15 червня 2015 року м. Київ К/9991/28700/12
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Ланченко Л.В.
Цвіркуна Ю.І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби
на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.12.2011
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012
у справі № 2а-1870/516/11
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області
про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 13.12.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012, позов задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення Конотопської МДПІ Сумської області від 17.01.2011 № 0000011712/0 та № 0000021712/0.
Конотопська МДПІ Сумської області подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права: п.п. 7.7.4, п.п. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Конотопською МДПІ Сумської області проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року та поданого до неї уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, за результатами якої складено акт від 21.12.2010 № 28/17-2/2591008841.
Актом перевірки від 21.12.2010 № 28/17-2/2591008841 зафіксовано порушення позивачкою вимог п. 5.12.5 «Форми податкової декларації та порядку її заповнення і подання», затвердженої Наказом ДПА України від 30.05.1997 № 166, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 09.07.1997 за N 250/2054, що призвело до завищення бюджетного відшкодування в рахунок майбутніх платежів за жовтень 2010 року в сумі 29768 грн. та заниження позитивного значення в сумі 21126 грн.
Порушення вказаних норм податковий орган пов'язує з такими обставинами:
- актом позапланової виїзної перевірки позивачки від 29.09.2010 № 356/17-1/2591008841/394 зафіксовано порушення п.п. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, які полягали у відсутності у ФОП ОСОБА_2 права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в сумі 7236 грн. та в сумі 19167 грн. за червень та липень 2010 року відповідно, оскільки позивачка була зареєстрована платником податку на додану вартість 03.08.2010, тобто менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування;
- актом документальної планової перевірки позивачки від 01.11.2010 № 408/17-1/2591008841/457 зафіксовано порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, які полягали у неправомірному включенні до складу податкового кредиту за вересень 2009 року податку на додану вартість в сумі 43658 грн. за операціями з ФОП ОСОБА_3, що не мають реального характеру. На підставі висновків вказаного акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.11.2010 № 0007641711/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3643 грн. за основним платежем та в сумі 1821,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Відповідач вважає, що позивачка у податковій звітності за жовтень 2010 року повинна була відобразити показники з врахуванням зафіксованих у вказаних актах від 29.09.2010 № 356/17-1/2591008841/394 та від 01.11.2010 № 408/17-1/2591008841/457 порушень.
На підставі акту перевірки від 21.12.2010 № 28/17-2/2591008841 відповідачем прийнято:
- податкове повідомлення-рішення від 17.01.2011 № 0000011712/0 про зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 29768 грн., а також застосування на підставі п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України штрафних (фінансових) санкцій в сумі 7442 грн.;
- податкове повідомлення-рішення від 17.01.2011 № 0000021712/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 26407,5 грн., в тому числі: 21126 грн. основного платежу та 5281,5 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.
Зі змісту п. 1.3., п. 1.7 ст. 1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за № 925/11205 (чинного на час складання актів попередніх перевірок), випливає, що під актом перевірки розуміється службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.
Аналогічні положення містяться і в п. 3 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Наказ Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за № 34/18772.
Отже, акт перевірки та викладені у ньому факти і висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для платника податків певні правові наслідки, регулює ті чи інші відносини і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Акт перевірки є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковим органом на підставі висновків акту перевірки від 29.09.2010 № 356/17-1/2591008841/394 податкових повідомлень-рішень не приймалось, що спростовує позицію податкового органу про наявність в позивачки обов'язку враховувати зафіксовані таким актом порушення в податковій звітності наступних періодів.
Також судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Сумського окружного адміністративного суду від 18.05.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2011, визнано неправомірним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.11.2010 № 0007641711/0. Вказаними рішеннями судами спростовано висновки податкового органу про зафіксовані актом перевірки від 01.11.2010 № 408/17-1/2591008841/457 порушення.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, правомірність формування позивачкою податкового кредиту за вересень 2009 року встановлена судовим рішенням у адміністративній справі, яке набрало законної сили, тому позиція податкового органу щодо необхідності відображення позивачкою в податковій звітності за жовтень 2010 року показників з врахуванням висновків акту перевірки від 01.11.2010 № 408/17-1/2591008841/457 є необґрунтованою.
Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції знаходить обґрунтованими висновки судів про неправомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень.
Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції касаційну скаргу залишає без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -
Касаційну скаргу Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.12.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
Судді Л.В. Ланченко
Ю.І. Цвіркун