Справа: №2а-11076/12/2670 Головуючий у 1- й інстанції Келеберда В.І. Суддя - доповідач: Борисюк Л.П.
Іменем України
16 червня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді суддів за участю секретаря позивача представника відповідачаБорисюк Л.П., Ключковича В.Ю., Собківа Я.М. Приходько К.М. ОСОБА_6 Шапор Л.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Головного управління Міндоходів у м. Києві про роз'яснення резолютивної частини постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року в адміністративній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування наказу № 56-о від 09.02.2012, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 грудня 2014 року - скасовано та прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_6 задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Державної податкової служби у м. Києві від 09 лютого 2012 року № 56-о «Про звільнення ОСОБА_6». з посади начальника організаційно-розпорядчого управління Державної податкової адміністрації у м. Києві у зв'язку з реорганізацією та скороченням чисельності за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.
Поновлено ОСОБА_6 на посаді начальника організаційно-розпорядчого управління Головного управління Міндоходів у м. Києві; зобов'язано Головне управління Міндоходів у м. Києві перевести ОСОБА_6 на посаду начальника організаційно-розпорядчого управління Головного управління Міндоходів у м. Києві; стягнуто з Головного управління Міндоходів у м. Києві на користь ОСОБА_6 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15 лютого 2012 року по день поновлення на роботі за відрахуванням зборів, обов'язкових платежів та сум виплачених при його звільненні.
В решті позову ОСОБА_6 відмовлено.
17 березня 2015 року на адресу Київського апеляційного адміністративного суду надійшла заява Головного управління Міндоходів у м. Києві про роз'яснення резолютивної частини постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року в частині визначення органу, до якого має бути поновлений та переведений позивач.
Обґрунтовуючи вимоги поданої заяви, заявник зазначає, що незрозумілим і невизначеним є питання правовідносин позивача та відповідача в період функціонування ДПС у м. Києві.
Крім цього, згідно зі структурою ГУ Міндоходів у м. Києві від 13.01.2014, від 26.05.2014 (зі змінами), що наявна в матеріалах справи, в даній структурі відсутнє організаційно-розпорядче управління, натомість утворено нове управління організації діяльності та контролю виконання документів.
Тобто, як зазначено заявником, залишається незрозумілим також питання, яким чином відповідач має поновити позивача на посаді, яка не передбачена структурою.
Розглянувши вказану заяву, заслухавши думку учасників процесу, які з'явилися в судове засідання та дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Виходячи з положень ч. 1 ст. 170 КАС України, якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або державного виконавця ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту. Дана норма передбачає підстави для роз'яснення судового рішення у судовому засіданні та визначає, що таке роз'яснення, за своєю суттю, є одним із способів усунення недоліків судового рішення, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом.
Слід зауважити, що роз'яснення судового рішення зумовлено його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим як для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих осіб, які будуть здійснювати його виконання. Тобто, це стосується випадків, коли недотримані вимоги ясності, визначеності такого рішення адміністративного суду. Невизначеність судового рішення означає, що воно містить положення, що викликають суперечки щодо його розуміння під час виконання.
Конкретного і вичерпного переліку критеріїв для визначення рішення незрозумілим правова норма не містить, а зі змісту закону вбачається, що їх має навести особа, яка звертається із заявою про роз'яснення судового рішення.
Вказана стаття КАС України передбачає можливість роз'яснення судом ухваленого ним рішення з метою усунення такого недоліку як незрозумілість судового рішення (наприклад, можливість неоднакового тлумачення висновків суду), що перешкоджає його належному виконанню.
Згідно пункту 10 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 р. № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», резолютивна частина рішення є завершальною і відображає результат вирішення справи адміністративної юрисдикції, а тому повинна містити чіткі та вичерпні висновки щодо всіх вимог, які були предметом позову, апеляційної чи касаційної скарги.
Резолютивна частина судового рішення, за загальним правилом, повинна містити: висновок суду про задоволення позову (клопотання, подання), апеляційної чи касаційної скарги повністю або частково чи відмову в його (її) задоволенні повністю або частково, чи залишення його (її) без задоволення; висновок суду по суті вимог; розподіл судових витрат; інших правових наслідків ухваленого рішення; строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили та його оскарження; встановлений судом строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.
Як вбачається з матеріалів даної справи, у резолютивній частині постанови від 17.02.2015, дійшовши висновку про часткове задоволення позову по суті розглянутих вимог позивача, суд апеляційної інстанції чітко та зрозуміло визначив частину позовних вимог, що підлягають задоволенню.
Зі змісту постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року при вирішенні справи по суті, судом апеляційної інстанції надано правову оцінку діям відповідача в частині звільнення позивача із займаної посади та зобов'язано відповідача, в межах позовних вимог, вчинити дії щодо поновлення позивача на займаній посаді та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
В своїй заяві про роз'яснення судового рішення, заявник фактично просить суд встановити спосіб і порядок виконання судового рішення, оскільки по суті поновлення позивача на іншій посаді фактично змінює порядок виконання судового рішення, спосіб виконання якого просить встановити заявник.
Не підлягає також задоволенню заява про роз'яснення судового рішення в частині здійснення нарахування заробітної плати за минулий період, за який не здійснено нарахування та сплата податків до відповідних бюджетів, оскільки чинним податковим законодавством, обов'язок щодо нарахування, утримання та сплати податку з доходів фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування покладає виключно на роботодавців.
При здійсненні вказаних розрахунків останні в свою чергу керуються положеннями Постанови Кабінету Міністрів України «Про обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням» № 1266 від 26 вересня 2001 року та Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» № 100 від 08 лютого 1995 року, які встановлюють порядок нарахування заробітної плати за минулий період.
Таким чином, колегія суддів вважає, що постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року є зрозумілою, а її резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення. Вимоги, які містяться в заяві про роз'яснення рішення суду є фактично вимогою про зміну резолютивної частини постанови, що суперечить вимогам ст. 170 КАС України.
Тому, на думку колегії суддів, заява про роз'яснення постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року не підлягає задоволенню, а постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року роз'ясненню.
Керуючись ст.ст. 160, 170, 196, 205 КАС України, суд, -
В задоволенні заяви Головного управління Міндоходів у м. Києві про роз'яснення резолютивної частини постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Борисюк Л.П.
Судді: Ключкович В.Ю.
Собків Я.М.