ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"03" листопада 2011 р. Справа № 2a-3213/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Микитюка Р.В.
при секретарі Дущак С.М.
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1
від відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_3
до відповідача: Сектору у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Івано-Франківського міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ в Івано-Франківській області
про визнання неправомірними дій та зобов'язання до вчинення дій,-
ОСОБА_3 звернулася до суду з адміністративним позовом до Сектору у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Івано-Франківського міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ в Івано-Франківській області про визнання неправомірними дій та зобов'язання до вчинення дій.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_3 03.03.1989 року разом із дітьми була прописана по вул. Вірменській, 1 в м. Івано-Франківську. Відповідачем було ліквідовано картку прописки/реєстрації позивача та проінформовано усі установи і організації, що здійснено це на основі рішення суду на та вимогу власника загаданого будинку та ще на основі висновку, який є документом для внутрішнього службового користування.
07.09.2011 року позивач звернулася до Івано-Франківського МВ УМВС України в Івано-Франківській області із заявою, в якій просила надати публічну інформацію стосовно виселення та виписки її за адресою: АДРЕСА_1.
Листом за №20/с-9/2 від 14.09.2011 року Івано-Франківським МВ УМВС України в Івано-Франківській області повідомлено ОСОБА_3 що у відповідача не виявлено ні рішень суду про виселення позивача, ні листів власника будинку по вул. Вірменській, 1, про необхідність виписки ОСОБА_3 з будинку.
Вважає дії відповідача по ліквідації картки реєстрації без рішення суду та листа власника будинку по вул. Вірменській, 1, м. Івано-Франківська про необхідність виписки ОСОБА_3 з нього протиправними.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, з підстав викладених в позовній заяві, просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Суду пояснив, що чинним законодавством не передбачено процедури ведення чи ліквідації карток прописки/реєстрації. На заяву позивача було надано відповідь згідно чинного законодавства. Просив відмовити в задоволенні позову повністю.
Розглянувши адміністративний позов, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, судом встановлено наступне.
07.09.2011 року від позивача до Івано-Франківського МВ УМВС України в Івано-Франківській області надійшла заява про проведення службової перевірки стосовно виселення та виписки ОСОБА_3 з квартири №2, що по вул. Вірменській, 1, м.Івано-Франківськ.
Як вбачається із листа-відповіді від 14.09.2011 року за №20/с-9/2 Івано-Франківського МВ УМВС України в Івано-Франківській області, заявнику надано відповідь на заяву від 07.09.2011 року, якою повідомлено, що Івано-Франківським МВ УМВС було проведено виписку сім'ї ОСОБА_3 з квартири №2, що по вул. Вірменській, 1, м. Івано-Франківська, згідно заключення від 25.11.1998 року на підставі клопотання ЖЕО №9, а не за зверненням власника будинку. Рішенням Івано-Франківського міського суду від 16.11.2001 року вказане заключення про виписку визнано недійсним, а в задоволенні про поновлення прописки у АДРЕСА_2 було відмовлено. По даному факту працівниками паспортного підрозділу Івано-Франківського МВ УМВС України в Івано-Франківській області було проінформовано ОСОБА_3 19.02.2002 року за вих. №477. Рішення суду чи листа звернення власника будинку по вул. Вірменській, 1, щодо виписки та виселення ОСОБА_3 з кв. №2 даного будинку до паспортного підрозділу Івано-Франківського МВ УМВС України в Івано-Франківській області не поступали.
Крім того, в судовому засіданні встановлено, що позивач не зверталася у встановленому законом порядку до відповідача із заявами щодо надання інформації про її картку прописки/реєстрації, а також щодо поновлення даної картки.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив наявність обов'язку Сектору у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Івано-Франківського МВ УМВС України в Івано-Франківській області щодо заведення, ведення та ліквідації картки прописки/реєстрації, на яку в своєму адміністративному позові посилається позивач та в судовому засіданні її представник.
Представник позивача в судовому засіданні не назвав норми закону чи іншого правового акту, якою передбачено обов'язок відповідача щодо заведення картки прописки/реєстрації фізичної особи.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Слід звернути увагу на те, що Закон України "Про звернення громадян" спрямований не на реалізацію права на інформацію (ст.34 Конституції України), а права на звернення особи (петицію) (ст.40 Конституції України), а це інше за юридичною природою право людини і громадянина. Закон України "Про звернення громадян" регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Вищезазначений закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні громадськими та державними справами, для впливу для поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення. Згідно зі ст.1 Закону України "Про звернення громадян" під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
А порядок отримання інформації через інформаційний запит регулюється Законом України "Про доступ до публічної інформації", який гарантує кожному право на доступ не тільки до інформації, яка стосується його особисто, а й будь-якої відкритої за режимом доступу інформації про діяльність органу державної влади та місцевого самоврядування, більше того, відповідно до ч.2 ст.19 вищевказаного Закону - запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 10 цього ж Закону розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов'язані надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом
Як встановлено в судовому засіданні та не заперечувалося представником позивача, у заяві ОСОБА_3 від 07.09.2011 року, ставилося питання про проведення службової перевірки відповідача стосовно рішень суду про виселення ОСОБА_3 із будинку, що по вул. Вірменській, 1 м. Івано-Франківська та листа-звернення власника згаданого будинку з вимогою виписати ОСОБА_3 з даного будинку.
Відповідно до ч.2 ст. 2 Закону України "Про доступ до публічної інформації", цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб'єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом, тобто Законом України "Про звернення громадян".
Враховуючи, що інформація за заявою позивача від 07.09.2011 року відповідачем була надана, що підтверджується листом-відповіддю від 14.09.2011 року №20/с-9/2, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є безпідставними, необґрунтованими.
За таких обставин суд вважає, що відповідачем не було вчинено дій по ліквідації картки прописки/реєстрації позивача, оскільки такий вид картки, на який посилається в позовній заяві позивач законодавством не передбачено. Порушень прав позивача судом не встановлено, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до статті 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
За ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Суд, керуючись ст.86 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 71 КАС України визначені поняття належності та допустимості доказів, відповідно до якої належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
З урахування наведеного суд зазначає, що позивачем не надані належні та допустимі докази на підтвердження порушення його права з боку Сектору у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Івано-Франківського МВ УМВС України в Івано-Франківській області, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
В задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя: Микитюк Р.В.
Постанова складена в повному обсязі 08.11.2011 року.