"17" червня 2015 р. К/800/61839/13(К/800/61865/13)
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Ємельянової В.І.,
Рецебуринського Ю.Й., Стародуба О.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Державної виконавчої служби України та ОСОБА_4 - представника ОСОБА_5 на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року у справі № 2а-2678/12/2770
за позовом ОСОБА_6
до Державної виконавчої служби України (далі - ДВС України)
про визнання дій протиправними, визнання акту недійсним,
У листопаді 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ДВС України про визнання дій протиправними, визнання акту недійсним.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 17 травня 2013 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення.
Визнано незаконними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_7 по видачі Акту №703/4 від 17 жовтня 2012 року про реалізацію предмета іпотеки у виконавчому провадженні ВП №32136801.
Визнано недійсним Акт №703/4 від 17 жовтня 2012 року про реалізацію предмета іпотеки у виконавчому провадженні ВП №32136801, засвідченого та внесеного 19 жовтня 2012 року в реєстр за № 2171 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, ДВС України та ОСОБА_4 - представник ОСОБА_5 подали касаційні скарги, в яких, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення суду апеляційної інстанції, а постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 17 травня 2013 року залишити в силі.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційних скарг, суд касаційної інстанції вважає, що скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ОСОБА_6 та Закритим акціонерним товариством «Банк НРБ», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Дочірній банк Ощадбанку Росії», 19 жовтня 2007 року укладено договір іпотечного кредитування № 16-Н/07/11/І.
У зв'язку з не виконанням умов вказаного договору, 21 січня 2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лосевим В.В. вчинено виконавчий напис № 11 про стягнення з ОСОБА_6 на користь ПАТ «Дочірній банк Ощадбанку Росії» заборгованість в сумі 20773532,17 грн. та 1700 грн. плати за вчинення виконавчого напису, шляхом звернення стягнення на заставлене нерухоме майно, а саме: комплекс будівель та споруд гуртожитку - готелю «Ярд», який розташований за адресою м. Севастополь, вул. Астана Кесаєва, 9.
З метою виконання вказаного виконавчого напису ПАТ «Дочірній банк Ощадбанку Росії» 11 березня 2009 року, 9 квітня 2009 року, 26 травня 2009 року подано заяви про відкриття виконавчого провадження.
Постановами державного виконавця від 25 березня 2009 року, від 21 квітня 2009 року та від 1 червня 2009 року відмовлено у відкритті виконавчого провадження.
18 червня 2009 року ПАТ «Дочірній банк Ощадбанку Росії» до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подано скаргу на дії державного виконавця та заяву про відкриття виконавчого провадження за виконавчим написом приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Лосева В.В. від 21 січня 2009 року № 11.
Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби від 9 липня 2009 року на підставі вказаного виконавчого напису відкрито виконавче провадження ВП№ 13646436.
21 жовтня 2010 року в межах виконавчого провадження ВП № 13646436 державним виконавцем складено акт опису і арешту майна, а саме: комплексу будівель та споруд гуртожитку - готелю «Ярд», який розташований за адресою м. Севастополь, вул. Астана Кесаєва, 9.
Постановою від 24 листопада 2010 року призначена експертиза вартості арештованого майна, яка відповідно до повідомлення від 16 травня 2011 року станом на 28 лютого 2011 року склала 9558030 грн.
Державним виконавцем, відповідно до пункту 3 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року №68/5, зареєстрованого в Міністерства юстиції України 2 листопада 1999 року за №745/4038, 17 червня 2011 року передано заявку на реалізацію арештованого майна, що є предметом іпотеки приватному підприємству «Спеціалізоване підприємство «Юстиція».
Приватне підприємство «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» листом від 23 червня 2011 року № 3337 повідомило, що прилюдні торги з реалізації арештованого майна призначено на 17 серпня 2011 року, а листом від 17 серпня 2011 року було повідомило, що такі торги не відбулися у зв'язку з відсутністю зареєстрованих покупців.
Актом від 1 вересня 2011 року державним виконавцем проведено уцінку майна на 15%, вартість якого склала 8124325,50 грн.
Листом від 28 жовтня 2011 року №4604 Приватне підприємство «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» повідомило, що повторні торги призначені на 24 листопада 2011 року на 12 годину, проте листом від 29 листопада 2011 року №5314 повідомило, що торги знову не відбулися.
Нереалізований комплекс будівель та споруд гуртожитку - готелю «Ярд» повторно уцінено актом державного виконавця від 21 грудня 2011 року на 50% початкової вартості, яка склала 4779015грн.
Торги призначені на 23 січня 2012 року на 12 годину також не відбулися у зв'язку з відсутністю покупців.
Стягувачем у виконавчому провадженні - ПАТ «Дочірній банк Ощадбанку Росії» 8 лютого 2012 року до ДВС України подано заяву про проведення повторної оцінки предмета іпотеки.
Розглянувши вказану заяву, ДВС України на адресу стягувача, відповідно до статті 62 Закону України «Про виконавче провадження» направлено пропозицію залишення за собою нереалізованого майна та роз'яснено наслідки частини 7 вказаної статті.
