16 червня 2015 року 14 год. 40 хв.Справа № 817/1483/15 м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., за участю: секретаря судового засідання Єрмошкіної Л.І.; представника позивача - Луцик К.В. (угода про надання юридичної допомоги від 14 грудня 2014 року); представника відповідача - Лясковця В.Ф. (довіреність від 06 лютого 2015 року); розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування наказу та зобов'язання вчинення певних дій.
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі іменується - позивач) до Луцького прикордонного загону Державної прикордонної служби України (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд скасувати наказ т.в.о. начальника Луцького прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 20.04.2015 № 82-ос; зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 вчинити дії щодо звільнення з військової служби за контрактом сержанта ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби 1 категорії, начальника 2 відділення інспекторів прикордонної служби «Луцьк-2» у зв'язку з закінченням 20 квітня 2015 року строку дії контракту.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та начальником Навчального центру укладено Контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України від 20.04.2012, строком дії до 20.04.2015. Проте, наказом від 20.04.2015 №82-ОС дію Контракту продовжено до оголошення демобілізації. Позивач зазначає, що такий наказ відповідача є протиправним, оскільки правових підстав для продовження дії Контракту не було, відповідні зміни або ж доповнення до нього не вносились.
Ухвалою судді від 29.05.2015 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
У судове засідання, призначене на 16.06.2015, прибув представник позивача, підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх повністю.
До суду також прибув представник відповідача, заперечив проти позовних вимог та вказав, що дія Контракту була продовжена на підставі пункту 306 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, у зв'язку з оголошенням мобілізації, а відтак спірний наказ є правомірним.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України вступна та резолютивна частини рішення проголошені в судовому засіданні 16.06.2015.
Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд
Між ОСОБА_1 та начальником Навчального центру полковником Момотом Ігорем Федоровичем укладено Контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України від 20.04.2012 (далі іменується - Контракт) (а.с. 24). Контракт укладено на три роки з 20.04.2012 по 20.04.2015 (пункт 5 Контракту).
Наказом начальника Луцького прикордонного загону від 07.09.2012 №271-ОС молодшого сержанта ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу частини та призначено молодшим інспектором прикордонної служби 1 категорії відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Самари» III категорії (тип Б) (108975Р) (а.с. 23).
Позивачем подано до начальника відділу прикордонної служби «Березове» рапорт від 23.12.2014 про звільнення з військової служби у зв'язку із закінченням терміну дії Контракту (а.с. 22), про що начальнику Луцького прикордонного загону подано відповідне клопотання від начальника відділу прикордонної служби «Березове».
Вихідною телеграмою №45 від 04.02.2015 позивача повідомлено про необхідність прибути в термін до 05.02.2015 до управління прикордонного загону для розгляду питань атестаційними комісіями (а.с. 21).
Відповідно до Протоколу №8 засідання комісії Луцького прикордонного загону від 05.02.2015, за результатами розгляду матеріалів щодо звільнення військовослужбовців відносно позивача прийнято рішення - «Клопотати про укладання контракту до оголошення демобілізації» (а.с. 18). З матеріалів справи вбачається, що позивачем не оскаржувалось рішення комісії Луцького прикордонного загону, оформлене протоколом від 05.02.2015.
Начальником Луцького прикордонного загону винесено наказ «По особовому складу» від 20.04.2015 №82-ОС, яким продовжено строк Контракту сержанту ОСОБА_1 , інспектору прикордонної служби 1 категорії - начальника другого відділення інспекторів прикордонної служби другої прикордонної застави оперативно-бойової прикордонної комендатури «Луцьк-2», з 20 квітня 2015 року на період до оголошення демобілізації (а.с. 6).
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення - наказу від 20.04.2015 №82-ОС, на відповідність вимогам частини 3 статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку, суд зазначає наступне.
За приписами статті 1 Закону України від 21.10.1993 №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі іменується - Закон України №3543-XII), мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Цією ж статтею Закону України №3543-XII визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до статті 1 Закону України від 06.12.1991 1932-XII «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
З наведених норм вбачається, що особливий період настає з моменту оголошення мобілізації.
Указом Президента України від 14.01.2015 №15/2015 «Про часткову мобілізацію» (далі іменується - Указ Президента №15/2015), з метою підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань України на рівні, що гарантує адекватне реагування на загрози національній безпеці держави, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести протягом 2015 року часткову мобілізацію у три черги протягом 210 діб із дня набрання чинності цим Указом.
Відповідно до пункту 9 Указу Президента №15/2015, цей Указ набирає чинності після його затвердження Верховною Радою України.
