Справа: № 750/3404/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Сапон А.В.
Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.
Іменем України
09 червня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Грищенко Т.М.,
суддів Мацедонської В.Е., Лічевецького І.О.,
при секретарі Киш С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 квітня 2015 р. у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові до Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про скасування постанови про накладання штрафу, -
Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові звернулось до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про визнання дій старшого державного виконавця неправомірними щодо винесення постанови та скасування постанови про накладення штрафу від 23.03.2015 року у виконавчому провадженні №45887479.
Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 квітня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі Управління, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове про задоволення позову.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області Курилцем В.І. від 23.03.2015 року було накладено штраф на боржника - управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові, в розмірі 680,00 грн., у виконавчому провадженню по виконанню виконавчого листа Деснянського районного суду м. Чернігова 2-а/2506/6487/11 виданого 21.10.2014 року про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі міста Чернігова здійснити перерахунок державної і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю ОСОБА_3 відповідно до вимог статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з розрахунку 8 мінімальних пенсії за віком та 75 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно, що обраховується з розміру прожиткового мінімуму встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, за період з 01.10.2010 року по 18.06.2011 року включно, та здійснити відповідні виплати.
На виконання постанови про відкриття виконавчого провадження, УПФУ в м. Чернігові здійснило лише перерахунок державної і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю ОСОБА_3. Однак, фактичні виплати не проведені.
Тобто, кошти стягувачу виплачені не були, а отже рішення суду та вимоги державного виконавця не виконані.
У розгляді цієї справи суд попередньої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на те, що відповідачем не надано жодних доказів, які свідчили б про поважність причин невиконання судового рішення у справі №2а/2506/6487/11.
На думку колегії суддів, зазначений висновок суду є наслідком неповного з'ясування судом обставин справи та неналежного застосування нормативно-правових актів, що регулюють ці правовідносини.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 р. № 606-XIV (надалі за текстом - «Закон № 606-XIV»).
За змістом статті 1 Закону № 606-XIV виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 17 Закону № 606-XIV визначено перелік документів, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, до яких належать і виконавчі листи, що видаються судами.
Відповідно до частини другої статті 17 Закону № 606-XIV державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Згідно частини 2 статті 25 Закону № 606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 27 Закону № 606-XIV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
За приписами статті 75 Закону № 606-XIV після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.
Статтею 89 Закону № 606-XIV встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.
Враховуючи викладене, постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість, у тому числі й фінансову, виконати судове рішення, проте не зробив цього.
Колегія суддів вважає, що під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлюють виконання у добровільному порядку рішення суду. Такі обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.
Колегія суддів зазначає, що позивачем виконано вимогу державного виконавця в межах своїх повноважень, а саме здійснено нарахування частини державної і додаткової пенсій за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 44976,73 грн.
Отже, невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності таких коштів у боржника, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, оскільки боржник не мав фінансової можливості протягом встановленого державним виконавцем семиденного строку та в подальшому - до отримання фінансування, виконати судове рішення.
Колегія суддів під час розгляду справи керується постановою Верховного Суду України від 24 березня 2015 року у справі № 21-66а15, прийнятою за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, в якій зазначено, що невиконання судового рішення управлінням ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що відповідач під час прийняття оскаржуваної постанови діяв з порушенням наведених норм Закону України «Про виконавче провадження», а тому постанова про накладення штрафу є незаконною та необґрунтованою, з урахуванням того, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Відповідачем не надано достатньо доказів правомірності дій з прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами та наведеними законодавчими нормами.
З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку про те, що позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області про визнання неправомірними дій та скасування постанови про накладення штрафу є обґрунтованими та засновані на нормах права.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим постанова підлягає скасуванню, з ухваленням нової про задоволення адміністративного позову у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 41, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові - задовольнити.
Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 квітня 2015 р. - скасувати та ухвалити нову.
Позов Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові задовольнити.
Визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області щодо винесення постанови про накладення штрафу від 23.03.2015 ВП №45887479.
Скасувати постанову про накладення штрафу, винесену старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області від 23.03.2015 року у розмірі 680,00 грн. у виконавчому провадженні № 45887479.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Т.М.Грищенко
Судді В.Е.Мацедонська
І.О.Лічевецький
Головуючий суддя Грищенко Т.М.
Судді: Лічевецький І.О.
Мацедонська В.Е.