Постановою головного державного виконавця від 27 березня 2012 року ВП № 13646436 виконавчий документ повернуто стягувачу.
ПАТ «Дочірній банк Ощадбанку Росії» 5 квітня 2012 року подало заяву про відкриття виконавчого провадження, яке було відкрито постановою від 11 квітня 2012 року (ВП № 3213366801).
10 травня 2012 року складено акт опису і арешту майна, а постановою від 5 червня 2012 року відповідно до статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» призначено експерта для визначення вартості арештованого майна.
Відповідно до повідомлення вартість арештованого предмета іпотеки станом на 12 червня 2012 року склала 4780442 грн.
Не погоджуючись із результатами оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, позивач (боржник у виконавчому провадження) подав до ДВС України заперечення і державний виконавець, в порядку частини 4 статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» призначив рецензування звіту про оцінку майна. Витрати, пов'язані з рецензуванням звіту були оплачені ОСОБА_6
Постановою державного виконавця від 25 липня 2012 року ВП №32136801 відкладено проведення виконавчих дій до 6 серпня 2012року.
Після отримання рецензії на звіт, прилюдні торги призначено на 5 жовтня 2012 року на 11 годину, переможцем яких став ОСОБА_5
Супровідним листом від 9 жовтня 2012 року ПП «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» направило на адресу ДВС України протокол торгів від 5 жовтня 2012 року.
Відповідно до вимог статті 47 Закону України «Про іпотеку» та пункту 6 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна державним виконавцем видано Акт реалізації предмета іпотеки.
Не погоджуючись із Актом реалізації предмета іпотеки від 17 жовтня 2012 року №703/4, позивач звернувся до суду із позовом про визнання протиправними дій державного виконавця по видачі вказаного документа та просив суд скасувати його.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що складання державним виконавцем акту про реалізацію предмета іпотеки є передбаченою законодавством формою оформлення результатів прилюдних торгів, а, отже, в діях та у рішенні державного виконавця відсутня будь-яка протиправність.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржуваний Акт складено з порушеннями приписів Закону України «Про іпотеку», предмет іпотеки було реалізовано з порушенням правил такої реалізації, а тому останній підлягає скасуванню.
Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалюючи оскаржувані судові рішення у даній справі, суди попередніх інстанцій зазначених вимог процесуального закону не виконали.
Так, предметом спору у даній справі є визнання протиправними дій відповідача, що полягають у видачі Акта 703/4 від 17 жовтня 2012 року та його скасування.
Відповідно до частини 2 статті 47 Закону України «Про іпотеку» протягом п'яти робочих днів з дня надходження коштів від реалізації предмета іпотеки державний виконавець складає акт про реалізацію предмета іпотеки. Відповідно до частини 4 цієї статті державний виконавець не може відмовити у видачі акта про реалізацію предмета іпотеки, якщо така реалізація здійснювалася відповідно до вимог цього Закону.
Відповідно до статті 48 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель, іпотекодавець, боржник та будь-який учасник прилюдних торгів вправі протягом трьох місяців з дня проведення торгів оскаржити їх результати в суді за місцезнаходженням нерухомого майна.
Отже, у разі незгоди сторони виконавчого провадження, іпотекодержателя, іпотекодавця, або будь-якого іншого учасника прилюдних торгів оскарженими можуть бути результати таких торгів, а сам Акт реалізації предмета іпотеки є документом, який державний виконавець зобов'язаний видати у зв'язку із закінченням проведення відповідних виконавчих дій.
В позовній заяві, апеляційній скарзі та запереченнях на касаційну скаргу позивач вказує, що відповідачем та ПП «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» при примусовій реалізації предмета іпотеки було порушено закони України «Про виконавче провадження» та «Про іпотеку», Тимчасове положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, проте вимог щодо визнання протиправними дій державного виконавця при здійснення своїх повноважень у виконавчому провадженні не заявлено. Такі вимоги є самостійними, і їх відсутність унеможливлює повний та всебічний розгляд даної справи.
Матеріали справи містять копію позовної заяви ОСОБА_6 до ПП «Спеціалізоване підприємство «Юстиція», третя особа Відділ виконавчої служби Гагарінського районного управління юстиції в м. Севастополі про визнання недійсними торгів від 5 жовтня 2012 року та протоколу проведення торгів, адресовану Гагарінському районному суду м. Севастополя, та лист Голови Гагарінського районного суду м. Севастополя в якому зазначено, що така справа (2а-2678/12/2770) дійсно перебуває в провадженні суду. Суд першої інстанції зазначив про це, але належної оцінки вказаним документам у судовому рішенні не надав.
Також судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки існуванню двох документів, датованих різними датами, а саме: матеріали справи (копії матеріалів виконавчого провадження ВП№32136801) містять копію Акта державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки №703/4 від 11 жовтня 2012 року та копію Акта державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 17 жовтня 2012 року №703/4.
Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційні скарги Державної виконавчої служби України та ОСОБА_4 - представника ОСОБА_5 задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 17 травня 2013 року та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Ємельянова В.І.
Судді Рецебуринський Ю.Й.
Стародуб О.П.