ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"15" червня 2015 р. Справа № 2a-349/12/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Суддя Остап'юк С.В.,
за участю секретаря Мельничука Є.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Долинської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в розмірі 6 552 гривень, -
02.02.2012 року Долинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (далі - позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення податкового боргу в розмірі 6 552 гривень.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно, в порушення податкового обов'язку встановленого підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 статті 16, статтями 33, 49 Податкового кодексу України не сплатила штрафні (фінансові) санкції в розмірі 6 552 гривень, застосовані за неутримання та несплату фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, як податковим агентом, податку з доходів найманих, внаслідок чого утворено податковий борг в цій же сумі, який нею не сплачено.
Ухвалою суду від 02.02.2012 року відкрито провадження за вказаним позовом, а справу призначено до судового розгляду.
19.03.2012 року ухвалою суду провадження в даній адміністративну справі зупинено, а 02.06.2015 року провадження поновлено та справу призначено до судового розгляду.
Позивач в судове засідання не з'явився, суду направив клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, без поважних причин та без повідомлення про причини неприбуття хоча, про дату, час та місце судового розгляду справи була належним чином повідомлена, а тому, у відповідності до положення частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, справу вирішено за відсутності відповідача на підставі наявних у ній доказів.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши докази, суд робить висновок, що даний адміністративний позов підставний та підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що відповідач 07.03.1997 року зареєстрована, як фізична особа-підприємець, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, перебуває на податковому обліку у Долинській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області, як платник податків.
Відповідачем допущено утворення податкового боргу в розмірі 6 552 гривень, що виник в результаті несплати грошових зобов'язань: з податку з доходів найманих працівників за платежем: штрафні (фінансові) санкції в цій же сумі.
Суми невиконаних грошових зобов'язань з податку з доходів найманих працівників визначено податковим повідомленням-рішенням форми «Ф» за №0000571720/0 від 09.03.2010 року, яким до відповідача застосовано штраф, на підставі підпунктів 8.1.1, 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.
У відповідності до пункту 3 частини 1 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, яку правову норму належить застосувати до спірних правовідносин, суд виходить з чинних на час виникнення правовідносин нормативно-правових актів та зазначає їх зміст у відповідній редакції.
Законом України "Про систему оподаткування" (чинного на час виникнення спірних правовідносин) визначені види податків і зборів (обов'язкових платежів), що справляються на території України.
Згідно частини 1 статті 9 Закону України "Про систему оподаткування" платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані: подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів) (пункт 2); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни (пункт 3).
Статтею 13 Закону України "Про систему оподаткування" встановлено, що в Україні справляються загальнодержавні та місцеві податки і збори (обов'язкові платежі).
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 14 Закону України "Про систему оподаткування" до загальнодержавних належить податок на доходи фізичних осіб.
Положенням підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом, вважається узгодженим в день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків його апеляційного узгодження і відповідно до підпункту 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону повинно бути сплачено платником податків на протязі 10-ти календарних днів, наступних за днем узгодження.
Відповідно до підпункту 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення.
Судом з'ясовано, що відповідач, не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням форми «Ф» за №0000571720/0 від 09.03.2010 року, оскаржила його у судовому порядку.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.04.2012 року у справі № 2а-681/12/0970, яка згідно ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.05.2015 року у справі № 106928/12/9104 залишена без змін, відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні поданого нею позову до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення за №0000571720/0 від 09.03.2010 року та зобов'язання вчинити певні дії.
Постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.04.2012 року у справі №2а-681/12/0970 набрала законної сили 26.05.2015 року.
Набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі за №2а-681/12/0970 встановлено судом самостійно.
Відповідно частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що податкове повідомлення-рішення форми «Ф» за №0000571720/0 від 09.03.2010 року винесено позивачем правомірно, нарахована відповідачу сума грошового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників за платежем: штрафні (фінансові) санкції у розмірі 6 552 гривень є узгодженою та підлягала сплаті відповідачем.
З 01.01.2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Положеннями статті 36 Податкового кодексу України визначено суть податкового обов'язку, згідно положень якої податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1).
Згідно підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно пункту 59.5 статті 59 даного Кодексу у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Згідно пункту 59.3 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Судом встановлено, що позивачем на виконання вимог пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України надіслано фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 податкові вимоги за №1/886 від 12.04.2010 року та за №2/1149 від 18.05.2010 року, які вона залишила без реагування, а податковий борг за ними, на момент виникнення вищевказаних податкових зобов'язань, не сплатила.
Відповідно до пункту 14.1.175 статті 14 Податкового кодексу України сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання утворює податковий борг.
Таким чином, узгоджені грошові зобов'язання зі сплати штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 6 552 гривень, застосованих за неутримання та несплату фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, як податковим агентом, податку з доходів найманих, є податковим боргом відповідача, який нею не сплачено.
Відповідно до пункту 113.1 статті 113 Податкового кодексу України суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.
Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Пунктом 95.2 статті 95 Податкового Кодексу передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податків вимоги.
Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Згідно пункту 95.3 статті 95 вказаного Кодексу стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Відповідно до пункту 95.4. статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.
Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що заявлена до стягнення сума у розмірі 6 552 гривень є узгодженою та являється податковим боргом відповідача перед державним бюджетом, який нею не сплачено та підлягає стягненню з рахунків у банках, що обслуговують відповідача та за рахунок готівки, що їй належить.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з рахунків у банках, що обслуговують фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) та за рахунок готівки, що їй належить в дохід державного бюджету податковий борг з сплати податку з доходів найманих працівників в розмірі 6 552 (шість тисяч п'ятсот п'ятдесят дві) гривень.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: Остап'юк С.В.
Постанова складена в повному обсязі 19.06.2015 року.