Справа № 0517/9929/2012
22.11.2012 № провадження: 2/0517/2631/2012
22 листопада 2012 року Єнакіївський міський суд Донецької області у складі:
головуючої судді - Мелещенко Л.В.
при секретарі -Здебській Т.М..
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Єнакієве цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Єнакієве Донецької області про відшкодування моральної шкоди, -
04 вересня 2012 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок професійного захворювання. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що він працював на підприємствах вугільної промисловості у шкідливих умовах. Висновком МСЕК від 18 лютого 2002 року йому первинно та безстроково встановлено 25 % втрати професійної працездатності за професійним захворюванням - хронічний бронхіт. Позивач вважає, що професійним захворюванням йому завдано моральної шкоди, яка полягає в тому, що він змушений регулярно звертатись за медичною допомогою до лікувальних установ, почуває себе немічним, не в змозі виконувати домашню роботу та займатися іншим видами трудової діяльності. Все це порушило нормальні життєві стосунки, він вимушений прикладати зусилля для організації свого життя. Просить поновити строк звернення до суду та стягнути на свою користь з відповідача моральну шкоду, яку оцінює у розмірі 50 000,00 грн.
У судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги, просив задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав у повному обсязі та суду пояснив, що моральна шкода відшкодовується лише за наявністю вини особи, яка завдала шкоду, проте особа (фізична або юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання завдана не з її вини, причинами професійного захворювання позивача були недосконалість технологічного процесу видобутку вугілля та тривала робота в умовах підвищеної запиленості повітря робочої зони, тобто професійне захворювання у позивача виникло з вини роботодавця, тому підстав для стягнення моральної шкоди з відділення Фонду не має. Крім того, зазначив, що довідка МСЕК про відсоток стійкої втрати працездатності є підставою для розрахунку і відшкодування потерпілому матеріальної шкоди - частини втраченого заробітку - і не є підтвердженням факту заподіяння моральної шкоди. Згідно з Порядком встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків, встановлення факту моральної шкоди віднесено до компетенції МСЕК, тобто для призначення виплати за моральну шкоду потрібен спеціальний висновок МСЕК про заподіяння такої шкоди, якого позивач не має, оскільки позивач не надав ні до суду, ні до відділення Фонду соціального страхування відповідних медичних висновків. Також просив прийняти до уваги, що позивачу була сплачена одноразова допомога у сумі 6 400,00 грн., позивач щомісячно та своєчасно одержує від відповідача страхові виплати, які на цей час становлять 2 127,53 грн., за рахунок відповідача позивач забезпечується санаторно-курортним та медикаментозним лікуванням. Крім того, зауважив, що позивачем не було надано жодного доказу, які б могли підтвердити факт завдання моральної шкоди та її розмір. На підставі викладеного, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, вислухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Так, відповідно до копії трудової книжки позивач працював на підприємствах вугільної промисловості (а.с. 6-9).
Висновком МСЕК від 18 лютого 2002 року позивачу первинно та безстроково встановлено 25 % втрати професійної працездатності за професійним захворюванням - хронічний бронхіт (а.с. 11).
Професійне захворювання позивача, а саме: хронічний бронхіт, відповідно до ч. 2, 3 ст. 13 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", є страховим випадком, з настанням якого п. "е" ч. 1 ст. 21 вказаного Закону зобов'язує Фонд відшкодувати грошову суму за моральну шкоду, за наявності факту заподіяння такої шкоди потерпілому (на час встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності).
Приписами статті 153 Кодексу законів про працю України та статті 13 Закону України “Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 року № 2694-ХІІ визначено, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Закон України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" передбачає, що у разі настання страхового випадку Фонд зобов'язаний у встановленому законодавством порядку згідно ст. 21 Закону надати соціальні послуги і провести виплати, передбачені цією нормою, зокрема, своєчасно та в повному розмірі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, виплачуючи йому: е) грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.
Відшкодування моральної (немайнової) шкоди застрахованим особам незалежно від відшкодування майнової втрати відповідно до ст. 1 Закону було одним із засобів захисту особистих немайнових прав працівника. Обов'язок з відшкодування моральної шкоди застрахованим особам, як це було передбачено пп. 1 ч. 1 ст. 21, ч. 3 ст. 28 Закону, покладався на установи Фонду.
Ч. 3 ст. 34 даного Закону передбачає, що моральна (немайнова) шкода, заподіяна умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, відшкодовується Фондом соціального страхування від нещасних випадків за заявою потерпілого з викладом характеру заподіяної моральної (немайнової) шкоди та за поданням відповідного висновку медичних органів. Відшкодування здійснюється у вигляді одноразової страхової виплати незалежно від інших видів страхових виплат. Сума страхової виплати за моральну (немайнову) шкоду визначається в судовому порядку.
Враховуючи той факт, що професійне захворювання позивача, яке призвело до стійкої втрати працівником професійної працездатності, вперше встановлено медико-соціальною експертною комісією 18 лютого 2002 року, суд визнає, що у позивача право на відшкодування моральної шкоди внаслідок страхового випадку виникло в період дії Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, положеннями якого були врегульовані умови і порядок її відшкодування.
Згідно ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до ст. 5 Цивільного кодексу України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної сили, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Доводи у судовому засіданні представника відповідача щодо можливості стягнення суми відшкодування моральної шкоди на користь позивача за рахунок роботодавця, який не створив безпечні умови праці, не ґрунтуються на нормах законодавства, оскільки, згідно ч. 4 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України, закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам цивільного процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної сили.
