ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"20" жовтня 2011 р. Справа № 2a-2908/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Микитюка Р.В.
при секретарі Дущак С.М.
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1
від відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1
до відповідача: Івано-Франківського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області
про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинення дій,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківського МВ УМВС України в Івано-Франківській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання до вчинення дій.
Позовні вимоги позивачем в судовому засіданні мотивовані тим, що Івано-Франківська міська рада надала йому довідку ЖЕО №9 від 14.07.2011 року за №708, в якому йшлося про те, що ОСОБА_1 виписаний з будинку по вул. Вірменській, 1 в м. Івано-Франківську 04.04.2000 року на основі «заключення».
03.08.2011 року ОСОБА_1 звернуся до відповідача із заявою про забезпечення його завіреною копією «заключення»та копією рішення суду на основі якого воно було видано.
Листом від 29.08.2011 року за №Б-35 відповідач відмовився забезпечити позивача копією згаданого «заключення»та копією рішення суду на основі якого воно було винесене.
В обґрунтування позивних вимог позивач також посилався на просунення відповідачем вимог п.2 ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації»та надання відповіді на запит в термін більше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. Просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення. Суду пояснив, що позивач у своєму зверненні до Івано-Франківського МВ УМВС в Івано-Франківській області та у позовній заяві керується Законом України "Про доступ до публічної інформації", що є помилковим, оскільки зазначений Закон не регулює правовідносини щодо здійснення службових перевірок та надання копій тих чи інших документів. Крім того, представник відповідача посилався на те, що заключення від 07.04.2000 року про виписку із займаної житлової площі по вул. Вірменській, 1/1, в м.Івано-Франківську гр-н ОСОБА_1 та ОСОБА_3 знищено, що підтверджується копією акту від 29.03.2004 року про знищення приписного-виписного матеріалу за 2000 рік, у зв'язку із закінченням терміну зберігання. Наполягав на тому, що забезпечення позивача завіреною копією заключення про виселення від 07.04.2000 року є неможливим у зв'язку з відсутністю оригіналу. Щодо посилання позивача в адміністративному позові на порушення відповідачем п.1 ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» зазначив, що воно є помилковим, оскільки у своєму зверненні від 03.08.2011 року позивач ставив вимоги, що не регулюються даним Законом, а іншими законодавчими актами, а тому відповідь позивачу була надана у строк, встановлений Законом України «Про звернення громадян». Просив відмовити в задоволенні позову повністю.
Розглянувши адміністративний позов, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, судом встановлено наступне.
03.08.2011 до Івано-Франківського МВ УМВС України в Івано-Франківській області надійшла заява від ОСОБА_1 про організацію та проведення службової перевірки в СГІРФО Івано-Франківського МВ УМВС України в Івано-Франківській області стосовно появи заключення від 07.04.2000 року про виписку із займаної житлової площі по вул. Вірменській, 1/1, в м.Івано-Франківську ОСОБА_1 та відповідного на те рішення суду чи звернення власника цього будинку. Забезпечити ОСОБА_1 завіреною копією заключення та копіями відповідного рішення суду чи листа-звернення Івано-Франківського міськвиконкому або офіційною довідкою з цього приводу.
Як вбачається із листа-відповіді від 29.08.2011 року за №Б-35 Івано-Франківського МВ УМВС України в Івано-Франківській області, заявнику надано відповідь на заяву, якою повідомлено, що питання заявлені у заяві мали місце при розгляді адміністративної справи за №2а-240/07. Одночасно ОСОБА_1 відповідачем було надіслано копію апеляційної скарги ОСОБА_4 на постанову Івано-Франківського міського суду від 29.03.2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок здійснення та забезпечення права на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації визначений Законом України від 13.01.2011 року № 2939-VI "Про доступ до публічної інформації"(далі по тексту Закон України № 2939).
Статтею 1 вказаного Закону встановлено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 5 Закону України № 2939 доступ до інформації забезпечується шляхом, зокрема, надання інформації за запитами на інформацію.
