"15" червня 2015 р. м. Київ К/9991/33319/11
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
суддів Пилипчук Н.Г.
Цвіркуна Ю.І.
за участю секретаря Ковтун О.С.
представника прокуратури Семененка В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2011 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2011
у справі №2-а-831/11/2070
за позовом Науково-виробничого підприємства «Промтехснаб» Товариства інвалідів Київського району м.Харкова
до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова
за участю прокуратури Київського району м.Харкова
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2011 позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м.Харкова №0000022302/0 від 11.01.2011 в частині визначення основного платежу в сумі 1044833,00 грн. та штрафної (фінансової) санкції в сумі 261208,25 грн. В іншій частині вимог відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2011 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2011 скасовано в частині відмови у задоволенні позову, прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м.Харкова №0000022302/0 від 11.01.2011 в частині визначення основного платежу в розмірі 1253800 грн. та штрафної санкції в сумі 313450 грн. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишень без змін.
У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові в повному обсязі, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.
Відповідачем проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 30.09.2010, за результатами якої складено акт № 7606/235/30235387 від 24.12.2010.
На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000022302/0 від 11.01.2011 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 2298633,00 грн. за основним платежем та 574658,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов частково, виходив з того, що станом на 01.04.2009 у позивача рахувалась кредиторська заборгованість перед ТОВ «Луганськбудмонтаж» в сумі 733900 грн. ТОВ «Луганськбудмонтаж» у періоді, що перевірявся, виконало будівельні роботи для позивача на підставі договорів на виконання субпідрядних робіт та відвантажило матеріали на загальну суму 6867800 грн. Позивач розрахувався за отриманий товар (послуги) частково в сумі 2586500 грн.
Станом на 30.09.2010 у позивача рахується кредиторська заборгованість перед ТОВ «Луганськбудмонтаж» в сумі 5015200,00 грн. за отримані, але не оплачені товари (послуги) відповідно до наданих договорів та актів прийому - передачі.
Згідно даних Єдиного Державного Реєстру було отримано відомості стосовно скасування державної реєстрації ТОВ «Луганськбудмонтаж» 21.08.2010 у зв?язку з визнанням його банкрутом.
Відповідно до абз. 3 п. 1.25 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безнадійна заборгованість - заборгованість фізичної особи - суб?єкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з реєстрації як суб?єкта підприємницької діяльності).
Також, як вбачається з пп. 1.22.1 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безнадійна заборгованість вважається безповоротною фінансовою допомогою.
Оскільки у 3 кварталі 2010 року було скасовано державну реєстрацію ТОВ «Луганськбудмонтаж», суд першої інстанції дійшов висновку, що зобов?язання позивача по оплаті отриманого товару (робіт, послуг) припинилось, то такий товар (роботи, послуги) є безоплатно отриманими платником податку та набули статусу безповоротної фінансової допомоги, в зв?язку з чим за приписами пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» їх вартість підлягає включенню до валового доходу.
Доводи позивача, що ТОВ «Луганськбудмонтаж» уступило право вимоги заборгованості ТОВ «Востокстройінвест-2006» судом першої інстанції відхилено, оскільки на час проведення перевірки відповідного договору надано не було.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в цій частині, обґрунтовував свої висновки тим, що матеріали справи свідчать про те, що позивач мав договірні відносини з ТОВ «Луганськбудмонтаж», та загальна несплачена сума кредиторської заборгованості перед цим підприємством залишилась в розмірі 5012200,00 грн. В той же час, внаслідок заміни кредитора у зобов'язанні, факт припинення діяльності ТОВ «Луганськбудмонтаж» не має для позивача ніяких податкових наслідків. На момент укладення Договору про відступлення права вимоги від 06.06.2010 заборгованість позивача перед ТОВ «Луганськбудмонтаж» становила 5012200,00 грн. За зазначеним договором ТОВ «Луганськбудмонтаж» відступило на користь ТОВ «Востокстройінвест - 2006» право вимоги боргу в розмірі 5012200,00 грн., тобто весь об'єм кредиторської заборгованості позивача. Таким чином, обов'язок позивача по сплаті боргу в розмірі 5012200,00 грн. не припинився, є існуючим, а тому відсутній валовий дохід в розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Щодо завищення валових витрат у третьому кварталі 2010 року, то суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач, отримавши товар (роботи, послуги) за договорами на виконання субпідрядних робіт та відвантажування матеріалів від ТОВ «Луганськбудмонтаж» відніс вартість отриманого товару (робіт, послуг) до складу валових витрат, що відповідає приписам пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Акт перевірки не містить посилань про порушення позивачем вимог закону при формуванні валових витрат за правилом першої події, тобто в тому періоді, коли відбувалось оприбуткування товару (робіт, послуг), у позивача наявні первинні документи, що підтверджують валові витрати в сумі 4179333,0 грн., зауваження на момент формування (період оприбуткування) таких валових витрат відсутні, будь-які зауваження, щодо форми, змісту, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», спричиняли втрату юридичного статусу первинних документів, в ході перевірки не встановлено.
