Справа: № 758/8363/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Трегубенко Л.О. Суддя-доповідач: Ганечко О.М.
Іменем України
18 червня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Ганечко О.М.,
суддів: Коротких А.Ю., Літвіної Н.М.,
при секретарі Біднячук Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Подільського районного суду м. Києва від 12.03.2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернулася з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Постановою Подільського районного суду м. Києва від 12.03.2015 в задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на незаконність, необ'єктивність, необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.
Представник відповідача підтримав свою апеляційну скаргу в повному обсязі та просив її задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволені позову в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2, 1933 р. народження, є учасником Великої Вітчизняної війни, заслуженим економістом України, нагороджена державними нагородами, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Продовжуючи працювати після попереднього перерахунку, 05.01.2011 р. позивач подала до управління заяву про перерахунок пенсії за віком.
Розпорядженням №136873 від 08.02.2011 р. управління перерахувало позивачу пенсію з 01.01.2011 р. по стажу (за новою формулою) (з урахуванням доплат за особливі заслуги перед Україною та інших доплат) у сумі 5056 грн. 22 коп., і виплачувало до січня 2012 р.
При опрацюванні пенсійної справи позивача, не врахувавши, що строк чергового перерахунку не настав і відсутності відповідної заяви, розпорядженням від 25.01.2012 р. - помилково управління здійснило перерахунок по показнику заробітної плати по Україні за 2010 р., що призвело до збільшення розміру пенсії до суми 7519 грн. 92 коп.
Відповідно до частини четвертої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), у разі, якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніше як через 24 місяці після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії.
Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.
Аналіз наведеної норми свідчить про те, що показник заробітної плати для перерахунку пенсії, за вибором пенсіонера, визначається за двома можливими методами.
За першим методом розрахунок пенсії здійснюється із тієї заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія.
При застосуванні другого методу змінюються лише ті показники розрахунку заробітної плати, на які здійснюється посилання у цій нормі (за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону).
За змістом частини першої статті 40 цього Закону, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.
Заробітна плата для обчислення пенсії в обох випадках розраховується за формулою наведеною в частині другій статті 40 цього Закону: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кзі + Кз2 + КзЗ + ... + Кзп ; К - кількість місяців страхового стажу, за які розраховано коефіцієнти заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
На підставі наведеного можна дійти висновку, що заробітна плата, яку отримував пенсіонер, продовжуючи працювати після призначення йому пенсії, має значення для визначення додаткових коефіцієнтів заробітної плати за кожний відпрацьований місяць після призначення пенсії.
Таким чином, у наведеній формулі обчислення заробітної плати Зп = Зс х (Ск : К) змінними показниками будуть (Ск : К).
Зі змісту частини четвертої статті 42 цього Закону вбачається, що при обчисленні заробітної плати для перерахунку пенсії можуть бути змінені показники заробітної плати за періоди страхового стажу після призначення пенсії, але не визначено, за який календарний рік береться середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України.
Виходячи з буквального розуміння частини другої статті 40 цього Закону, цей показник повинен бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії.
На вказаний показник є посилання лише у формулі, передбаченій для визначення заробітної плати (доходу) для призначення пенсії. Посилання на нього у статті, яка передбачає порядок та підстави перерахунку пенсії, - відсутні.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що показник «середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії» застосовується виключно при призначенні пенсії.
Таким чином, правові підстави для перерахунку пенсії позивача із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки за 2010 рік відсутні. Показники середньої заробітної плати у галузях економіки застосовується виключно для призначення пенсії, застосування його для перерахунку є безпідставним.
Враховуючи наведені норми закону та зважаючи на те, що пенсіонер має право вибрати метод обчислення заробітної плати для перерахунку пенсії, в тому числі і з урахуванням заробітної плати, яку він отримував до моменту перерахунку пенсії, але не має права вимагати застосування показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за перерахунком пенсії, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що управління допустилося помилки, здійснивши позивачу перерахунок пенсії з 01.01.2012 р., відповідно до розпорядження від 25.01.2012 р., не врахувавши, що строк чергового перерахунку не настав, і за відсутності відповідної заяви, та застосувавши показник заробітної плати по Україні за 2010 р., що призвело до збільшення розміру пенсії до суми 7519 грн. 92 коп.
Виявивши помилку, управління розпорядженням від 17.04.2014 р. пенсійну справу позивача привело у відповідність вимогам чинного законодавства, визначило правильний розмір пенсії в сумі 5342 грн. 84 коп., починаючи з 01.05.2014 р.
Крім того, колегія суддів зазначає, що на запит суду було витребувано розпорядження Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва № 136873 від 25.01.2012 року та № 136873 від 17.04.2014 року з яких вбачається, що позивачу було помилково обчислено пенсію з показника за 2010 рік.
Однак, згідно вимог чинного законодавства, при обчислені позивачу пенсії повинен бути застосований показник за 2007 рік.
За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у її задоволенні необхідно відмовити, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанову Подільського районного суду м. Києва від 12.03.2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя: О.М. Ганечко
Судді: А.Ю. Коротких
Н.М. Літвіна
Повний текст ухвали виготовлено 19.06.2015 року.
.
Головуючий суддя Ганечко О.М.
Судді: Коротких А. Ю.
Літвіна Н. М.