Визначення моральної шкоди міститься у положеннях статті 23 Цивільного кодексу України, у якій зазначено, що моральна шкода полягає, зокрема: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з противоправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном, або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Факт наявності ушкодження здоров'я позивача підтверджений актом розслідування професійного захворювання (а.с. 10), висновком МСЕК про втрату працездатності у зв'язку із професійним захворюванням (а.с. 11).
Таким чином, судом безперечно встановлено, що внаслідок професійного захворювання, отриманого при виконанні трудових обов'язків, ОСОБА_1 заподіяна моральна шкода, яка полягає у моральних стражданнях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, що порушило його нормальні життєві стосунки, які потребують від нього додаткових зусиль для організації свого життя: необхідністю звернення до лікарів, неможливість отримати високооплачувану роботу та таке інше
Посилання представника Відділення виконавчої дирекції Фонду на відсутність об'єктивних доказів спричинення моральної шкоди, у зв'язку з ненаданням позивачем з цих обставин висновку МСЕК, судом визнаються неспроможними, оскільки позивачу внаслідок професійного захворювання спричинена стійка втрата професійної працездатності. Необхідність надання довідки МСЕК про наявність моральної шкоди згідно положень частини 3 статті 34 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” передбачалась у випадку заподіяння шкоди умовами виробництва, яка не спричинила стійкої втрати потерпілим працездатності.
Відповідно до п. 11 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317, питання визначення спричинення моральної шкоди працівникам при отримання професійного захворювання не входить до прав і обов'язків комісії.
Крім того, у пункті 4.1 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (справа про відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування) від 27 січня 2004 року № 1-рн/2004 зазначено, що ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання.
Прийняти до уваги заперечення представника відповідача про те, що позивач не довів факту спричинення йому моральної шкоди внаслідок професійного захворювання, суд не може, оскільки це ствердження спростовується наданим позивачем та дослідженими у судовому засіданні доказами.
Приймаючи до уваги встановлені при розгляді справи безспірні обставини: факт отримання позивачем професійного захворювання, яке призвело до стійкої втрати професійної працездатності у розмірі 25 %, необхідність постійного лікування, суд визнає, що професійне захворювання зумовило порушення нормальних життєвих зв'язків позивача, негативно відбилося на його фізичному та психічному стані, змусили змінити спосіб життя, і таким чином, ОСОБА_1 завдана моральна шкода.
Згідно роз'яснень, що містяться в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” № 4 від 31.03.1995 року, розмір моральної (немайнової) шкоди, суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість заподіяної травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
При визначенні розміру заподіяної позивачу моральної шкоди, суд керується засадами розумності, виваженості та справедливості, як того вимагає ст. 41 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, враховує характер та обсяг фізичних та душевних страждань, які зазнав та продовжує зазнавати позивач, неможливість відновлення професійної працездатності, важкість вимушених змін в житті позивача, характер додаткових зусиль для організації його життя.
Твердження представника відповідача про отримання позивачем у повному обсязі страхового відшкодування за ушкодження здоров'я та соціальних виплат, як на підставу відмови у відшкодуванні моральної шкоди, визнаються судом необґрунтованими, тому суд їх відхиляє.
Моральна шкода, як наголошується в ч. 4 ст. 23 Цивільного кодексу України, відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Правилами ч. 1 ст. 1168 Цивільного кодексу України встановлено, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення помісячних платежів.
Позивач наполягає на її одноразовій виплаті.
Вирішуючи питання про розмір відшкодування на користь позивача, суд враховує загальний ступінь втрати позивачем професійної працездатності, яка за професійним захворюванням становить 25 %, конкретні обставини справи, стан здоров'я позивача, ступінь тяжкості професійного захворювання, характер та глибину пов'язаних з цим моральних і фізичних страждань, ступінь вимушеного порушення нормального укладу його життя та необхідність докладання для його організації додаткових зусиль, тривалість його роботи на підприємствах вугільної промисловості, та, виходячи із суті позовних вимог і з урахування усіх обставин, виходячи із принципу розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що заявлена позивачем сума відшкодування у розмірі 50 000 грн. занадто велика, тому на користь позивача повинно бути стягнуто моральна шкода у розмірі 7 500 грн.
Вимоги про поновлення строку на звернення до суду з даним позовом задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Стаття 268 Цивільного кодексу України передбачає вимоги, на які позовна давність не поширюється, зокрема, позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Враховуючи вказані правові норми, ОСОБА_1 не пропущений строк звернення до суду.
Обговорюючи питання про судові витрати, суд зазначає, що позивачем при зверненні до суду за захистом порушеного права не понесені судові витрати. У зв'язку з тим, що, відповідно до положень пп. 18 п. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір”, органи Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України звільнені від сплати судового збору, суд вважає за необхідне компенсувати судовий збір за рахунок держави.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 1, 13, 21, 28, 34 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23 вересня 1999 року № 1105-Х1V, ст.ст. 23, 1168 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57, 60, 88, 209, 212-215, 218, 222, 223 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Єнакієве Донецької області про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Єнакієве Донецької області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 7 500 грн. (сім тисяч п'ятсот грн.).
В іншій частині позову - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Єнакіївський міський суд Донецької області у десятиденний строк з дня проголошення рішення. Особи, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Вступна та резолютивна частини рішення складені, підписані у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 22 листопада 2012 року.
Повний текст рішення суду виготовлений 23 листопада 2012 року.
Суддя Єнакіївського міського суду
Донецької області ОСОБА_2