16.06.2015
Справа № 337/1217/ 15-ц
Провадження № 2/337/734/2015
16 червня 2015 року Хортицький районний суд м.Запоріжжя
у складі: головуючого судді Гнатик Г.Є.
при секретарі Жевакіній Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Коменрційний банк «Надра» про стягнення суми пені, інфляційних втрат, трьох відсотків річних,
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
У позові вказав, що між ним та ПАТ «КБ «Надра» 22.07.2014 року було укладено договір строкового банківського вкладу без поповнення, в рамках пакету послуг «Новий ПУ «Базовий+» № 1983226, відповідно до умов якого він передав банку грошову суму 7500 доларів США, банк прийняв суму та зобов'язався її повернути та сплатити проценти. У подальшому вказаний договір кілька разів пролонговувався і 19.12.2014 року він написав до банку заяву про відмову від автоматичної пролонгації договору, строк дії якого закінчувався 22.12.2014 року.
22.12.2014 року між ним та банком укладено договір строкового банківського вкладу на суму 4000 доларів США № 2089448, а залишок суми у розмірі 3730, 83 долари США просив повернути йому у валюті зобов'язання, тобто в доларах США, але працівники банку відмовили у задоволенні його клопотання через відсутність готівкових коштів. Він неодноразово звертався до банку, до НБ України з цього приводу, але безрезультатно. Просив зобов'язати банк повернути йому суму вкладу у розмірі 3742, 28 доларів США, стягнути з відповідача суму пені через несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сумі 211 301 грн. 16 коп.
У подальшому позивач неодноразово уточнював позовні вимоги, просив стягнути з відповідача суму пені у розмірі 369777 грн. 14 коп., інфляційні втрати у сумі 21 026 грн. 54 коп., три відсотки річних у розмірі 1013 грн. 08 коп.; стягнути з відповідача суму пені у розмірі 304986 грн. 29 коп., інфляційні втрати у сумі 17 342 грн. 42 коп., три проценти річних у сумі 835 грн. 58 коп., відмовився від позовних вимог у частині стягнення з відповідача суми вкладу у розмірі 3752,28 доларів США, оскільки вказана сума виплачена йому 24.04.2015 року ПАТ «Банк Кредит Дніпро». Відмова від частини позовних вимог прийнята судом, ухвалою від 09.06.2015 року.
Відповідач проти задоволення позову заперечує, що вказав у письмових запереченнях, просить позов розглянути у відсутності представника відповідача. У письмових запереченнях відповідач зазначив, що між позивачем та банком дійсно 22.07.2014 року було укладено договір № 1983226 строкового банківського вкладу ( депозит), який був кілька разів пролонгований, строк розміщення вкладу закінчився 22.12.2014 року. Відповідно до укладеного договору, днем повернення вкладу та процентів є день їх перерахування на поточний рахунок вкладника № 81275650, на який банком 22.12.2014 року було перераховано суму вкладу 7500 доларів США та проценти за 5 місяців і 1 день у сумі 249,43 долари США, з яких у бюджет було зараховано 34,91 долар США, чим банк повністю виконав умови укладеного між ним та позивачем договору. Після перерахування вказаних грошових коштів позивач вільно ними користувався та розпоряджався, оформив новий депозитний договір та переказав суму грошових коштів у розмірі 4000 доларів США на депозитний рахунок № 2089448. Постановою Правління Національного банку України від 05.02.2015 року № 83 та рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.02.2015 року № 26 у ПАТ КБ»Надра» було запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці, потім продовжено ще на один місяць, та у вказаний період не здійснювалося задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, тому виплата грошових коштів позивачеві відбулася на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладників фізичних осіб». Крім того, ні договором вкладу, ні нормами параграфу 3 «Банківський вклад», главою 71 ЦК України, не передбачено обов'язок банку сплатити пеню та не визначено її розмір. З часу призначення тимчасової адміністрації не здійснювалося нарахування неустойки ( штрафів, пені), інших фінансових санкцій за невиконання чи не належне виконання зобов'язань щодо податків і зборів, а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовувався індекс інфляції, нарахування відсотків по зобов'язанням банка перед кредиторами. Враховуючи вказане, просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню у зв'язку з наступним.
