Справа: № 357/3980/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Подрєзова Г.О.
Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.
Іменем України
16 червня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді суддівБорисюк Л.П., Ключковича В.Ю., Собківа Я.М.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 квітня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести нарахування та виплату додаткової пенсії та доплати до пенсії, -
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 квітня 2015 року позов задоволено.
Визнано дії неправомірними та зобов'язано УПФУ у Білоцерківському районі Київської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_4 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 15% мінімальної пенсії за віком та доплати до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, відповідно до вимог ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 21.06.2014 по 16.08.2014.
Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої ст. 183-2 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_4 є громадянином, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4).
Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Згідно статті 63 вказаного Закону, фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету.
Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. А згідно ч. 1 даної статті громадянам, які працюють у зоні посиленого радіоекологічного контролю, провадиться доплата в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.
Відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розмір додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, особам віднесеним до 4 категорії, має становити 15 % від мінімальної пенсії за віком.
Проте, всупереч ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідач здійснював виплату у розмірі, визначеному постановами КМУ, що є меншим за розмір, встановлений Законом.
Зі змісту приписів ст. 113 Конституції України випливає, що Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується, зокрема, законами України.
Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 19.06.2001 року № 9-рп/2001 зауважив, що Україна є правовою державою (стаття 1 Конституції України), а в правовій державі існує сувора ієрархія нормативних актів, відповідно до якої постанови та інші рішення органів виконавчої влади мають підзаконний характер і не повинні викривляти сутність і зміст законів.
Рішенням Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 дано тлумачення, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України під час вирішення справ про соціальний захист підлягають застосуванню тоді, коли вони видані у межах його компетенції на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що починаючи з 01 січня 2014 року Закон України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» в редакції Закону України від 06 липня 2014 року не містить жодної норми, яка б обмежувала у 2014 році пряме застосування Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до частини 4 статті 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними нормативно-правовими актами, дії відповідача щодо виплати позивачу підвищення до пенсії у розмірі, визначеному постановами КМ України, а не відповідними Законами є неправомірними.
Проте, Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» в редакції Закону України від 31 липня 2014 року, встановлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статей 5 та 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.
Вказана норма набрала чинності з 03 серпня 2014 року.
Отже, судом першої інстанції безпідставно покладено на відповідача зобов'язання здійснити перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю та доплати до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні посиленого радіоекологічного контролю, відповідно до вимог ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 03.08.2014 по 16.08.2014.
Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального права, доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим є підстави для її часткового скасування з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 квітня 2015 року - задовольнити частково.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 квітня 2015 року - скасувати в частині зобов'язання Управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області здійснити на користь ОСОБА_4 перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 15% мінімальної пенсії за віком та підвищення до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, відповідно до ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 03 серпня 2014 року по 16 серпня 2014 року та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити.
В решті постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 квітня 2015 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Борисюк Л.П.
Судді: Ключкович В.Ю.
Собків Я.М.