Розділу XV Закону № 1058-IV «Прикінцеві положення» встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Судами встановлено, що перерахунок пенсії позивача здійснено з 1 січня 2013 року на підставі статті 43 Закону № 1058-IV.
Частиною 1 цієї статті Закону встановлено, що перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Отже, виходячи зі змісту наведених правових норм, колегія суддів дійшла висновку, що у даному випадку УПФУ здійснюючи спірний перерахунок пенсії правильно виходила саме з положень Закону № 1058-IV, а не Закону № 1788-ХІІ.
Статтею 41 Закону № 1058-IV передбачено, що до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються: 1) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону; 2) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум; Для осіб, які у період до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, термін виконання якої перевищував календарний місяць, до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні, у розрахунку на кожний місяць виконання роботи. Перелік таких осіб, а також порядок визначення для них заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії встановлюється Кабінетом Міністрів України. 3) суми заробітної плати (доходу), визначені виходячи із здійсненої застрахованою особою доплати, передбаченої частиною третьою статті 24 цього Закону.
При цьому, посилання позивача на статтю 44 Закону № 1058-IV є помилковими, оскільки нею передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
З аналізу вищевказаної норми Закону можна зробити висновок, що подання заяви про перерахунок пенсії, передбачено у випадках, встановлених Законом № 1058-IV і Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок, в редакції спірного періоду).
Для перерахунку пенсії на підставі статті 43 Закону № 1058-IV подання заяви не передбачено, більше того, у відповідності до частини 1 статті 58 цього Закону Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
Органами управління Пенсійного фонду є правління та виконавча дирекція Пенсійного фонду (частина 2 статті 59 Закону № 1058-IV), а згідно з положеннями абзаців 1, 2 частини 2 статті 63 цього Закону виконавча дирекція Пенсійного фонду є постійно діючим виконавчим органом, організовує та забезпечує виконання рішень правління, діє від імені Пенсійного фонду в межах та в порядку, що визначаються його статутом та Положенням про виконавчу дирекцію Пенсійного фонду, і підзвітна правлінню Пенсійного фонду.
Територіальними органами виконавчої дирекції Пенсійного фонду є головні управління Пенсійного фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управління Пенсійного фонду в районах, містах, районах у містах. Головні управління та управління Пенсійного фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.
Також, відповідно до пунктів 3, 6, 17 та 18 частини 2 статті 64 Закону № 1058-IV виконавча дирекція Пенсійного фонду зобов'язана: здійснювати функції щодо призначення (перерахунку), забезпечення своєчасного та в повному обсязі фінансування і виплати пенсій та надання соціальних послуг; здійснювати в межах своєї компетенції контроль за дотриманням страхувальниками та застрахованими особами вимог цього Закону; на вимогу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, надавати необхідні матеріали для здійснення контролю за правильністю призначення (перерахунку), виплати пенсій та надання соціальних послуг; перевіряти цільове використання коштів Пенсійного фонду в організаціях, що здійснюють виплату і доставку пенсій.
Таким чином, УПФУ, як територіальний орган Виконавчої дирекції Пенсійного фонду України, приймаючи спірне розпорядження про перерахунок пенсії на підставі статті 43 Закону № 1058-IV без подання з боку пенсіонера відповідної заяви, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи викладене, висновки судів попередніх інстанцій про незаконність спірного розпорядження є помилковими, а тому їх рішення, в цій частині, не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
За приписами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалює нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Разом з тим, правильними є висновки судів щодо протиправності дій УПФУ по зменшенню розміру пенсії позивача з 1 січня 2013 року, оскільки Закон № 1058-IV не містить поняття «приведення розміру пенсії у відповідність його вимогам», натомість стаття 43 цього Закону передбачає саме перерахунок пенсії, а тому перешкоди для застосування у даному випадку приписів пункту 4 Розділу XV Закону № 1058-IV «Прикінцеві положення» відсутні.
Вищезгаданим пунктом прикінцевих положень Закону № 1058-IV встановлено, що у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі, а тому з відповідача підлягають стягненню на користь позивача суми недоплаченої пенсії за період з 1 січня 2013 року, при цьому виплата пенсії повинна здійснюватись у раніше встановленому розмірі.
З урахуванням наведеного, рішення судів першої і апеляційної інстанцій, в цій частині, відповідають нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, такі ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм, а тому підстав для скасування судових рішень колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі Автонономної Республіки Крим задовольнити частково.
Постанову Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 22 жовтня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року, в частині задоволення позову про визнання незаконним та скасування розпорядження Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі Автонономної Республіки Крим від 11 червня 2013 року № 62/0-01 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
В решті оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і оскарженню не підлягає.
Судді: Я.Л. Іваненко
М.І. Мойсюк
В.В. Тракало