Відповідно до ст.ст. 11, 27, 60 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, зобов'язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виникає спір.
Згідно ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Статтею 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.
Згідно із ч.1 ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. У ч.3 ст.1058 ЦК України вказано, що до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесено вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунку (глава 72 ЦК).
За частиною першою статті 1060 ЦК України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
У частини п'ятій ст.1061 ЦК України йдеться, що проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.
Відповідно до ч.1 ст.1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається в письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.
Судом встановлено, що між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 22.07.2014 року було укладено договір строкового банківського вкладу без поповнення, в рамках пакету послуг «Новий ПУ «Базовий+» № 1983226, відповідно до умов якого він передав банку грошову суму 7500 доларів США, банк прийняв суму та зобов'язався її повернути та сплатити проценти ( а.с.11). У подальшому вказаний договір кілька разів пролонговувався і 19.12.2014 року ОСОБА_1 написав до банку заяву про відмову від автоматичної пролонгації договору, що не оспорюється сторонами. Строк дії договору закінчився 22.12.2014 року.
Сума вкладу 7500 доларів США та нараховані на вклад відсотки, відповідно до п. 4.9 укладеного договору, в останній день закінчення строку розміщення вкладу- 22.12.2014 року перераховано банком на рахунок вкладника ( а.с.13), що підтвердив у судовому засіданні позивач.
Зобов'язання, передбачені договором № 1983226 від 22.07.2014 року банком виконано у повному обсязі, що підтвердив у судовому засіданні позивач і вказане вбачається з письмових заперечень відповідача.
22.12.2014 року між позивачем та банком укладено договір строкового банківського вкладу на суму 4000 доларів США № 2089448, а залишок суми у розмірі 3730, 83 долари США позивач просив повернути йому у валюті зобов'язання, тобто в доларах США, як пояснив позивач у судовому засіданні.
25.12.2015 року ОСОБА_1 звернувся до головного відділення № 0799 ПАТ «КБ «Надра» з вимогою про повернення йому грошових коштів у сумі 3730,83 доларів США, які розміщені на поточному рахунку банку в межах встановлених НБ України лімітів ( а.с.15), з вимогою до НБ України про покладання зобов'язання на відповідача щодо виконання умов договору ( а.с.16-17), 08.01.2015 року до головного відділення № 0799 ПАТ «КБ «Надра» з вимогою про видачу йому грошових коштів у сумі 3730,83 доларів США, які розміщені на поточному рахунку банку в межах встановлених НБ України лімітів.
На цей час вже закінчилися договірні відносини між ОСОБА_1 і ПАТ «КБ «Надра», які було передбачено договором від 22.07.2014 року, відповідальність відповідача щодо сплати пені, після закінчення дії договору вкладу ( депозиту), нічим не передбачена, тому позовні вимоги позивача у частині стягнення з відповідача суми пені за несвоєчасне повернення йому вказаної вище суми грошових коштів, задоволенню не підлягають.
Як встановлено судом, після закінчення дії договору вкладу ( депозиту) від 22.07.2014 року, грошові кошти банком було перераховано на поточний рахунок ОСОБА_1., відкритий у цьому ж банку, які, на неодноразові вимоги позивача, йому повернуто не було.
Відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.. 625 ч.2 ЦК України, суд вважає підлягаючими задоволенню позовні вимоги позивача у частині стягнення з відповідача суми інфляційних втрат у розмірі 17 342 грн. 42 коп. та трьох процентів річних у сумі 835 грн. 58 коп.
Згідно ст.. 5 ч.17 та ч.22 Закону України «Про судовий збір», с торони звільнені від сплати судового збору. Відповідно до ст.. 88 ЦПК України судовий збір віднести на рахунок держави.
Керуючись ст. 625 ЦК України, ст..ст. 208, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» ( 01040 м.Київ, вул.. Артема,15, код з ЄДР 20025456) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_2) суму інфляційних втрат у розмірі 17 342 грн. 42 коп., три відсотки річних у сумі 835 грн. 58 коп., а всього 18 178 грн.
В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів через Хортицький районний суд м.Запоріжжя.
Суддя: Г.Є. Гнатик