ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"18" жовтня 2011 р. Справа № 2a-2931/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Микитюка Р.В.
при секретарі Дущак С.М.
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1
від відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1
до відповідача: Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську
про стягнення примусово сплаченого збору в сумі 3507,50 грн. та державного мита в сумі 38,47 грн.,-
ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про стягнення примусово сплаченого збору в сумі 3507,50 грн. та державного мита в сумі 38,47 грн.
Позовні вимоги позивачем в судовому засіданні мотивовані тим, що він 29.06.2011 року здійснював реєстрацію автомобіля FORD FUSION, придбаного згідно договору купівлі-продажу №С3369 від 20 травня 2011 року, вартість якого складала 140300,00 грн.
Під час цієї процедури в органах ДАІ ОСОБА_1 було зобов'язано сплатити збір до пенсійного фонду в розмірі 3 % від вартості авто без врахування ПДВ з відчуження автомобіля в сумі 3507,50 грн., посилаючись на п. 12 та 14 Постанови Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року №1740 "Про затвердження Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій". Зазначив, що пунктом 7 статті 1 Закону України „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997р. №400/97-ВР визначено виключний перелік осіб - платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, де передбачено, що платниками збору є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом. Вважає, що обов'язок зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, як випливає із п. 7 ст. 1 вказаного Закону, покладається на осіб лише у випадках відчуження, а не при купівлі автомобілів. Посилався на те, що він не є платником збору з операцій з відчуження автомобіля у зв'язку із чим не повинен сплачувати збір до пенсійного фонду в сумі 3507,50 грн., а Постанова Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року №1740 "Про затвердження Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій" суперечить відповідному закону. В обґрунтування позивних вимог посилався на ч.4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що у разі невідповідності нормативно-правових актів Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якою надана Верховною радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав, викладених в письмовому запереченні. В обґрунтування безпідставності позивних вимог посилався на Постанову Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року №1740 "Про затвердження Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій". Просив відмовити в задоволенні позову.
Розглянувши адміністративний позов, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши і оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази, судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно договору купівлі-продажу автомобіля №С3369 від 20.05.2011 року, позивач придбав легковий автомобіль марки FORD FUSION (номер кузова НОМЕР_1) року, вартістю 140300,00 грн.
При реєстрації цього автомобіля в УДАІ в Івано-Франківській області, згідно квитанції позивач сплатив до управління Пенсійного фонду України у м. Івано-Франківську обов'язковий збір при відчуженні легкового автомобіля в розмірі 3%, що відповідає сумі в 3507,50 грн.
Для реєстрації транспортного засобу в органах ДАІ позивач сплатив пенсійний збір на відповідний рахунок в УПФУ у м. Івано-Франківську в розмірі 3507,50 грн., що складає 3% від вартості автомобіля, яка становить 140300,00 грн.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).
Пунктом 7 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»визначено виключний перелік осіб -платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, передбачено, що платниками збору є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів , крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.
Отже, відповідно до цього Закону обов'язок зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування покладається на осіб лише у випадку відчуження, а не при купівлі автомобілів.
Проте, відповідно до пункту 12 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року, суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством).
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАСУ у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
У роз'ясненні Пленуму Верховного Суду України, яке міститься в постанові від 01 листопада 1996 року № 9 (пункт 5) зазначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Таким чином, виходячи з загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами посилання відповідача на Постанову Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року №1740 "Про затвердження Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій" є безпідставним.
Враховуючи наведене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську (76000, вул. Незалежності, 44, м. Івано-Франківськ) через Головне управління Державного казначейства України в Івано-Франківській області (76018 м. Івано-Франківськ, вул. Дністровська,14) на користь ОСОБА_1, 76000, вул. Вовчинецька, 223 Г/56, м. Івано-Франківськ, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 сплачений ним збір в сумі 3507,50 грн. (три тисячі п'ятсот сім гривень 50 коп.).
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1, 76000, вул. Вовчинецька, 223 Г/56, м. Івано-Франківськ, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 сплачене ним державне мито в розмірі 38,47грн. (тридцять вісім гривень 47 коп.).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя: Микитюк Р.В.
Постанова складена в повному обсязі 24.10.2011 року.