15 червня 2015 р. Справа № 876/4892/15
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Сапіги В.П.,
суддів: Левицької Н.Г., Обрізка І.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.04.2015 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську до Кооперативу "Шанс" про стягнення заборгованості з витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 855 грн,
30.03.2015 року управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську звернулося в суд з адміністративним позовом до Кооперативу "Шанс" про стягнення заборгованості з витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 855 грн.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду 09.04.2015 року позовну заяву залишено без розгляду на підставі п.9 ч.1 ст.155 КАС України з покликанням на те, що позивач пропустив строк звернення до суду з адміністративним позовом.
Не згоджуючись із таким рішенням, позивач - управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську подав апеляційну скаргу, вражаючи оскаржуване рішення незаконним і необґрунтованим, яке не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.
Апелянт вважає помилковим застосування до спірних правовідносин наслідків пропуску строку звернення позивача до суду встановлених ст. 99 КАС України, оскільки відповідно до п.2. ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків. Відповідно до п.15 ст. 106 зазначеного Закону строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності згідно із ч.4 ст. 196 КАС України.
Апелянт просить скасувати оскаржувану ухвалу, а справу направити в суд першої інстанції для продовження розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що в задоволенні апеляційної скарги належить відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 195 КАС України колегія суддів рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги.
Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду й у відповідності до положень ст. 100, ч.3 ст.162, п.9 ч.1 ст.155 КАС України залишив без розгляду позовну заяву.
Свою ухвалу окружний суд мотивував тим, що позивачем було порушено шестимісячний строк звернення до суду, встановлений ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України, а позовна заява та долучені до неї матеріали не містять належних обґрунтувань поважності причин пропуску строку на звернення до суду із відповідним адміністративним позовом.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується суд апеляційної інстанції з огляду на таке.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську просить стягнути з відповідача заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за період з 01.06.2013 по 01.08.2013 по Списку №2 в розмірі 855 грн.
Із адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську звернулось до суду лише 30.03.2015 року, що підтверджується відбитком вхідного штампу суду на позовній заяві.
За правилами положення ч. 2 ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
У відповідності до ч. 2 цієї ж статті в редакції, чинній з 30.07.2010 року, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Статтею 100 КАС України передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
Доводи апелянта про необхідність застосування до даних правовідносин вимог п.15 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не заслуговують на увагу, зважаючи на таке.
Відповідно до п. 6.8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Відповідно до пункту 6.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.
Зазначене дає підстави для висновку, що у разі, якщо підприємство до 25-го числа відповідного місяця не вносить суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, з 26-го числа цього ж місяця в уповноваженого органу Пенсійного фонду України виникає право на стягнення цих витрат з підприємства. Розмір такого відшкодування визначається у відповідних розрахунках до 20 січня поточного року, або протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.
З огляду на викладені вище правові положення суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що для звернення до суду з розглядуваним адміністративним позовом встановлено шестимісячний строк, який позивач пропустив без поважних причин, у зв'язку з чим постановлено оскаржувану ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.
Крім того, судом враховується, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
На підставі наведеного суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що в суду першої інстанції було достатньо правових підстав стверджувати, що позивачем без поважних причин пропущено строк для звернення до суду, встановлений ст. 99 КАС України.
Доказів, які б доводили поважність причин пропущення строку звернення до суду управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську не надало. Відтак розгляд позову суперечитиме засадам юридичної визначеності та остаточності.
Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.
Зважаючи на те, що суд прийняв судове рішення з додержанням норм процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а ухвалу без змін.
Керуючись ст. 160, ст.196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську залишити без задоволення.
Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.04.2015 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 809/1349/15 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В.П. Сапіга
Судді Н.Г. Левицька
ОСОБА_1