Справа № 2-640/1529/12
Провадження № 2/515/102/13
Татарбунарський районний суд Одеської області
22 березня 2013 року. Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Чебан А.П.
при секретарі Білик М.М.
з участю адвоката ОСОБА_1
представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3
представника АТ «Українська пожежно-страхова компанія» - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_2, страхової компанії АТ «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення матеріальної та моральної шкоди , -
Позивачі звернулись до суду з позовом до відповідачів про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, яка сталася 12.06.2011 року з вини водія автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_2 Свої позовні вимоги обґрунтовували тим, що ОСОБА_2 був визнаний винний у скоєнні злочину за ст. 286 ч. 1 КК України вироком Кілійського районного суду Одеської області від 07.05.2012 року. В результаті ДТП позивачам було завдано тілесні ушкодження середньої тяжкості, з приводу яких вони знаходились на лікуванні. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в Страховій компанії АТ «Українська пожежно-страхова компанія». Уточнивши у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_5 та ОСОБА_6, просили суд стягнути з відповідача АТ «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду , пов'язану з витратами на лікування в сумі 23814,25 грн та моральну шкоду в сумі 4000 грн, на користь ОСОБА_6 матеріальну шкоду в сумі 1147 грн - за втрату заробітку, виходячи з мінімальної заробітної плати та моральну шкоду в сумі 1000 грн. Також просили стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в сумі 5000 грн, з врахуванням сплаченої суми в розмірі 10000 грн, та на користь ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі 4000 грн. Моральна шкода, на думку позивачів виражена у тому, що вони перенесли та переносять нестерпні фізичні болі, втратили працездатність, був порушений їх звичайний спосіб життя.
Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав, надав суду заперечення, згідно з якими зазначив, що в добровільному порядку відшкодував шкоду позивачам в розмірі 10000 грн. Докази представлені позивачами у підтвердження матеріальної шкоди судом не можуть бути враховані , оскільки відсутні належним чином виписані рецепти на придбання ліків на які виписано фіскальні чеки. З приводу моральної шкоди відповідач пояснив, що з урахуванням сплачених ним сум моральну шкоду ним відшкодовано у повному обсязі.
Представник відповідача АТ «Українська пожежно-страхова компанія» позовні вимоги позивачів також не визнав, надав суду заперечення, згідно яких зазначив, що дійсно ОСОБА_2 застрахував в АТ свою відповідальність перед третіми особами у якості володільця транспортного засобу згідно Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності володільців наземних транспортних засобів» строком на 1 рік, згідно з договором страхування № ВЕ/5904859 від 05.10.2010 року. 12.06.2011 року дійсно сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої постраждали транспортні засоби , які належали ОСОБА_1 В,В. та ОСОБА_2, а також було спричинено тілесні ушкодження ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Вина ОСОБА_2 була встановлена вироком суду. Матеріальна шкода позивачами не підтверджена належними доказами, оскільки перебування позивачки ОСОБА_5 на стаціонарному лікуванні у відомчому лікувальному закладі за окрему оплату була ініціативою самої потерпілої, яка мала можливість лікуватись безкоштовно в Татарбунарській ЦРЛ. Усі представлені позивачами документи на підтвердження витрат на лікування не можуть бути доказами таких витрат, оскільки відсутня інформація про платника та належно оформлені рецепти лікарів для їх придбання. Витрати на придбання у ФОП ОСОБА_7 предметів на загальну суму 8000 грн не підтверджені банківськими, або іншими розрахунковими документами ,які мали б засвідчити факт сплати зазначених сум.
Стосовно стягнення компенсації моральної шкоди представник відповідача наголосив, що визначення необхідності відшкодування моральної шкоди є прерогативою суду, однак позивачами не надано переконливих та достовірних доказів , які б підтверджували їх вимоги на відшкодування шкоди за рахунок страхової кампанії.
Вивчивши матеріали справи, суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог частково.
