15 червня 2015 року м. Київ К/9991/37762/12
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Ланченко Л.В.
Цвіркуна Ю.І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2012
у справі № 2а-6341/11/2070
за позовом ОСОБА_2
до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2012, позов задоволено повністю. Визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС від 23.05.2011 № 0000551710.
Західна МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального права: п.п. 4.2.6 п. 4.2 ст. 4, п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8, п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889.
Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 27780,58 грн. за основним платежем слугували висновки документальної планової невиїзної перевірки за період з 01.01.2009 по 31.12.2009, викладені в акті від 06.05.2011 № 766/17-171/НОМЕР_2, про порушення вимог п.п. 4.2.6 п. 4.2 ст. 4, п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889 (далі - Закону № 889-IV).
Згідно з висновками перевірки порушення цих норм закону полягало у тому, що позивач не включив до загального місячного оподатковуваного доходу частини доходу, одержаного з джерелом його походження з України від операцій з продажу рухомого майна (автомобілів) та не сплатив до бюджету податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в загальній сумі 27795,58 грн.
Висновки податкового органу про вказані порушення обґрунтовуються тим, що об'єкт оподаткування за операціями з відчуження легкових автомобілів TOYOTA CAMRY (рік випуску 2002) та NISSAN QASHQAI (рік випуску 2008) необхідно визначати виходячи з доходу, до якого включається вартість такого майна, розрахована за звичайними (ринковими) цінами. Така вартість автомобіля NISSAN QASHQAI згідно з листом ВРЕР № 3 ГУМВСУ в Харківській області від 28.04.2011 № 42 визначена спеціалістом-товарознавцем у висновку від 13.05.2009 № 145/05 та становить 126766 грн., а автомобіля TOYOTA CAMRY згідно з листом Управління Державтоінспекції - звітом спеціаліста-експерта від 04.08.2009 № 444 та становить 58637,89 грн.
При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, повноти встановлення обставин та їх правової оцінки суд касаційної інстанції виходить з такого.
Зі змісту положень ч. 1 ст. 632, ч. 4 ст. 656, ст. 691 Цивільного кодексу України вбачається, що за загальним правилом при відчуженні товару за договором купівлі (продажу), в тому числі на біржах, ціна товару визначається за домовленістю сторін.
Позивач обчислював базу оподаткування виходячи з договірної вартості відчужуваних транспортних засобів:
- NISSAN QASHQAI в сумі 100 грн., визначеної в договорі купівлі-продажу від 13.05.2009, зареєстрованому на товарній біржі «Слобожанщина»;
- TOYOTA CAMRY в сумі 100 грн., визначеної в договорі купівлі-продажу від 14.11.2009 № 2090 11/2009, зареєстрованому на товарній біржі «Радар».
Згідно п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону № 889-IV об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний оподатковуваний дохід.
Згідно з п.п. 4.2.6 п. 4.2 ст. 4 Закону № 889-IV до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями статей 11-12 цього Закону.
Відповідно до підпункту «ж» п. 1.3 ст. 1 Закону № 889-IV дохід з джерелом його походження з України - це будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді доходів від продажу нерухомого майна, розташованого на території України.
Стаття 12 Закону № 889-IV визначає порядок оподаткування операцій з продажу або обміну об'єкта рухомого майна.
Відповідно до п. 12.1 ст. Закону № 889-IV дохід платника податку від продажу об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 цього Закону.
Згідно з п. 7.1 ст. 7 Закону № 889-IV передбачено, що ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.3 цієї статті.
Законом України № 889-IV не передбачено вимог щодо визначення бази оподаткування під час продажу рухомого майна виходячи зі звичайної (ринкової) ціни.
Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про необґрунтованість посилань податкового органу щодо необхідності обчислення доходу від продажу рухомого майна виходячи із звичайної (ринкової) ціни.
Зважаючи на викладене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -
Касаційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2012 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
Судді Л.В. Ланченко
Ю.І. Цвіркун