Законом України від 15.01.2015 №113-VIII «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію»» (далі іменується - Закон України №113-VIII), відповідно до пункту 31 частини першої статті 85 Конституції України, Верховна Рада України постановила затвердити Указ Президента України від 14 січня 2015 року №15 «Про часткову мобілізацію»; цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
Закон України №113-VIII опубліковано 20.01.2015 (Голос України 2015, №8 від 20.01.2015). Таким чином, у даному випадку особливий період настав 20.01.2015.
За приписами частини 2 статті 23 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі іменується - Закон України №2232-XII), для громадян України, які приймаються на військову службу за контрактом та призначаються на посади, установлюються такі строки військової служби в календарному обчисленні: для осіб рядового складу - 3 роки; для осіб сержантського і старшинського складу - від 3 до 5 років; для курсантів вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів - час навчання у вищому військовому навчальному закладі або військовому навчальному підрозділі вищого навчального закладу; для осіб офіцерського складу: для громадян, яким первинне військове звання присвоєно після проходження повного курсу військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу або в порядку атестування осіб до присвоєння первинних військових звань офіцерського складу запасу, - від 2 до 5 років; для інших громадян - від 1 до 5 років.
У відповідності до частини 2 статті 26 Закону України №2232-XII, звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом здійснюється на підставах, передбачених частиною 6 цієї статті, що кореспондується з пунктом 267 Указу Президента України від 29.12.2009 №1115/2009 «Про Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України» (далі іменується - Положення №1115/2009).
Так, згідно частини 6 статті 26 Закону України №2232-XII, контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби: у зв'язку із закінченням строку контракту; за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність або обмежену придатність до військової служби; за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі; у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі; через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких встановлено Кабінетом Міністрів України; через службову невідповідність; у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі, позбавлення військового звання чи позбавлення права займати певні посади; у зв'язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку; у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням (за бажанням військовослужбовця); у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; у зв'язку з набранням законної сили судовим рішенням, відповідно до якого військовослужбовця притягнуто до відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення, пов'язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції»; у разі неможливості переведення на іншу посаду у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; у разі встановлення за результатами спеціальної перевірки відомостей, які не відповідають установленим законодавством вимогам для зайняття посади (прийому на військову службу), під час доукомплектування Збройних Сил України та інших військових формувань у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці України.
Зазначений перелік підстав є вичерпним.
Відповідно до частин 9 статті 23 Закону України №2232-XII, у разі настання особливого періоду: 1) для військовослужбовців, у яких закінчився строк військової служби, встановлений цією статтею, військова служба продовжується понад встановлені строки: у період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану (настання воєнного часу) - до термінів, визначених рішенням Президента України, крім випадків, визначених частиною восьмою статті 26 цього Закону; з моменту введення воєнного стану (настання воєнного часу) - до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених частиною восьмою статті 26 цього Закону; 2) для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених частиною восьмою статті 26 цього Закону.
Відповідно до пункту 305 Положення №1115/2009, в особливий період військовослужбовці проходять військову службу в порядку, передбаченому цим Положенням та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють порядок проходження військової служби в особливий період.
За правилами пункту 306 Положення №1115/2009, у разі оголошення мобілізації: 1) військовослужбовці, які перебувають у цей час на військовій службі, звільненню в запас не підлягають, крім військовослужбовців-жінок, які мають дітей віком до 16 років (такі військовослужбовці-жінки можуть продовжувати військову службу тільки за власним бажанням). Військовозобов'язані, призвані на збори до органів Держприкордонслужби, продовжують перебувати на зборах до особливого розпорядження начальників відповідних органів Держприкордонслужби. Накази про звільнення з військової служби військовослужбовців, не виключених із списків особового складу органу Держприкордонслужби, підлягають скасуванню, крім наказів про звільнення у відставку чи в запас з підстав, передбачених пунктом «є» частини шостої або пунктом «є» частини сьомої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»; 2) усі відпустки військовослужбовців, крім відпусток для лікування у зв'язку з хворобою, з вагітністю та пологами, відпусткою по догляду за дитиною, припиняються. Військовослужбовці, які перебувають у відпустках, зобов'язані негайно повернутися до місця проходження військової служби; 3) військовослужбовці, які перебувають у відрядженні, зобов'язані за узгодженням з посадовими особами, у розпорядження яких вони прибули, негайно повернутися до органів Держприкордонслужби, в яких вони проходять військову службу; 4) заміна військовослужбовців, які проходять військову службу в місцевостях з установленими строками служби, а також на посадах, для яких установлений граничний строк перебування, припиняється; 5) військовослужбовці, які переміщуються на інші посади згідно з відповідними планами, а також військовослужбовці, призвані на військову службу із запасу до органів Держприкордонслужби, приступають до виконання обов'язків за посадами з моменту призначення на них.
