Справа: № 826/1415/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.
Іменем України
17 червня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Гром Л.М.
Міщука М.С.
при секретарі: Авраменко М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою позивача - Державної фінансової інспекції в місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом Державної фінансової інспекції в місті Києві до Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Подільського району міста Києва про зобов'язання вчинити дії,
У січні 2014 року Державна фінансова інспекція України звернулась до суду першої інстанції з адміністративним позовом, в якому просила:
- зобов'язати Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Подільського району міста Києва виконати в повному обсязі п. 2, 3 ,4 вимоги Держфінінспекції в м. Києві від 22 серпня 2013 року № 26-10-14-14/11305, зокрема:
відобразити в обліку дебіторську заборгованість по сплаті земельного податку, надати до органу Державного казначейства України подання разом із заявою про повернення коштів з бюджету;
визначити розмір збитків від нестачі, в порядку визначеному постановою Кабінету Міністрів України №116 від 22 січня 1996 року;
стягнути з матеріально-відповідальних осіб вартість нестачі основних засобів на загальну суму 46519,25 грн.;
сягнути з колишнього в.о. директора ОСОБА_3 вартість нестачі дерев та кущів на загальну суму 228539,26 грн., внаслідок незабезпечення закріплення дерев та кущів, придбаних у ТОВ «СП «Парк» та ТОВ «ТД «Донбасагротайм» за матеріально-відповідальними особами;
відобразити в обліку дебіторську заборгованість за ТОВ «СП «Парк» та ТОВ «Ліко Лізінг Юкрейн»;
забезчити стягнення зайвих виплат, шляхом повернення коштів або виконання відповідного обсягу робіт ТОВ «СП «Парк» - 12066,0 грн., ТОВ «Ліко Лізінг Юкрейн» - 3285,6 грн., в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2015 року у задоволенні позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо виконання в повному обсязі пункту 3 та частково пункту 4 вимоги від 22 серпня 2013 року № 26-10-14-14/11305, а саме:
- визначити розмір збитків від нестачі, в порядку визначеному постановою Кабінету Міністрів України №116 від 22 січня 1996 року;
- стягнути з матеріально-відповідальних осіб вартість нестачі основних засобів на загальну суму 46519,25 грн.;
- стягнути з колишнього в.о. директора ОСОБА_3 . вартість нестачі дерев та кущів на загальну суму 228539,26 грн., внаслідок незабезпечення закріплення дерев та кущів, придбаних у ТОВ «СП «Парк» та ТОВ «ТД «Донбасагротайм» за матеріально-відповідальними особами;
- забезпечити стягнення зайвих виплат шляхом повернення коштів або виконання відвідного обсягу робіт ТОВ «СП «Парк» на суму 12 066,0 грн., в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи.
Апелянт мотивує свої вимоги тим, що постанова суду першої інстанції була прийнята з порушенням норм матеріального та процесуально права, із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Згідно з ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачем проведено ревізію фінансово-господарської діяльності відповідача за період 01 лютого 2012 року по 01 квітня 2013 року.
За результатами перевірки складено Акт від 17 липня 2013 року №10-30/1623 (а.с.18-57).
На підставі Акту №10-30/1623 прийнято Вимогу №26-10-14-14/11305 від 22 серпня 2013 року (а.с. 74-77).
З метою повного усунення виявлених порушень, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Предметом апеляційного оскарження є виконання п. 3 в повному обсязі та часткове виконання п. 4 Вимоги Вимогу №26-10-14-14/11305 від 22 серпня 2013 року, якими зобов'язано відповідача:
- визначити розмір збитків від нестачі, в порядку визначеному постановою Кабінету Міністрів України №116 від 22 січня 1996 року;
- стягнути з матеріально-відповідальних осіб вартість нестачі основних засобів на загальну суму 46519,25 грн.;
- стягнути з колишнього в.о. директора ОСОБА_3 . вартість нестачі дерев та кущів на загальну суму 228539,26 грн., внаслідок незабезпечення закріплення дерев та кущів, придбаних у ТОВ «СП «Парк» та ТОВ «ТД «Донбасагротайм» за матеріально-відповідальними особами;
- забезпечити стягнення зайвих виплат шляхом повернення коштів або виконання відвідного обсягу робіт ТОВ «СП «Парк» на суму 12 066,0 грн., в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи.
Даючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вірно виходив з наступного.
Відповідно до пункту 3 Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України №499/2011 від 23 квітня 2011 року, основними завданнями Держфінінспекції України є реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю, а також внесення пропозицій щодо її формування.
Згідно з пунктом 6 вказаного вище Положення, Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку: пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність до вимог чинного законодавства і у цій частині вона є обов'язкова до виконання.
Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Колегія суддів звертає увагу, що у органу державного фінансового контролю наявні повноваження щодо права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених в ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою яких неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.
Належним засобом задоволення позовних вимог та майнового інтересу держави є зобов'язання відповідача вчинити дії для стягнення сум коштів у судовому та позасудовому порядку. При цьому обсяг цих дій та час їх вчинення має максимально відповідати меті перерахування коштів на рахунки відповідача.
Проте, в порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є виявлені збитки, їх розмір та стягнення.
Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за відповідним позовом органу державного фінансового контролю, вони не можуть бути стягнені за адміністративним позовом про зобов'язання вчинити певні дії.
Аналогічний висновок про застосування зазначених вище норм матеріального права міститься у постановах Верховного Суду України, які прийняті за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах: від 15 квітня 2014 року у справах №21-40а14 та №21-63а14, від 13 травня 2014 року у справі №21-89а14, від 20 травня 2014 року у справі №21-93а14.
За вказаних обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги Державної фінансової інспекції України, які полягають у повторному зобов'язанні відповідача виконати обов'язкові до виконання вимоги щодо відшкодування виявлених збитків - не можуть бути задоволені, оскільки позивачем обрано невірний спосіб захисту порушеного права.
Приписами ст. 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.
На підставі викладеного, враховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, КАС України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2015 року - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, відповідно до вимог ст. 212 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали виготовлено 18.06.2015 р.
Головуючий суддя Л.В.Бєлова
Судді Л.М. Гром,
М.С. Міщук
Головуючий суддя Бєлова Л.В.
Судді: Міщук М.С.
Гром Л.М.