Справа: № 826/1195/15 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О.
Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.
Іменем України
09 червня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Грищенко Т.М.,
суддів Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,
при секретарі Киш С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно ч.1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2015 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" Гончарова Сергія Івановича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Український фінансовий світ" про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" Гончарова Сергія Івановича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Український фінансовий світ", в якому просила: - визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Гончарова Сергія Івановича щодо не включення ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню про відшкодування коштів за договором банківського вкладу від 04.07.2014 № 43819, укладеного між ОСОБА_2 (ПІН НОМЕР_1) та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Український фінансовий світ»; - зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Гончарова Сергія Івановича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1), як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Український фінансовий світ» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; - зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Український фінансовий світ» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2015 року у позові відмовлено повністю.
До суду надійшла апеляційна скарга позивача, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для зміни судового рішення.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_2 (Вкладник), з однієї сторони, та ПАТ "КБ "УФС" (Банк), з іншої сторони, укладено договір банківського вкладу (депозиту) "Вигідний Альянс" №43819 від 04.07.2014р.
Відповідно до п.1.1. зазначеного договору ПАТ "КБ "УФС" приймає від вкладника грошові кошти в сумі 193 000,00 грн. у тимчасове строкове користування на строк до 04.10.2014р.
У відповідності до п.1.2. Договору процентна ставка за вкладом встановлюється у розмірі 20,00 відсотків річних.
Згідно квитанції № TR.58117.544.436 від 04.07.2014р. банк прийняв від позивача на її рахунок грошові кошти в сумі 193 000, 00 грн. на вкладний (депозитний) рахунок НОМЕР_2, який був відкритий відповідно до п.2.1.1 вказаного вище договору.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 14.08.2014р. №491 "Про віднесення ПАТ "КБ "УФС" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 14.08.2014р. №69 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "УФС", згідно з яким з 15.08.2014р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено Уповноважену особу Фонду - провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Гончарова С.І.
Постановою Правління Національного банку України від 10.11.2014р. №717 відкликано банківську ліцензію та ліквідовано ПАТ "КБ "УФС".
Згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду від 13.10.2014р. №119 розпочато процедуру ліквідації ПАТ "КБ "УФС" з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб відповідно до плану врегулювання з 13.11.2014р. та призначено Гончарова С.І. уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "КБ "УФС" строком на 1 рік з 13.11.2014р. по 12.11.2015р.
На офіційному сайті Фонду опубліковано оголошення про те, що з 21.11.2014р. Фонд розпочинає виплати коштів вкладникам ПАТ "КБ "УФС", для отримання коштів вкладники з 21 листопада по 31 грудня 2014 року включно можуть звертатись до установ банку-агента Фонду - ПАТ "Альфа-Банк"; виплати гарантованої суми відшкодування здійснюватимуться відповідно до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
Дізнавшись про відсутність її в Загальному реєстрі вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, позивачка звернулася до Уповноваженої особи Фонду з заявою, у якій поставлено питання про виплату ОСОБА_2 гарантованої суми відшкодування за вкладом.
За результатами розгляду заяви Уповноважена особа у листі від 22.12.2014р. №001/3039 повідомила, що договір банківського вкладу від №43819 від 04.07.2014р. та операції з внесення та перерахування грошових коштів по рахунку, відкритому на виконання вказаного договору, є нікчемними відповідно до вимог статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статті 228 Цивільного кодексу України.
Позивачка вважаючи протиправними бездіяльність та рішення відповідачів звернулася до суду з позовом.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків визначає Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 року №4452-VI.
Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Статтею 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Статтею 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що Уповноважена особа Фонду від імені Фонду виконує функції з ліквідації банку відповідно до цього Закону та приступає до виконання своїх обов'язків негайно після прийняття Фондом рішення про призначення уповноваженої особи Фонду.
Положеннями частин 1 та 2 ст. 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що Уповноважена особа Фонду діє від імені Фонду відповідно до цього Закону і нормативно-правових актів Фонду.
Частина 6 ст. 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначає, що уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.