Копією вироку Кілійського районного суду Одеської області від 07.05.2012 року (а.с.3-4)підтверджується, що ОСОБА_2 було визнано винним в скоєнні злочину, передбаченому ч.1 ст.286 КК України та звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.286 Кримінального кодексу України, в зв'язку з ст.1 «г» Закону України “Про амністію”.
Копією виписки із історії хвороби, виданої Татарбунарською центральною районною лікарнею за № 204/476 (а.с.5) підтверджується, що ОСОБА_5 дійсно знаходилась на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні з 12.06.2011 року по 17.06.2011 року, після чого була виписана з відділення та переведена для подальшого лікування до військового госпіталю м. Одеса.
Із виписного епікризу № 11546, виданого військово-медичним клінічним центром південного регіону(а.с.6) видно, що ОСОБА_5 знаходилась на стаціонарному лікуванні з 20.06.2011 року по 30.06.2011 року.
Із копії виписного епікризу із історії хвороби № 17589, виданого військово-медичним клінічним центром південного регіону(а.с.7) вбачається, що ОСОБА_5 знаходилась на стаціонарному обстеженні та лікуванні в травматологічному відділенні з 24.10.2011 року по 01.11.2011 року.
Медичний діагноз ОСОБА_5 підтверджується (а.с.8,9) лікарем ОСОБА_8
Копією листа непрацездатності, виданого Татарбунарською поліклінікою від 24.06.2011 року (а.с.10)підтверджується, що ОСОБА_6 був звільнений від роботи з 15.06.2011 року по 15.07.2011 року.
На а.с. 12,13,16,17,18,19,20,21,22,23,24,93 позивачка надає документи, в яких зазначені суми витрачених нею коштів на лікування.
ОСОБА_2 застрахував в АТ свою відповідальність перед третіми особами у якості володільця транспортного засобу згідно Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності володільців наземних транспортних засобів» строком на 1 рік, згідно з договором страхування № ВЕ/5904859 від 05.10.2010 року (а.с.68).
Загальні підстави цивільно-правової відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду в деліктних (позадоговірних) відносинах передбачені ч. 1 ст. 1166 і ст. 1167 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно до вимог статті 1188 ЦК України "Відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки" ч.1 - шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ч. 1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року №4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконним діями або бездіяльністю інших осіб”.
Порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність передбачений ст. 1194 ЦК України.
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого у результаті дорожньо-транспортної пригоди, є шкода (в тому числі моральна шкода), пов'язана: з лікуванням потерпілого; з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; із стійкою втратою працездатності потерпілим; із смертю потерпілого.
Згідно ч. 1. ст. 1195 Цивільного кодексу України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідно до ст. 1197 розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я…
Згідно з вимогами ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог, зазначених та доведених ним обставин.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
В судовому засіданні встановлено, що позивачам в результаті ДТП , яке сталося 12.06.2011 року з вини водія ОСОБА_2, який керував автомобілем НОМЕР_1 заподіяно тілесні ушкодження середньої тяжкості з приводу яких вони знаходились на лікуванні.
Суд вважає, що позивачкою частково підтверджено документально витрати на лікування в сумі 17919,65 грн (а.с.12,13,17,18,19,20,21,22,23,93), які підлягають відшкодуванню.
У зв'язку з цим суд не може взяти до уваги твердження представників відповідачів ОСОБА_2 та АТ «Українська пожежно-страхова компанія» про відсутність причинного зв'язку між призначеним лікуванням позивачці ОСОБА_6 та представленими нею документами, підтверджуючими витрати на такі ліки, оскільки суд вважає, що факт необхідності лікування цими ліками підтверджується об'єктивними даними, які містяться у виписці із історії хвороби (а.с.5), епікризах (а.с.6,7), довідках (а.с.8,9). Характер тілесних ушкоджень ОСОБА_5 підтверджується також і вироком Кілійського районного суду Одеської області від 07.05.2012 року, тому суд находить надані докази достатніми та переконливими для можливості відшкодування ОСОБА_5 витрат на її лікування в вищевказаному розмірі.
