Справа: № 357/3913/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Гапоненко А.П. Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.
Іменем України
16 червня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Грищенко Т.М.,
суддів Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України м. Білій Церкві Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 квітня 2015 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України м. Білій Церкві Київської області про стягнення недоплаченої пенсії особі, яка постраждала внаслідок ЧАЕС, -
23 грудня 2014 року позивач звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до Управління Пенсійного Фонду України у м. Білій Церкві Київської області, в якому просив визнати неправомірними дії Управління Пенсійного Фонду України в м. Біла Церква щодо нарахування і виплати йому з 01.01.2014. державної пенсії, доплати до пенсії та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю та зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату йому як інваліду 2 групи недоплаченої суми пенсійного забезпечення відповідно до ст.ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи з 01.01.2014 року.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 березня 2015 року позовні вимоги позивача за період з 01 січня 2014 року по 22 червня 2014 року включно залишено без розгляду.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 квітня 2015 року позовні вимоги задоволено частково.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та постановити нову про відмову у позові.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач, особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, інвалідом 2 групи, причиною якої є захворювання, пов'язане з впливом аварії на ЧАЕС, має посвідчення категорії 1, являється пенсіонером, отримує пенсію по інвалідності.
У відповідності до ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно ч. 4 ст. 54 Закону розмір державної пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим по 2 групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.
Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1 відповідно до ст. 50 Закону визначена інвалідам другої групи в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік.
Відповідно до пункту 17 частини 1 статті 87 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 5 частини другої статті 67-1 цього Кодексу), належать видатки на державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, запобігання виникненню та ліквідації надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного лиха.
Згідно із абзацом 8 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25.01.2012 року нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України. Отже, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.
Статтею 63 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.
Однак, починаючи з 01 січня 2014 року, Закон України «Про державний бюджет України на 2014 рік» в редакції від 16 січня 2014 року не містить жодної норми, яка б обмежувала у 2014 року пряме застосування Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зокрема статті 50, 54 даного Закону.
При цьому, згідно Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» від 31 липня 2014 року, який набрав чинності 02 серпня 2014 року, встановлено, що норми і положення ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного Фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.
Виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, з 01 січня 2014 року до набрання законної сили Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік», тобто до 02 серпня 2014 року застосуванню підлягають норми статті 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Таким чином, апеляційна інстанція приходить до однозначного висновку про обґрунтованість висновків суду першої інстанції про наявність у позивача права на перерахунок доплати до пенсії в розмірі, передбаченому ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в період з 23 червня 2014 року по 02 серпня 2014 року.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві Київської області - залишити без задоволення.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 квітня 2015 р. - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Т.М.Грищенко
Судді І.О.Лічевецький
В.Е.Мацедонська
Головуючий суддя Грищенко Т.М.
Судді: Мацедонська В.Е.
Лічевецький І.О.