Справа: № 823/3966/14 Головуючий у 1-й інстанції: Бабич А.М. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.
Іменем України
18 червня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.,
суддів: Грищенко В.Е., Мацедонської В.Е.,
при секретарі: Сергійчук Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно ст. 41 КАС України, в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 26 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом Інспекції з питань захисту прав споживачів у Черкаській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення штрафу, -
У грудні 2014 року Інспекція з питань захисту прав споживачів у Черкаській області звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення штрафу. Свої вимоги мотивує тим, що відповідач у добровільному порядку не сплатив заборгованість, яку і просить стягнути у судовому порядку на користь бюджету суму штрафу у повному обсязі.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 26 січня 2015 року задоволено вказаний позов. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Державного бюджету України штраф у сумі 12750,00 грн. відповідно до постанови від 08.05.2014 року № 99.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з'явились.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.
Судом першої інстанції було встановлено наступне.
Службові особи позивача провели планову виїзну перевірку магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», в якому здійснює господарську діяльність позивач, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
За результатами перевірки складений акт від 24.04.2014 року № 000090, за змістом якого вказаною перевіркою виявлено порушення, що полягає у відсутності національного знаку відповідності на продукції, а саме: світильника «Feron» д.в.2013р., модель AL 2110; світильника «Feron» д.в.2013р., модель СД 4141, - та неналежне застосування національного знаку відповідності на світильнику «Feron» д.в.2013р., модель AL 504 та на світильнику «Feron» д.в.2013р., модель AL 2550 - чим порушено вимоги п.7, п.10 Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.10.2009 року № 1149, п. 17, п. 24 Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2009 № 785.
08.05.2014 на підставі висновків акту перевірки позивач прийняв постанову № 99, якою застосував до відповідача штраф у розмірі 12750,00 грн.
Оскільки зазначений штраф не сплачено відповідачем у добровільному порядку, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про захист прав споживачів» спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право: перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів.
Згідно з п. 1 Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів, затвердженого указом Президента України № 465/2011 від 13.04.2011 року, державна інспекція України з питань захисту прав споживачів є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.
Пункт 4 Положення визначає, що Держспоживінспекція України уповноважена здійснювати державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів; державний ринковий нагляд у межах сфери своєї відповідальності; у межах своєї компетенції - державний нагляд за додержанням технічних регламентів, стандартів, норм і правил.
Згідно з підп. «а» п. 1 ч .2 ст. 24 Закону України «Про державний нагляд і контроль нехарчової продукції» під час проведення перевірки характеристик продукції у її розповсюджувачів на підставах, визначених п.1 і підп. «а» п. 2 ч. 1 цієї статті, на початковому етапі перевірки об'єктами перевірки є наявність на продукції Національного знака відповідності (у тому числі ідентифікаційного коду призначеного органу з оцінки відповідності), якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, та додержання правил застосування і нанесення Національного знака відповідності.
Національний знак відповідності згідно з абз. 3 ст. 1 цього Закону є знаком, що засвідчує відповідність позначеної ним продукції вимогам технічних регламентів, які на неї поширюються. Він на підставі п. 1 Правил застосування національного знака відповідності, затверджених постановою КМУ від 29.11.2001 № 1599, засвідчує відповідність позначеної ним продукції вимогам технічних регламентів, які поширюються на неї та наноситься на продукцію безпосередньо її виробниками, якщо інше не передбачено відповідним технічним регламентом (п. 4 Правил).
Пунктом 5 Правил визначено, що національний знак відповідності наноситься на виріб та/або на етикетку, тару, пакування, експлуатаційну та товарно-супровідну документацію тощо, якщо інше не передбачено відповідним технічним регламентом. Місце та спосіб нанесення (друкування, наклеювання, гравірування, травлення, штампування, лиття тощо) знака відповідності визначається виробником продукції.
Відповідно до п. 7 Технічного регламенту № 1149 перед введенням в обіг на електрообладнання повинен бути нанесений національний знак відповідності, який підтверджує відповідність електрообладнання вимогам цього Технічного регламенту, включаючи виконання процедури оцінки відповідності (внутрішній контроль виробництва) згідно з додатком 3 до цього Технічного регламенту.