Таким чином, твердження відповідача про порушення п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не знайшло своє підтвердження, оскільки зазначений закон не передбачає обов?язку платника податків зменшувати задекларовані суми валових витрат, що виникли в зв?язку з отриманням товару (робіт, послуг), які в подальшому набули статусу безоплатно отриманих. Закон зобов?язує платника податку в даному випадку збільшити валовий дохід відповідного податкового періоду, в якому відбувається зазначена подія на таку суму.
Однак, судова колегія вважає, що зазначені висновки судами зроблені без всебічного і повного з'ясування всіх фактичних обставин справи, незастосування системного аналізу норм чинного законодавства.
Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.
В умовах дії такого принципу адміністративного судочинства, як офіційне з'ясування усіх обставин справи, суди не повинні обмежуватися заявленими сторонами доводами та поданими ними доказами, а мають здійснювати активну роль у встановленні об'єктивної істини, вживаючи усіх можливих заходів для перевірки та встановлення усіх фактичних даних зі спору та сприяючи сторонам у поданні та витребуванні необхідних для цього доказів.
Частиною першою ст. 512 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-IV (зі змінами та доповненнями, за текстом - Цивільний кодекс) встановлено, що відступлення права вимоги визначено як одна з підстав заміни кредитора у зобов'язанні, яке полягає у переданні кредитором своїх прав іншій особі за правочином. Згідно з вимогами частини другої ст. 512 цього Кодексу кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, установлених законом. У свою чергу, відповідно до вимог частини третьої цієї статті кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором. Відповідно до ст. 514 зазначеного Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що були на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (п. 1 ст. 516 Цивільного кодексу). Проте для належного виконання боржником зобов'язання на користь нового кредитора письмове повідомлення боржника про заміну кредитора в зобов'язанні є обов'язковим (п. 2 ст. 516 цього Кодексу), якщо цього не зробити, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. До надання боржникові письмових доказів переходу прав у зобов'язанні до нового кредитора боржник має право не виконувати свого обов'язку.
Право вимоги може бути предметом договору купівлі-продажу, якщо вимога не має особистого характеру (п. 3 ст. 656 Цивільного кодексу).
При цьому первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові всі документи, які засвідчують права, що передаються (договір та додатки до нього, специфікації, товарнорозпорядчі документи тощо), а також інформацію, яка є важливою для їх здійснення (ст. 517 Цивільного кодексу). Передача таких документів оформлюється актом приймання-передачі, який складається в довільній формі, підписується кожною стороною договору та скріплюється печатками.
У податковому обліку операції з передачі права вимоги регулюються нормами пп.7.9.7 п. 7.9 ст. 7 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» відповідно до якого з метою оподаткування платник податку веде облік фінансових результатів операцій від проведення операцій з продажу (передачі) або придбання права вимоги зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари, виконані роботи чи надані послуги третьої особи, зобов'язань за фінансовими кредитами, а також за іншими цивільно-правовими договорами.
Так, при першому відступленні зобов'язань валові витрати, понесені платником податку - першим кредитором, визначаються в розмірі договірної (контрактної) вартості товарів, робіт, послуг, за якими виникла заборгованість, за фінансовими кредитами - у розмірі фактичної заборгованості за основним боргом, процентами та іншими платежами за договором за умови, що такі проценти та платежі було включено до складу валового доходу в попередніх податкових періодах відповідно до вимог цього Закону, а за іншими цивільно-правовими договорами - у розмірі фактичної заборгованості, що відступається.
До складу валових доходів включається сума коштів або вартість інших активів, отримана платником податку - першим кредитором від такого відступлення, а також сума його заборгованості, яка погашається, за умови, що таку заборгованість було включено до складу валових витрат згідно з вимогами цього Закону.
З огляду на викладене, для підтвердження факту укладення договору відступлення права вимоги та його існування на час перевірки позивача, судам попередніх інстанцій належало дослідити дотримання кредиторами вищезазначених вимог при укладенні договору та його відображення у їх податковому обліку.
Відповідно до частин 2, 3 ст. 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, зважаючи, що суд першої інстанції, при прийнятті рішення обмежився лише перевіркою дотримання податковим органом порядку проведення перевірки, рішення суду першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова задовольнити частково.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2011 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2011 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.В.Ланченко
Судді Н.Г.Пилипчук
Ю.І.Цвіркун