Як вбачається із листа Уповноваженої особи від 22.12.2014 № 001/3039 ОСОБА_2 не включено до переліку вкладників у зв'язку із визнанням нікчемним договору банківського вкладу від 04.07.2014 № 43819 на підставі статті 38 Закону № 4452-VI та статті 228 Цивільного кодексу України, посилаюсь на те, що вказаний правочин порушує публічний порядок та спрямований на незаконне заволодіння майна держави.
Положеннями частин 1 та 2 ст. 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що Уповноважена особа Фонду діє від імені Фонду відповідно до цього Закону і нормативно-правових актів Фонду.
При цьому, згідно з ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Частина 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
Разом з тим, відповідачем 2 не визначено конкретної підстави нікчемності правочину неплатоспроможного банку, що передбачені у ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та не наведено причин, з яких договори позивача мають ознаки нікчемного правочину, зокрема, наприклад, у зв'язку із укладанням вказаних договорів Банк став неплатоспроможним або позивач та банк є пов'язаними особами і укладений між ними договір не відповідає вимогам законодавства.
В листах-відповідях відповідачі посилаються на те, що договір № 43819 від 04.07.2014 є нікчемним в силу положень ст. 228 Цивільного кодексу України, як такий, що суперечать інтересам держави.
Частина 1 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ч.1 ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Згідно з ч.2 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Частина третя цієї статті визначає, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.
Відповідачами не доведено визнання нікчемним договору № 43819 від 04.07.2014, що укладений між позивачкою та ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» та не надано доказів, які свідчили б, що зазначені правочин є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.
Як вбачається з матеріалів справи, 04.07.2014р. відповідно до квитанції № TR.58117.544.436 на вкладний рахунок позивача було внесено депозит у сумі 193 000,00 грн. Також слід зазначити, що кошти позивачем внесені через касу банку - ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» до запровадження тимчасової адміністрації банку.
Колегія суддів не бере до уваги посилання відповідача щодо наявності в Єдиному реєстрі досудових розслідувань кримінального провадження №12014100040017478, порушеного за ч.4 ст.190 КК України, оскільки відсутній вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, який в силу ч.4 ст.72 КАС України є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, а тому до моменту встановлення факту зловживання службовими особами ПАТ «КБ «УФС» своїми повноваженнями з метою одержання неправомірної вигоди для інших осіб, у суду відсутні підстави вважати такі обставини доведеними.
Крім того, відповідно до п. б розділу 3 Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року № 14 (надалі за текстом - Положення), протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування.
Відповідно до п. 2 та 4 розділу 4 Положення Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення. Виконавча дирекція Фонду приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами та затверджує Загальний Реєстр протягом шести днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Таким чином, законодавство передбачає для Відповідача можливість подання до Фонду додаткової інформації (вже після складення Переліку) про збільшення кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування. В той же час Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та Положенням не передбачено чіткого порядку дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб після отримання від Відповідача додаткової інформації стосовно збільшення кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування.
У такому випадку існує ризик, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб після подання Відповідачем додаткової інформації стосовно Позивачки, не включить дані відомості до загального Реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
Крім того, в даному випадку у Позивачки відсутній інший дієвий спосіб захисту порушеного права.
Аналогічна правова позиція була також висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалах від 21 листопада 2013 по справам № К/800/33412/13 та № К/800/33416/13.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду в разі порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Керуючись ст.ст. 41, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2015 р. - скасувати та ухвалити нову.
Позов ОСОБА_2 задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Гончарова Сергія Івановича щодо не включення ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню про відшкодування коштів за договором банківського вкладу від 04.07.2014 № 43819, укладеного між ОСОБА_2 (ПІН НОМЕР_1) та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Український фінансовий світ».
Зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Гончарова Сергія Івановича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1), як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Український фінансовий світ» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Український фінансовий світ» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Т.М.Грищенко
Судді І.О.Лічевецький
В.Е.Мацедонська
Повний текст рішення виготовлено 15.06.2015р.
Головуючий суддя Грищенко Т.М.
Судді: Лічевецький І.О.
Мацедонська В.Е.