Якщо органи Держприкордонслужби, в яких проходять службу військовослужбовці, змінили місце дислокації, військовослужбовці, які перебували за межами їх дислокації, зобов'язані прибути до найближчого органу Держприкордонслужби або військового комісаріату і діяти відповідно до наказу (розпорядження) відповідного начальника органу Держприкордонслужби чи військового комісара.
Особи, які не повернулися своєчасно без поважних причин до місця проходження військової служби, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Зі змісту даних норм вбачається, що продовження дії контракту понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації пов'язане з моментом настання особливого періоду.
При чому, зазначена норма обмежує можливість продовження дії контракту понад встановлені строки щодо певної категорії осіб, визначених частиною 8 статті 26 Закону України №2232-XII.
Так, відповідно до частини 8 статті 26 Закону України №2232-XII, під час дії особливого періоду з військової служби звільняються військовослужбовці:
1) з моменту оголошення мобілізації до часу, визначеного пунктами 2 або 3 цієї частини: а) жінки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу; б) за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час, обмежену придатність у воєнний час, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу; в) у зв'язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку; г) у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання; ґ) через такі сімейні обставини або інші поважні причини: виховання матір'ю (батьком) - військовослужбовцем, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей віком до 18 років, які з нею (з ним) проживають, без батька (матері); утримання матір'ю (батьком) - військовослужбовцем, яка (який) не перебуває у шлюбі, повнолітньої дитини віком до 23 років, якщо вона (він) є інвалідом I чи II групи; необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років; наявність у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років; д) у зв'язку з проведенням організаційних заходів у порядку, визначеному Генеральним штабом Збройних Сил України, за умови завершення виконання визначених завдань; е) через службову невідповідність осіб рядового, сержантського і старшинського (крім прапорщиків, старших прапорщиків, мічманів, старших мічманів) складу у разі невиконання службових обов'язків; є) призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також які вислужили встановлені строки строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу у строки, визначені рішенням Президента України. Військовослужбовці також можуть бути звільнені з військової служби з підстав, передбачених пунктами «в», «г», «е», «є», «и» частини шостої та пунктами «в», «г», «е», «є» частини сьомої цієї статті; також з військової служби звільняються військовослужбовці, які є студентами, аспірантами чи докторантами денної форми навчання та були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період. Такі особи можуть продовжувати військову службу, якщо вони виявили таке бажання.
2) під час воєнного стану: а) які досягли граничного віку перебування військовозобов'язаних у запасі, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду; б) визнані за станом здоров'я непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку; в) у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі; г) призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також які вислужили встановлені строки строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу у строки, визначені рішенням Президента України;
3) після прийняття рішення про демобілізацію: а) призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також які вислужили встановлені строки строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, у строки, визначені рішенням Президента України; б) у зв'язку із закінченням строку контракту, укладеного під час особливого періоду, та небажанням проходити військову службу за новим контрактом.
Судом встановлено, що позивач не належить до жодної із категорій осіб, визначених частиною 8 статті 26 Закону України №2232-XII; будь-якого документального підтвердження належності до вказаних вище осіб відповідачу не надавав.
Суд критично оцінює посилання позивача на те, що продовження дії Контракту було можливим виключно за умови внесення відповідних змін чи доповнень до нього (пункт 4 Контракту), оскільки продовження дії контракту у випадках, встановлених частиною 9 статті 23 Закону України №2232-XII та пунктом 306 Положення №1115/2009, не потребує внесення додаткових змін до Контракту.
Окрім того, суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що Указом Президента №15/2015, окрім оголошення та проведення протягом 2015 року часткової мобілізації, також було постановлено проведення демобілізації, а відтак дію Контракту не було підстав продовжувати.
З даного приводу суд зазначає, що Указом Президента №15/2015 постановлено провести у період з 18 березня по 1 травня 2015 року звільнення в запас (демобілізацію) військовослужбовців, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до Указу Президента України від 17 березня 2014 року №303 «Про часткову мобілізацію». Позивач не належить до військовослужбовців, яких було мобілізовано відповідно до Указу Президента України від 17 березня 2014 року №303 «Про часткову мобілізацію».
За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, суд дійшов висновку, що спірний наказ від 20.04.2015 №82-ОС є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.
Дослідивши наявні в матеріалах справи допустимі та належні докази у їх сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Питання щодо розподілу судових витрат не підлягає вирішенню судом, оскільки відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір», позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов - залишити без задоволення.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання копії постанови, складеної у повному обсязі, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя К.М. Недашківська