ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"07" жовтня 2011 р. Справа № 2a-2917/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Микитюка Р.В.
при секретарі Дущак С.М.
за участю представника позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Івано-Франківського міського центру зайнятості-робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття
до відповідача: ОСОБА_2
про стягнення заборгованості в сумі 798,31 грн,-
Івано-Франківський міський центр зайнятості-робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 798,31 грн.
Представником позивача в судовому засіданні позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2 в порушення вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", на момент реєстрації в Центрі зайнятості та отримання статусу безробітного та призначення виплати допомоги по безробіттю перебував у статусі зайнятого населення, не мав права на отримання матеріальних виплат по безробіттю, отже неправомірно отримав допомогу по безробіттю за період з 22.07.2009 року по 17.04.2010 року. 26.03.2011 року відповідачу було направлено повідомлення щодо добровільного повернення виплачених коштів, як допомоги по безробіттю в сумі 3698,31грн. В добровільному прядку відповідачем було сплачено 2900,00 грн., несплаченою залишається сума 798,31 грн. Просила позов задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду. Поштова кореспонденція повернулася на адресу суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання".
Таким чином, суд вважає, що неявка відповідача в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, судом встановлено наступне.
15.07.2009 року ОСОБА_2 звернувся до Івано-Франківського міського центру зайнятості із заявою про його працевлаштування.
22.07.2009 року відповідачу було надано статус безробітного, відповідно до ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення».
З 22.07.2009 року безробітному ОСОБА_2 призначено виплату допомоги по безробіттю відповідно до п.1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Під час перебування на обліку в Івано-Франківському міському центрі зайнятості ОСОБА_2 як безробітного, він отримував допомогу по безробіттю з 22.07.2009 року по 17.04.2010 року.
На підставі звірки даних з ДПА України було виявлено, що ОСОБА_2 з 15.02.2010 року надавав послуги по стягненню заборгованості з фізичних та юридичних осіб відповідно до Договору №101/ф від 15.02.2010 року, укладеного між ним та ПАТ «Індустріально-експортний банк»та одночасно ОСОБА_2 перебував на обліку в Івано-Франківському міському центрі зайнятості і як безробітний отримував матеріальне забезпечення.
Згідно наявного у матеріалах справи розрахунку, відповідач за період з 15.02.2010 року по 17.04.2010 року отримав допомогу по безробіттю на суму 3698,29 грн.
ОСОБА_2 було направлено копію наказу №29 Івано-Франківського міського центру зайнятості від 11.03.2011 року про відшкодування незаконно виплачених сум коштів, як допомоги по безробіттю в сумі 3698,31 грн., за період з 15.02.2010 року по 17.04.2010 року.
Вищевказана вимога була отримана відповідачем 29.03.2011 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення (рекомендованим).
Як встановлено в судовому засіданні відповідачем в добровільному порядку було повернуто грошові кошти в сумі 2900,00 грн., однак неповернутими залишились 798,31 грн.
Відповідно до ст.2 Закону України "Про зайнятість населення"від 01.03.1991р. №803-XII (зі змінами та доповненнями) безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу. У разі відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості за їх особистими заявами з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шукають роботу.
ОСОБА_2 на момент звернення до Івано-Франківського міського центру занятості та отримання допомоги по безробіттю не підпадав під викладене у вказаній статті визначення безробітного, з огляду на те, що між відповідачем та ПАТ «Індустріально-експортний банк»існували трудові відносини, за якими ОСОБА_2 отримував дохід, що ним було приховано при зверненні до позивача з питання отримання статусу безробітного.
Згідно з п."б"ч.3 ст.1 Закону України "Про зайнятість населення"(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, зокрема, громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві.
Відповідно до п.3 ст.1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття"застраховані особи - наймані працівники; особи, які виконують роботи (надають послуги) згідно з цивільно-правовими договорами; військовослужбовці Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, внутрішніх військ, військ цивільної оборони, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної спеціальної служби транспорту, особи рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів внутрішніх справ, особи начальницького складу податкової міліції, а також особовий склад воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань), створених відповідно до законодавства на постійній основі (далі - військовослужбовці), крім військовослужбовців строкової служби, а у випадках, передбачених цим Законом, інші особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюється страхування на випадок безробіття.
Згідно з п.3 ст.1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття"(в редакції чинній до 13.01.2009р.) застраховані особи - наймані працівники, а у випадках, передбачених цим Законом, також інші особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюється страхування на випадок безробіття. Представниками застрахованих осіб є профспілки або їх об'єднання чи інші уповноважені найманими працівниками органи (представники).
Згідно з ч.1, 2 ст.6 Закону №1533 (в редакції, чинній на момент реєстрації ОСОБА_2 в Івано-Франківському міському центрі зайнятості) право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи. Право на забезпечення та соціальні послуги за цим Законом мають також незастраховані особи - військовослужбовці Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, внутрішніх військ, військ цивільної оборони, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, Служби безпеки України, Державної спеціальної служби транспорту, органів внутрішніх справ України, звільнені з військової служби у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів без права на пенсію (далі - військовослужбовці), та особи, які вперше шукають роботу, інші незастраховані особи у разі їх реєстрації в установленому порядку як безробітних.
Як вбачається з матеріалів справи, статус безробітного відповідачу був наданий на загальних підставах.
Згідно з ч.1 ст.7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття"від 02.03.2000 року №1533-II (зі змінами та доповненнями) одним з видів забезпечення за цим Законом є, зокрема, допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності.
Відповідно до ч.ч.2,3 ст.36 вказаного Закону застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Згідно з п.6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.
Згідно з п.6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого, наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009р. №60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009 р. №7-1, у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених виплат з дня їх призначення повертаються особою відповідно до пункту 7 цього Порядку.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що сума незаконно отриманого матеріального забезпечення підлягає поверненню ОСОБА_2 з моменту початку їх отримання внаслідок неповідомлення ним обставин, що впливають на умови виплати, згідно з наведеними приписами законодавства.
Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Позивачем доведена наявність підстав для стягнення з відповідача 798,31 грн. незаконно отриманої допомоги по безробіттю.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2, 76000, вул. Б.Хмельницького, 78/46, м.Івано-Франківськ, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Івано-Франківського міського центру зайнятості-робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття заборгованість в сумі 798,31 грн. (сімсот дев'яносто вісім гривень 31 коп.).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя: Микитюк Р.В.
Постанова складена в повному обсязі 12.10.2011 року.