25 травня 2015 року м. Київ К/9991/71550/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
ГоловуючогоНечитайло О.М.
СуддівБившева Л.І.
Пилипчук Н.Г.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби
на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13.08.2012 р.
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.10.2012 р.
у справі №2а/1270/2761/2012
за позовом Виробничо-промислового приватного підприємства «Нафтопродукт і К»
до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби
про визнання протиправними дій щодо проведення перевірки, складання акту перевірки та визнання протиправним податкового повідомлення-рішення,
Виробничо-промислове приватне підприємство «Нафтопродукт і К» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправними дій щодо проведення перевірки, складання акту перевірки та визнання протиправним податкового повідомлення-рішення.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13.08.2012 р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.10.2012 р., адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними дії відповідача щодо проведення перевірки позивача, за результатами якої було складено податкове повідомлення-рішення від 26.01.2012 р. №0000032360, за яким позивачу було нараховане грошове зобов'язання за основним платежем на суму 203 818 грн. та штрафні санкції в розмірі 1 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.01.2012 р. №0000032360, яким позивачу було нараховане грошове зобов'язання за основним платежем на суму 203 818 грн. та штрафні санкції у розмірі 1 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача суму витрат по сплаті судового збору у розмірі 1019,00 грн.
Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що відповідачем прийнято наказ від 23.01.2012 р. №86 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань повноти нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за січень 2011 року на підставі пп.78.1.4 п.78.1 ст.78, п.79.2 ст.79, п.184.7 ст.184 Податкового кодексу України та повідомлення від 23.01.2012 р. №2733/231 про проведення перевірки декларації з ПДВ за період з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року.
Крім того, відповідачем було складено лист від 23.01.2012 р. №2742/231 про надання інформації та її документального підтвердження щодо виконання вимог п.184.7 Податкового кодексу України у зв'язку із анулюванням свідоцтва платника податку на додану вартість позивачем з 31.01.2011 р., а також надання первинних документів бухгалтерського та податкового обліку (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою), які підтверджують залишки ТМЦ, необоротних активів, наявність основних засобів станом на 31.01.2011 р. та їх придбання (при придбанні яких суми податку були віднесені до податкового кредиту). Строк для надання зазначеної інформації позивачем було встановлено до 24.01.2012 р.
Зазначені копія наказу від 23.01.2012 р. №86, повідомлення від 23.01.2012 р. №2733 та лист від 23.01.2012 року №2742/231 були надіслані позивачу 24.01.2012 р., що підтверджується поштовим описом вкладення та чеком про оплату поштових послуг з відправки від 24.01.2012 р.
За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за січень 2011 року відповідачем складено акт від 25.01.2012 р. №176/236/31142393, у висновку якого вказано, що перевіркою встановлено порушення позивачем п.184.7 ст.184 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість всього у розмірі 203 818 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки Алчевською ОДПІ в Луганській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.01.2012 року №0000032360, згідно якого за порушення п.7 ст.184 Податкового кодексу України позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 203 818 грн. та штрафні санкції у розмірі 1 грн.
Суди попередніх інстанцій частково задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що відповідачем розпочато позапланову невиїзну документальну перевірку з порушенням вимог п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України в частині вручення копії наказу про проведення такої перевірки та письмового повідомлення про датку, час та місце її проведення.
Приписи п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України визначають, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно пп. 75.1.1 п.75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.
Відповідно до п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Приписи п. 78.5 ст. 78 Податкового кодексу України визначають, що документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому ст. 79 цього Кодексу.
Пунктом 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України визначено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Відповідно до п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Отже, приписи діючого податкового законодавства визначають виключні умови проведення невиїзної документальної перевірки: фактичне отримання платником податків наказу та повідомлення на перевірку засобами поштового зв'язку, про що свідчить поштове повідомлення про вручення, яке повертається на адресу податкового органу або розписка платника про особисте отримання наказу та повідомлення.
У той же час, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем не було повідомлено позивача про початок проведення перевірки та обмеженого його право щодо надання інформації та її документального підтвердження у строк до 24.01.2012 року на виконання листа Алчевської ОДПІ від 23.01.2012 р. №2742/231, оскільки останній був надісланий лише 24.01.2012 р.
Враховуючи наведене колегія суддів погоджується із висновком попередніх судових інстанцій щодо неправомірності проведення відповідачем спірної перевірки, оформленої атом від 25.01.2012 р. №176/236/31142393.
Що стосується висновку податкового органу про порушення позивачем п. 184.7 ст.187 Податкового кодексу України, у результаті чого останнім не були нараховані податкові зобов'язання, суди також обґрунтовано вказали на таке.
За приписами п.184.7 ст.184 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла до 06.08.2011 р.), якщо в останньому звітному (податковому) періоді на обліку у платника податку залишаються товари та необоротні активи, при придбанні яких суми податку були включені до податкового кредиту, платник податку не пізніше дати подання заяви про анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визнати умовне постачання таких товарів та необоротних активів та нарахувати податкові зобов'язання виходячи із звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів, крім випадків реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.
Згідно пп. ґ) пп.14.1.191 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, постачанням товарів вважається, зокрема, умовне постачання товарів та необоротних активів, під час придбання яких суми податку були включені до складу податкового кредиту і в останньому звітному (податковому) періоді обліковувалися у залишках платника, який подав заяву про анулювання реєстрації як платника податку на додану вартість або про перехід на іншу систему оподаткування, що передбачає сплату податку в іншому порядку, ніж той, що визначений цим розділом.
Системний аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що обов'язок визнання платником податків умовного постачання товарів чи необоротних активів законодавець чітко пов'язує з наявності одночасно таких умов як: подання платником заяви про анулювання його реєстрації як платника податку на додану вартість, наявності залишку на обліку у платника товарів або залишку необоротних активів, якщо такі товари або залишки необоротних активів придбавалися платником податку, при цьому податок, сплачений при їх придбанні було включено до складу податкового кредиту.
Отже, умовне постачання залишків товарів та необоротних активів, що обліковуються у платника податків, здійснюється виключно при поданні заяви таким платником податків про анулювання його реєстрації як платника податку на додану вартість, тобто при анулюванні такої реєстрації з ініціативи такого платника податків.
Як свідчать матеріали справи, анулювання позивача платником податку на додану вартість було здійснено за рішенням податкового органу від 31.01.2011 р., а не за заявою самого позивача.
А відтак слід погодитися з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність у позивача обов'язку визнати умовне постачання залишків товарів та необоротних активів у зв'язку з таким анулюванням.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про необхідність задоволення позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення 26.01.2012 р. №0000032360.
Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись статтями 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Касаційну скаргу Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби залишити без задоволення.
2. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13.08.2012 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.10.2012 р. у справі №2а/1270/2761/2012 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:Нечитайло О.М.
Судді:Бившева Л.І.
Пилипчук Н.Г.