Крім того, п. 10 Технічного регламенту № 1149 передбачено, що національний знак відповідності має відповідати вимогам, наведеним у додатку 4 до цього Технічного регламенту. Національний знак відповідності наноситься виробником чи уповноваженим представником виготовлювача продукції в Україні на кожний виріб електрообладнання або, якщо це неможливо, на пакування, інструкцію або документ, в якому визначені гарантійні зобов'язання, у спосіб, що забезпечує його видимість, розбірливість та незмивність.
Згідно п. 17 Технічного регламенту № 785, на апаратуру, відповідність якої цьому Технічному регламенту було доведено із застосуванням процедури, установленої у пунктах 13 або 14 цього Технічного регламенту, наноситься національний знак відповідності. За нанесення національного знака відповідності відповідає виробник або уповноважений представник.
Кожна одиниця апаратури повинна супроводжуватися інформацією про найменування та адресу виробника і, якщо він не є резидентом України, - найменування та адресу уповноваженого представника, а у разі, коли уповноважений представник відсутній, - найменування та адресу імпортера (п. 24 Технічного регламенту № 785).
З викладених норм вбачається, що світильники, які реалізуються на території України, незалежно від їх походження мають відповідати вимогам технічних регламентів та містити національний знак відповідності, що наноситься виробником або його уповноваженим представником, а також інформацію про найменування та адресу виробника.
Судом першої інстанції було встановлено, що відповідач не є виробником продукції, щодо якої перевіркою встановлено відсутність знаку національної відповідності.
Абзацом 8 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» визначено, що виробник - це фізична чи юридична особа - резидент України, яка є виготовлювачем продукції, або будь-яка інша особа - резидент України, яка заявляє про себе як про виготовлювача, розміщуючи на продукції відповідно до законодавства своє найменування, торговельну марку чи інше позначення, або особа - резидент України, яка відновлює продукцію, уповноважений представник виготовлювача продукції в Україні (у разі якщо виготовлювачем продукції є фізична чи юридична особа - нерезидент України).
При цьому, п. 2 ч. 2 ст. 44 цього Закону передбачено у разі введення в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону), у тому числі нанесення Національного знака відповідності на продукцію, що не відповідає вимогам технічних регламентів, застосування штрафних санкцій у розмірі від п'ятисот до тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З аналізу норм чинного законодавства вбачається, що за введення в обіг продукції, на якій відсутній Національний знак відповідності, відповідальність несуть і їх розповсюджувачі.
Частиною 7 ст. 8 Закону України «Про державний нагляд і контроль нехарчової продукції» визначено, що у разі якщо виробник продукції не може бути ідентифікований органом ринкового нагляду, для цілей цього Закону особою, що ввела таку продукцію в обіг, вважається кожен суб'єкт господарювання в ланцюгу постачання відповідної продукції, який протягом узгодженого з органом ринкового нагляду строку (терміну) не надав документацію, що дає змогу встановити найменування та місцезнаходження виробника або особи, яка поставила суб'єкту господарювання цю продукцію
Враховуючи, що відповідач не надав інформації про виробника продукції, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що останній є особою, яка ввела в обіг таку продукцію згідно з вимогами ч. 7 ст. 8 вказаного Закону, а отже до нього правомірно застосовані штрафні санкції за введення в обіг продукції, яка не містить національного знаку відповідності.
Згідно з ч. 5 ст. 44 зазначеного вище Закону рішення керівника чи заступника керівника органу ринкового нагляду про накладення штрафу оформляється постановою. Суб'єкт господарювання має сплатити штраф у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання постанови про його накладення. У разі несплати штрафу в зазначений строк він стягується в судовому порядку. Рішення про накладення штрафу в справах про порушення, передбачені цією статтею, може бути оскаржено відповідно до цього Закону.
Зважаючи, що постанова про накладення штрафних санкцій від 08.05.2014 року № 99 станом на час розгляду справи не оскаржена у встановленому законом порядку, а штраф у добровільному порядку не сплачений, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про обґрунтованість заявлених позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Доводи апеляційної скарги спростовуються наведеним вище, а тому підстави для її задоволення відсутні.
За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 2, 41, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 26 січня 2015 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: Т.М. Грищенко
В.Е. Мацедонська
.
Головуючий суддя Мельничук В.П.
Судді: Грищенко Т.М.
Мацедонська В.Е.