Справа: № 810/1195/15 Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І. Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.
Іменем України
09 червня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Грищенко Т.М.,
суддів Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,
при секретарі Киш С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно ч.1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 31 березня 2015 р. у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Білоцерківському районі Київської області про стягнення заборгованості, -
Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області звернулось до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Білоцерківському районі Київської області про стягнення заборгованості по відшкодуванню сум допомоги на поховання, виплаченої сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та витрат на її виплату і доставку в розмірі 181,58 грн.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 31 березня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з Акту щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за січень 2015 року, позивачем було виплачено серед іншого, суму допомоги на поховання громадянки ОСОБА_2 в загальному розмірі 181,58 грн.
Оскільки виплата пенсій особам, які втратили працездатність внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та особам, які втратили годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, здійснюється за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, позивач і відповідач провели звірку витрат по особових справах потерпілих за січень 2015 року.
За результатами звірки відповідач визнав усі витрати позивача, що пов'язані з виплатою та доставкою основного розміру пенсій.
Проте, витрати, пов'язані з виплатою допомоги на поховання, у загальному розмірі 181,58 грн. відповідач не визнав та відмовився їх відшкодовувати.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.
Пунктом 2 частини 1 статті 21 Закону № 1105-ХІV передбачено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку організувати поховання померлого, відшкодувати вартість пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов (тут та далі Закон № 1105-ХІV у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).
За змістом пунктів 8, 9 статті 34 Закону № 1105-ХІV у разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання витрати на його поховання несе Фонд соціального страхування від нещасних випадків згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України. У разі смерті потерпілого суми страхових виплат особам, які мають на це право, визначаються із середньомісячного заробітку потерпілого за вирахуванням частки, яка припадала на потерпілого та працездатних осіб, що перебували на його утриманні, але не мали права на ці виплати. У разі смерті потерпілого, який одержував страхові виплати і не працював, розмір відшкодування шкоди особам, зазначеним у статті 33 цього Закону, визначається виходячи із суми щомісячних страхових виплат і пенсії, які одержував потерпілий на день його смерті, з відповідним коригуванням щомісячних страхових виплат згідно із статтею 29 цього Закону. Причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.
Відповідно до пункту 4 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 року №5-4/4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 року №376/7697, яким зобов'язано Фонд відшкодовувати Пенсійному фонду витрати на допомогу на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, котра отримувала пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, суперечить положенням Закону України від 23.09.1999 №1105-XIV. Так, зокрема, стаття 21 цього Закону пов'язує виникнення такого обов'язку у Фонду зі смертю працівника, а не з отриманням померлим, який не працював, зазначеної вище пенсії.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 19.05.2009 по справі № 21-494во09 за позовом Управління Пенсійного фонду України в Хотинському районі Чернівецької області до Відділення Фонду про зобов'язання вчинити дії та стягнення 421 грн. 04 коп.
Таким чином, оскільки Управлінням не надано документів, які б підтверджували, що смерть потерпілого ОСОБА_2 сталася внаслідок нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 41, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України м. Білій Церкві Київської області - залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 31 березня 2015 р. - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Т.М.Грищенко
Судді І.О.Лічевецький
В.Е.Мацедонська
Головуючий суддя Грищенко Т.М.
Судді: Лічевецький І.О.
Мацедонська В.Е.