03 червня 2015 р. Справа № 876/11481/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Іщук Л.П.,
суддів Обрізка І.М., Онишкевича Т.В.,
за участю секретаря судового засідання Мартинишина Р.С.,
представників сторін Мороз Т.Л., Остапчука Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій, вимоги про сплату боргу (недоїмки),
встановив:
ФОП ОСОБА_3 звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - Луцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28 серпня 2014 року №0031431703, від 30 вересня 2014 року №0033961703, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 28 серпня 2014 року №0031461703, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 28 серпня 2014 року №Ф-0031451703.
Вважає, що оскаржувані рішення є необґрунтованими, прийнятими з порушенням вимог податкового законодавства, і такими, що підлягають скасуванню, оскільки ним правомірно включено до складу валових витрат у 2013 році витрати, понесені у 2013 році на оплату товару, який був отриманий від постачальника ТзОВ «Юг-Контракт» протягом листопада-грудня 2012 року у відповідності до умов договору поставки від 03.01.2012 року.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 24.04.2014 року позов задоволений.
Відповідач - Луцька ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області оскаржив постанову суду першої інстанції. Вважає, що оскаржувана постанова винесена без належного з'ясування істотних для справи обставин і з порушенням норм матеріального права, просить її скасувати і прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення безпідставно не враховано статтю 138 Податкового кодексу України, згідно якої право платника податків при визначенні об'єкта оподаткування на врахування понесених у звітному податковому періоді витрат залежить від того, чи отримані платником податків доходи саме у тому звітному податковому періоді, в якому він поніс такі витрати.
Під час апеляційного розгляду представник апелянта підтримав апеляційну скаргу з підстав, що у ній зазначені.
Представник позивача заперечив проти її задоволення.
Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Судом першої інстанції встановлено, що з 26.06.2014 року по 17.07.2014 року Луцькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області проведена планова виїзна документальна перевірка СПД - ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2013 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2011 року по 31.12.2013 року. За результатами перевірки складений акт від 24.07.2014 року № 3370/17.3/НОМЕР_1, де встановлені порушення позивачем пунктів 177.1, 177.2, 177.4, 177.11 статті 177 Податкового кодексу України ( занижено чистий оподатковуваний дохід за 2013 рік на 537784,18 грн,); пункту 1 (2) статті 7, пунктів 2, 3, 9 статті 9 розділу ІІІ Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування» ( занижено єдиний соціальний внесок за 2013 рік на 71427,29 грн ); підпункту «а» пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України ( неналежне ведення книги обліку доходів і витрат за період з 01.04.2013 року по 31.12.2013 року ).
На підставі акта перевірки Луцькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області 28.08.2014 року винесено податкове повідомлення-рішення №0031431703 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на 105334,50 грн.; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0031461703, яким позивачу нараховані штрафні санкції в розмірі 3571,36 грн та вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0031451703, згідно якої ОСОБА_3 зобов'язано сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Вказані рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у Волинській області та Державної фіскальної служби України. Рішенням від 26.09.2014 року №р/11/03.20.10.03.60 про результати розгляду первинної скарги податкове повідомлення-рішення №0031431703 від 28.08.2014 року, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0031461703 від 28.08.2014 року та вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0031451703 залишено без змін, а скаргу без задоволення, а також збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 6024,96 грн. На підставі даного рішення Луцькою ОДПІ 30.09.2014 року винесено податкове повідомлення-рішення №0033961703 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та нараховано штрафні санкції на загальну суму 6024,96 грн.
За результатом розгляду повторної скарги Державна фіскальна служба України податкове повідомлення-рішення №0031431703 від 28.08.2014 року та рішення від 26.09.2014 року №р/11/03.20.10.03.60 про результати розгляду первинної скарги залишила без змін, а повторну скаргу без задоволення.
Суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов, виходив з того, що позивачем дотримані вимоги Податкового кодексу України та правомірно на основі належним чином оформлених первинних документів віднесено до складу валових витрат за 2013 рік витрати по собівартості товару, придбаного у ТзОВ «ЮГ-Контракт», в розмірі 537784,18 грн та враховано їх при визначенні у 2013 році об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, що 03.01.2012 між ФОП ОСОБА_3 та ТзОВ «Юг-Контракт» укладений договір поставки, відповідно до якого ОСОБА_3 взяв на себе зобов'язання сплатити вартість поставленого ТзОВ «Юг-Контракт» товару, визначеного додатками до договору, не пізніше 90 календарних днів з дати поставки товару. Товар був поставлений постачальником протягом листопада - грудня 2012 року.
Також судом встановлено і визнається сторонами, що товар, поставлений ТзОВ «Юг-Контракт», оплачений ФОП ОСОБА_3 через 55 днів після поставки, у 2013 році, а реалізація цього товару ФОП ОСОБА_3 і отримання доходу від реалізації відбулися у грудні 2012 року. Витрати позивача в розмірі 537784,18 грн безпосередньо пов'язані із його господарською діяльністю та отриманням доходу.
За результатами перевірки Луцькою ОДПІ зроблено висновки про те, що СПД ОСОБА_3 до витрат за 2013 рік відніс витрати на придбання товару у ТзОВ «Юг-Контракт», які не можуть враховуватись для цілей оподаткування щодо визначення сукупного доходу у 2013 році, так як не пов'язані з доходом з реалізації цього товару, який отриманий в іншому звітному періоді витрати - у 2012 році і податковим повідомленням-рішенням зменшено задекларовану позивачем за 2013 рік суму витрат на 537784,18 грн. і, відповідно, збільшено на цю ж суму чистий оподатковуваний дохід та встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб за 2013 рік на суму 84267,60 грн.
Відповідно до пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування фізичних осіб-підприємців є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Згідно пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України до витрат підприємця на загальній системі оподаткування відносяться документально підтверджені витрати, безпосередньо пов'язані із отриманням доходів, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з Розділом ІІІ «Податок на прибуток підприємств».
Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Відповідно до статті 138 Податкового кодексу України для віднесення витрат до складу валових, необхідно дотримання наступних умов, а саме: такі витрати повинні бути документально підтверджені належним чином оформленими первинними документами; повинні бути пов'язані із господарською діяльністю підприємця та безпосередньо пов'язані із отриманням доходів; товари повинні фактично бути поставлені, а послуги - фактично отримані; а також такі витрати повинні включатися до витрат операційної діяльності відповідно до Розділу ІІІ Податкового кодексу України.
Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що Податковим кодексом України не передбачено такої умови віднесення фізичною особою-підприємцем, який перебуває на загальній системі оподаткування, витрат до складу валових як облікування цих витрат в тому ж періоді, коли отриманий дохід, з яким пов'язані такі витрати.
Згідно з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому; зобов'язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.
Згідно з підпунктом 14.1.228 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу (тобто вартість придбання товарів є їх собівартістю. Собівартість відноситься до витрат операційної діяльності, на суму яких фізична особа - підприємець на загальній системі має право зменшити свій загальний оподатковуваний дохід).
Пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.
Таким чином, зменшення економічних вигод у вигляді збільшення зобов'язань підприємця є його безпосередніми витратами, пов'язаними з господарською діяльністю, як це і передбачено Податковим кодексом України.
Згідно із статтею 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Таким чином, доводи апелянта є власним трактуванням ним норм закону, є недоведеними, спростовуються встановленими судом обставинами.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 цієї статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
ухвалив :
Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року у справі № 803/2165/14 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.
Головуючий Л.П. Іщук
Судді І.М. Обрізко
Т.В. Онишкевич