17 червня 2015 року Справа № 876/8039/14
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Кушнерика М.П.
суддів Мікули О.І., Старунського Д.М.
з участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Івано-Франківського обласного центру зайнятості на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 липня 2014р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського обласного центру зайнятості про визнання бездіяльності протиправною та зобов»язання вчинити дії, -
11.07.2014р. позивачка звернулася до суду з позовом, у якому просить визнати неправомірною бездіяльність Івано-Франківського обласного центру зайнятості щодо не виплати грошової допомоги та зобов'язати відповідача здійснити виплату позивачу 10 місячних посадових окладів в сумі 15225,00 грн.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 липня 2014р. позов задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність Івано-Франківського обласного центру зайнятості щодо не виплати позивачці грошової допомоги державному службовцю в розмірі 10 місячних посадових окладів. Зобов'язано Івано-Франківський обласний центр зайнятості (ідентифікаційний код 03491062) виплатити позивачу грошову допомогу державному службовцю в розмірі 10 місячних посадових окладів, визначних станом на день звільнення. В задоволенні решти вимог відмовлено. Стягнути з Державного бюджету України в особі Івано-Франківського обласного центру зайнятості на користь позивача судові витрати на правову допомогу в сумі 300,0 грн., сплачених згідно квитанції до прибуткового касового ордера №7 від 20.05.2014 року.
Івано-Франківський обласний центр зайнятості оскаржив дану постанову та просить скасувати, прийнявши нову, якою відмовити в задоволенні позову, оскільки така постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування вимог посилається на те, що 14.04.2014р. Івано-Франківський обласний
центр зайнятості не мав підстав для внесення змін до кошторису видатків ОСОБА_2 районного центру зайнятості, т.я. 14.04.2014р. ОСОБА_2 районний центр зайнятості звернувся до Івано- Франківського обласного центру зайнятості щодо внесення змін до кошторису для виплати грошової допомоги у розмірі 10 місячних посадових окладів у разі виходу на пенсію державного службовця, оскільки кошторисом видатків на 2014 рік не передбачена вищевказана виплата.
Законом України „Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014р., який набрав чинності 01.04.2014р., ч.13 ст.37 Закону України „Про державну службу" яка регулювала питання щодо пенсійного забезпечення і грошової допомоги державним службовцям виключена і з 01.04.2014р. така виплата не проводиться.
Крім того, судом безпідставно стягнено судові витрати на надання правової допомоги у розмірі 300грн.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, яка просить задоволити апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що наказом Івано-Франківського обласного центру зайнятості №179-к від 28.03.2014 року позивачку звільнено з посади головного спеціаліста відділу взаємодії з роботодавцями ОСОБА_2 районного центру зайнятості з 28.03.2014 року за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за інвалідністю за статтею 38 Кодексу Законів про працю України, з виплатою грошової допомоги у розмірі 10 місячних посадових окладів.
З 31.03.2014 року позивачка перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в ОСОБА_2 районі Івано-Франківської області і отримує пенсією по інвалідності (ІІ група), згідно Закону України ''Про державну службу''.
ОСОБА_2 районного центу зайнятості Івано-Франківської області від 13.05.2014 року №1043-04/21-14 позивачці відмовлено у виплаті грошової допомоги у розмірі 10 місячних посадових окладів у зв'язку з тим, що Законом України ''Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні'' з 01.04.2014 року частину 13 статті 37 Закону України ''Про державну службу'' виключено.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачка була звільнена з посади державного службовця та вийшла на пенсію до 01.04.2014 року, тобто до набрання чинності положень Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для
економічного зростання в Україні" виходячи з наступного:
Згідно з частиною тринадцятою статті 37 Закону України «Про державну службу» (надалі - Закон №3723-XII), в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.
Передбачена частиною тринадцятою статті 37 Закону №3723-XII грошова допомога є одноразовою і входить до матеріального та соціально-побутового забезпечення державних службовців і є складовою частиною трудового договору (контракту) (розділ VII зазначеного Закону).
Право на вихід на пенсію державного службовця позивач отримала в день звільнення, а саме 28.03.2014 року, тобто до вступу в силу Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні».
Оскільки позивачку звільнено з роботи 28.03.2014 року, відповідач зобов'язаний виплатити позивачу грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів. Посадовий оклад позивачки, відповідно до довідки ОСОБА_2 районного центру зайнятості №1020-04/21-14 від 08.05.2014 року, станом на 28.03.2014 року становив 1522,50 грн. (а.с.20), виплаті підлягає 15225 грн. (1522,50*10) грошової допомоги, а тому колегія суддів вважає за необхідне скасувати постанову суду в цій частині.
Щодо стягнення витрат на надання правової допомоги, то колегія суддів вважає, що присудження судом першої інстанції стягнення з Державного бюджету України в особі Івано-Франківського обласного центру зайнятості на користь позивача судових витрат на правову допомогу в сумі 300,0 грн., сплачених згідно квитанції до прибуткового касового ордера №7 від 20.05.2014 року, не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Відповідно до вимог ст.90 КАС України, витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Згідно ст.26 Закон України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність" - адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Відповідно до ст.901 ЦК України договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг.
Ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строк та в порядку, що встановлені договором.
З наявного у матеріалах справи оригіналу квитанції до прибуткового касового ордеру №7
від 20.05.2014 року про оплату позивачем 300,00 гривень за надання правової допомоги
(а.с. 23) не вбачається надання позивачці послуг по даному предмету спору і позивачкою не представлено таких доказів як суду першої так і апеляційної інстанції.
Колегія суддів обумовлює і ту обставину, що покликання суду на те, що «виходячи із тривалості судового засідання із урахуванням перебування суду у нарадчій кімнаті сума витрат 300,00 гривень не перевищує встановлених законом граничних витрат» не заслуговує на увагу, оскільки суд першої інстанції безпідставно ототожнює вищезазначене з «наданням правової допомоги», відповідно до згаданої квитанції.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги частково є підставними, враховуючи порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповного з»ясування обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає до скасування з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову, що узгоджується з положеннями п.3 ст.2 КАС України.
Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п.1, 4 ст.202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Івано-Франківського обласного центру зайнятості - задовольнити частково.
Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 липня 2014р. по справі №809/2304/14 - скасувати та прийняти нову, якою позов ОСОБА_1 задоволити частково.
Визнати протиправними дії Івано-Франківського обласного центру зайнятості щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті грошової допомоги у розмірі 10 місячних посадових окладів.
Зобов'язати Івано-Франківський обласний центр зайнятості виплатити на користь ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі 10 місячних посадових окладів у розмірі 15225 грн., з відрахуванням усіх обов»язкових платежів.
В решті вимог - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя: М.П.Кушнерик
Судді: О.І.Мікула
ОСОБА_3
Повний текст виготовлено 19.06.2015р.