Згідно з ч.ч. 1, 2, 4 та 5 ст. 19 Закону України № 2939 запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Письмовий запит подається в довільній формі. Запит на інформацію має містити: 1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
Статтею 20 Закону України № 2939 встановлено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту. Клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України № 2939, цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб'єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.
Таким чином, законодавець розмежував дію вказаних Законів, тобто звернення громадян не можуть розглядатись у порядку, передбаченому Законом України № 2939, а інформаційні запити - у порядку, передбаченому Законом України "Про звернення громадян".
Слід звернути увагу на те, що Закон України "Про звернення громадян" спрямований не на реалізацію права на інформацію (ст.34 Конституції України), а права на звернення особи (петицію) (ст.40 Конституції України), а це інше за юридичною природою право людини і громадянина. Закон України "Про звернення громадян" регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Вищезазначений закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні громадськими та державними справами, для впливу для поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення. Згідно зі ст.1 Закону України "Про звернення громадян" під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
А порядок отримання інформації через інформаційний запит регулюється Законом України "Про доступ до публічної інформації", який гарантує кожному право на доступ не тільки до інформації, яка стосується його особисто, а й будь-якої відкритої за режимом доступу інформації про діяльність органу державної влади та місцевого самоврядування, більше того, відповідно до ч.2 ст.19 вищевказаного Закону - запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 10 цього ж Закону розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов'язані надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом
Як вбачається з заяви позивача від 03.08.2011 року, що міститься в матеріалах справи, ОСОБА_1 просив відповідача організувати проведення службової перевірки в СГІРФО Івано-Франківського МВ УМВС України в Івано-Франківській області стосовно появи заключення від 07.04.2000 року про виписку із займаної житлової площі по вул. Вірменській, 1/1, в м.Івано-Франківську ОСОБА_1 та відповідного на те рішення суду чи звернення власника цього будинку, а також забезпечити його завіреною копією заключення та копіями відповідного рішення суду чи листа-звернення Івано-Франківського міськвиконкому або офіційною довідкою з цього приводу.
Вищевказаною заявою від 03.08.2011 року, направленою на адресу відповідача, позивач не ставить питання про надання йому можливості ознайомитись із інформацією за результатами службової перевірки, а просить надати належним чином завірені копії документів.
Що стосується твердження представника позивача, що відповідачем було порушено строк на надання відповіді за інформаційним запитом суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч.2 ст. 2 Закону України "Про доступ до публічної інформації", цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб'єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом, тобто Законом України "Про звернення громадян".
Враховуючи, що позивач своєю заявою від 03.08.2011 року просив надати йому завірені копії документів, які могли бути виявлені в результаті службової перевірки, ініційованої цією ж заявою та не просив надати йому інформацію, такий запит було зареєстровано як звернення, відповідь по суті розгляду якого позивачу було надано у встановлений законом строк.
Крім того, в судовому засіданні встановлено, що заключення від 07.04.2000 року про виписку із займаної житлової площі по вул. Вірменській, 1/1, в м.Івано-Франківську гр-н ОСОБА_1 та ОСОБА_3 знищено, що підтверджується копією акту від 29.03.2004 року про знищення приписного-виписного матеріалу за 2000 рік, у зв'язку із закінченням терміну зберігання.
Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини, суд приходить до висновку, що вимоги позивача не підлягають до задоволення, оскільки, як було встановлено в судовому засіданні, відповідачем на заяву позивача від 03.08.2011 року було надано відповідь від 29.08.2011 року № Б-35.
Відповідно до статті 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
За ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Суд, керуючись ст.86 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 71 КАС України визначені поняття належності та допустимості доказів, відповідно до якої належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
З урахування наведеного суд зазначає, що позивачем не надані належні та допустимі докази на підтвердження порушення його права з боку Івано-Франківського МВ УМВС України в Івано-Франківській області, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
В задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя: Микитюк Р.В.
Постанова складена в повному обсязі 25.10.2011 року.