Справа: № 357/3311/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Гапоненко А.П. Суддя-доповідач: Грибан І.О.
Іменем України
18 червня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючий-суддя Грибан І.О.
судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.
розглянув в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційні скарги ОСОБА_2, Управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві Київської області про зобов'язання вчинити певні дії -
Позивач звернувся в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві Київської області, в якому просив визнати відмову відповідача протиправною та зобов'язати здійснити з 01.01.2014 року нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни в розмірі 30% відповідно до ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком та доплати до пенсії за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю у розмірі однієї мінімальної заробітної плати відповідно до ст.ст.39, 51 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 березня 2015 року в позов задоволено частково: визнано бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у м. Біла Церква Київській області щодо не здійснення нарахування та виплати доплати до пенсії за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю у розмірі однієї мінімальної заробітної плати та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 15% від мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також надбавки дитині війни у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» протиправною; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у м. Біла Церква Київській області провести перерахунок та виплату доплати до пенсії за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю, встановивши її у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, визначеної законодавством України на відповідний період, відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, встановивши її у розмірі 15% від мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законодавством України на відповідний період, відповідно до ст. 51, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», надбавки дітям війни, встановивши її у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законодавством України на відповідний період, відповідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» починаючи з 01.07. 2014 року по 02.08.2014 року включно.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову повністю.
Враховуючи те, що справу можливо вирішити на підставі наявних у ній доказів, а також те, що відсутні клопотання сторін про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають до задоволення частково виходячи з наступного.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів звертає увагу на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є пенсіонером та має статус «Дитина війни». Також, позивач має статус потерпілого від наслідків Чорнобильської катастрофи категорія 4 та постійно проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість неї, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно зі статтею 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 4, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 15 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», громадянам, які працюють на територіях посиленого радіоекологічного контролю, провадиться оплата в таких розмірах: - у зоні посиленого радіологічного контролю -одна мінімальна заробітна плата.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений у абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до абз. 8 п. 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.01.2012 року № 3-рп/2012 нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України. Отже, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.
Так, 14 червня 2011 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", який набрав чинності 19 червня 2011 року.
Пунктом 7 частини І зазначеного Закону Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" доповнено пунктом 4, яким встановлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
Відповідно до ч. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2012 рік», ч. 4 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2013 рік» встановлено, що у 2012-2013 роках положення ст.6 Закону України Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та ст.ст.39, 51 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на відповідний рік.
Визначення порядку та розмірів виплат зазначеним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України.
Разом з тим, починаючи з 01.01.2014 року Закон України «Про державний бюджет України на 2014 рік» від 16.01.2014 року не містив жодної норми, яка б обмежувала у 2014 році пряме застосування Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Пунктом 9 статті 1 Закону України від 31 липня 2014 року № 1622-VII ,,Про внесення змін до Закону України ,,Про державний бюджет України на 2014 рік», який набув чинності 03 серпня 2014 року, доповнено Прикінцеві положення Закону України від 16 січня 2014 року № 719-VII ,,Про державний бюджет України на 2014 рік» пунктом 6-7, відповідно до якого норми і положення статей 5, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст.ст.39, 51 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.
З набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» від 31 липня 2014 року № 1622- VII розмір виплат визначається відповідно до постанов Кабінету Міністрів України (з дня опублікування - 03.08.2014 року).
Отже, з 1 січня 2014 року до набрання чинності Законом України № 1622-VII ,,Про внесення змін до Закону України ,,Про державний бюджет України на 2014 рік» положеннями Закону України ,,Про Державний бюджет України на 2014 рік» правове регулювання правовідносин щодо виплати підвищення до пенсії, іншими законами, крім Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - не здійснювалося.
А тому, колегія суддів приходить до висновку про те, що у зазначений період відповідач зобов'язаний був виплачувати позивачу підвищення до пенсії у розмірі, встановленому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та доплату до пенсії, додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю - ст.ст.39, 51 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Щодо доводів апеляційної скарги позивача, колегія суддів зазначає про наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених ч. 2 ст. 99 КАС України, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить здійснити перерахунок пенсії за період з 01.01.2014 року.