Крім того, суд не може взяти до уваги доводи представника АТ «Українська пожежно-страхова компанія» про те, що перебування позивачки ОСОБА_5 на стаціонарному лікуванні у відомчому лікувальному закладі за окрему оплату була ініціативою самої потерпілої, яка мала можливість лікуватись безкоштовно в Татарбунарській ЦРЛ, тому витрати на її лікування в цієї лікарні не підлягають відшкодуванню, оскільки на думку суду, право вибору місця лікування, перш за все, належить особі, яка потребує лікування та в зазначеному лікувальному закладі позивачка проходила курс лікування саме через травму, отриману внаслідок ДТП, яке мало місце 12.06.2011 року.
Разом з тим, суд не може взяти до уваги представлені позивачами документи, представлені на а.с.24, оскільки вони не є зрозумілими ( є нечитаємими ).
Також судом не можуть бути взяті до уваги представлені на а.с.16, 94 документи щодо лікувальних препаратів компанії «Тяньши», оскільки позивачкою ОСОБА_5 не надано доказів призначення їй такого лікування.
Не підлягають задоволенню вимоги позивача ОСОБА_6 щодо розміру втраченого ним доходу у зв'язку із пошкодженням здоров'я , який на його думку, має відшкодовуватись виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, що діяв на час подачі позову, оскільки судом дійсно встановлено, що ОСОБА_6 був тимчасово непрацездатним та з 15.06.2011 року по 15.07.2011 року знаходився на амбулаторному лікуванні, однак він згідно листка непрацездатності працював на цей час машиністом ТМУВГ, та не надав підтверджень розрахунків отриманих ним виплат за даний період, що позбавляє суд можливості визначити наявність втраченого ОСОБА_6 доходу.
Визначаючи розмір моральної шкоди, заподіяної позивачам, суд приймає до уваги моральні страждання, які вони зазнали та інші негативні наслідки, емоційні та психологічні потрясіння. Суд вважає, що позивачі внаслідок ДТП докладали додаткових зусиль для налагодження звичного способу життя, тому, з урахуванням усіх обставин справи та доказів доведених позивачами, принципів розумності і справедливості, з урахуванням сплаченої ОСОБА_2 грошової суми в розмірі 10000 грн, яка не оспорювалась учасниками процесу, суд вважає за необхідне з відповідача АТ «Українська пожежно-страхова компанія» на користь позивачки ОСОБА_5 стягнути моральну шкоду у розмірі 4000 грн, на користь позивача ОСОБА_6 -1000 грн.
Задовольняючи позовні вимоги у такому розмірі, суд вважає, що таким чином буде збережено баланс інтересів усіх учасників цивільних правовідносин.
Разом з тим, вимоги позивачки щодо відшкодування витрат на правову допомогу не підлягають задоволенню, оскільки згідно Закону України “Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах” розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні. Належного розрахунку таких витрат позивачами суду не надано, тому суд не має законних підстав для задоволення цих вимог.
Згідно п. 6 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" №3828-VI від 06 жовтня 2011 року від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення злочину.
Згідно ч.3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Керуючись ст.ст.22,23,1166,1167,1168, 1188, 1194, 1195,1197 ЦК України, ст.ст.11, 58-60, 77, 213, 215 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_2, страхової компанії АТ «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з АТ «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду в розмірі 17919,65 гривень та моральну шкоду у розмірі 4000 гривень.
Стягнути з АТ «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі 1000 гривень.
Стягнути з АТ «Українська пожежно-страхова компанія» судовий збір в сумі 688,2 грн. на користь держави.
В іншій частині позовні вимоги ОСОБА_5 , ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через Татарбунарський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.
Суддя Чебан