Вимоги щодо перерахунку виплат, здійснених за періоди з 01 січня 2014 року по 31 червня 2014 року знаходяться за межами шестимісячного терміну звернення до адміністративного суду.
Матеріали справи не містять клопотання про поновлення строків звернення до суду та доказів про поважність причин пропуску строку на звернення з даними позовними вимогами.
Щодо доводів позивача з приводу того, що до вказаних правовідносин слід застосовувати положення статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», то колегія суддів зазначає, що вказані норми не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки зазначені приписи встановлюють строки виплати нарахованих пенсій за минулий час і не визначають строки призначення і нарахування пенсій.
Також, доводи позивача з приводу того, що до вказаних правовідносин не застосовуються строки звернення до суду, встановлені ст. 99 КАС України, посилаючись на Віденську конвенцію про цивільну відповідальність за ядерну шкоду від 21 травня 1963 року, до якої Україна приєдналася згідно із Законом України "Про приєднання України до Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду" № 334/96-ВР від 12 липня 1996 року положеннями п. п. і.і) п. а) ч. 1 ст. VI якої встановлено, що строк позовної давності на відшкодування ядерної шкоди, спричиненої тілесному здоров'ю, складає тридцять років з дня ядерного інциденту, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки на відміну від положень Конвенції строки, визначені ст.99 КАС України є процесуальними. Їх початок та перебіг пов'язується з моментом порушення прав та інтересів позивача.
Вказані соціальні виплати носять щомісячний характер і позивач про порушене право мав дізнатися при кожній виплаті. Однак, у визначений процесуальним законом строк він до суду не звернувся.
Також, позивач не звертався протягом зазначеного періоду до відповідача із заявами щодо роз'яснення підстав зменшення розміру пенсійних виплат.
За таких підстав, посилання апелянта на дату отримання ним листа відповідача від 16.12.2014 року № 1054/Ч-01 як дату, з якої він дізнався про порушене право, до уваги судом апеляційної інстанції не приймаються.
Разом з тим, суд першої інстанції при вирішенні питання щодо дотримання позивачем строків звернення до суду, в порушення приписів ст.100 КАС України, відмовив в задоволенні позовних вимог за період з 01.01.2014 року по 31.06.2014 року, замість того, щоб залишити без розгляду.
Враховуючи, що позивач направив зазначений позов до суду поштою 31.12.2014 року, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають залишенню без розгляду за період з 01.01.2014 року по 31.06.2014 року.
Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушені норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Щодо доводів позивача про бездіяльність відповідача у зв'язку з неврахування постанови суду від 27.09.2010 року при нарахування пенсії в розмірах визначених ст. ст. 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи " ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2014 році , колегія суддів зазначає, що в даному випадку мають місце інші правовідносини, які виникли у зв'язку із змінами в законодавстві та стосуються правильності нарахування та виплати пенсії за інший період.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини з даного приводу, викладеної рішенні в справі «Валентина Ніканорівна Великода проти України» (заява 43331/12) від 03 червня 2014 року, щодо невиконання рішення суду після внесення у 2011 році змін до законодавства, зазначається, що подальша дія судового рішення закінчилася, коли у законодавство, яке регулювало пенсійні виплати, було внесено зміни. Відповідно, обов'язок Уряду забезпечити виконання попереднього рішення закінчився, коли змінене законодавство було застосовано до пенсії заявника.
Керуючись ст.ст.160, 183-2, 195, 197, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд -
Апеляційні скарги ОСОБА_2, Управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві Київської області задовольнити частково.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 квітня 2015 року - скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог за період з 01.01.2014 року по 31.06.2014 року.
Позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві Київської області в частині визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії за період 01.01.2014 року по 31.06.2014 року залишити без розгляду.
В решті постанову залишити без змін.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий-суддя І.О.Грибан
Суддя О.О.Беспалов
Суддя А.Б.Парінов
.
Головуючий суддя Грибан І.О.
Судді: Парінов А.Б.
Беспалов О.О.