01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
30.08.06 р. № 01-16/10650-14-62
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий Яковлєв М. Л.
Судді
Міщенко П. К.
Рудченко С.Г.
При секретарі судового засідання -Швидаку С.І.
За участю представників сторін:
від Звенигородської ОДПІ: Осадча Н.М. дов. № 604/10-050 від 11.08.06 р., представник; Чернишенко В.В. дов. № 724//10-050 від 28.08.06 р., представник;
від СТОВ «Ріпківське» - не з'явились.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції у Черкаській області на ухвалу господарського суду Черкаської області від 05.06.2006 року,
по справі № 01-16/10650-14-62 (суддя Хабазня Ю.А.)
за заявою Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції у Черкаській
області
до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю
«Ріпківське», с. Ріпки Лисянського району Черкаської області
про визнання банкрутом.,
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 05.06.2006 року у прийнятті заяви Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції у Черкаській області про порушення справи про банкрутство сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Ріпківське»було відмовлено.
Відмовляючи у порушенні провадження справи про банкрутство суд першої інстанції посилається на абз. 5 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»( далі -Закон), у якій зазначено, що суддя господарського суду відмовляє у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство, якщо вимоги кредиторів, які подали заяву про порушення справи про банкрутство, в сумі складають менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду податковий орган звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу у зв'язку із неправильним, на його думку, застосуванням норм матеріального права.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12.07.2006 року апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні на 30.08.2006 року.
Розпорядженням заступника голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30.08.2006 року розгляд даної справи здійснюється у складі колегії суддів: головуючого судді -Яковлєва М.Л., суддів Міщенка П.К. та Рудченка С.Г.
Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надано, представник СТОВ «Ріпківське»у судове засідання не з'явився, що не є перешкодою для розгляду справи за його відсутності за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, заслухавши представника податкового органу, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства України, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Черкаської області від 05.06.2006 року по справі № 01-16/10650-14-62 без змін з наступних підстав.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі-Закон) провадження у справах про банкрутство регулюється названим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
При цьому, названий Закон слід розглядати як законодавчий акт, що містить спеціальні норми, які мають пріоритет по відношенню до норм загальних щодо регулювання порядку провадження у справах про банкрутство.
Розглядаючи заяву про порушення провадження справи про банкрутство, господарський суд досліджує сукупність ознак неплатоспроможності і дослідивши кожну, порушує провадження або відмовляє у прийнятті заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, про що виносить ухвалу.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону, ознаками неплатоспроможності боржника є :
- грошові вимоги, які повинні складати 300 мінімальних розмірів заробітної плати;
- вимоги мають бути безспірними;
- такі вимоги мають бути не задоволені боржником протягом 3 місяців після встановленого для їх погашення строку.
Положеннями абзацу 8 ст. 1 Закону встановлено, що безспірними вимогами кредиторів є вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
Тому на підставі зазначеного Закону факт безспірності цих вимог виникає з моменту визнання боржником претензії кредитора в порядку ст. 8 ГПК України або ухвалення відповідного рішення суду.
Таким чином, з цього моменту ці вимоги переходять до категорії безспірних.
При цьому відповідно приписів Закону такі вимоги повинні бути не виконані боржником протягом 3 місяців.
Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Ріпківське»перед Звенигородською об'єднаною державною податковою інспекцією у Черкаській області виникла внаслідок несплати фіксованого сільськогосподарського податку у сумі 28 069,93 грн., та 29 752,68 грн., податку на додану вартість у сумі 12 312,92 грн. збору за забруднення навколишнього середовища у сумі 418,77 грн. ( всього 70 554,30 грн. ) та як наслідок штрафної санкції, яка складає 412 035,49 грн.
Як встановлено колегією суддів у добровільному порядку сільськогосподарське підприємство борг не сплатило, що спонукало податковий орган звернутись до господарського суду із позовом про стягнення 482 589,79 грн., рішенням якого від 19.08.2005 року позов задоволено і на виконання якого видано наказ від 12.09.2005 року для пред'явлення до виконання державною виконавчою службою.
Зазначене вище свідчить про наявність однієї ознаки необхідної для порушення провадження у справі про банкрутство -це безспірності кредиторських вимог, що стосується інших ознак слід зазначити слідуюче.
Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття виконавчого провадження державною виконавчою службою.
Виконавче провадження відкривається постановою державного виконавця, у якій зазначено семиденний строк протягом якого боржнику надається право у добровільному порядку сплатити борг, після закінчення цього строку і починається відлік трьохмісячного строку, встановленого для погашення заборгованості боржником, як однієї з умов необхідних для порушення провадження у справі про банкрутство.
Таким чином, відповідно і встановлений Законом 3-місячний строк починає свій відлік після сплину семиденного строку, наданого державною виконавчою службою після відкриття виконавчого провадження.
Як вже було зазначено вище, порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття виконавчого провадження державною виконавчою службою, однак скаржником не подано доказів звернення до державного виконавця, тобто відсутня одна із ознак для порушення провадження у справі про банкрутство -не задоволення вимоги, які мають бути задоволені боржником протягом 3 місяців після встановленого для їх погашення строку.
Слід зазначити, що порушити провадження у справі про банкрутство стосовно даного боржника не можливо і з тієї підстави, що сума грошових вимог, яка повинна складати 300 мінімальних розмірів заробітної плати у даному випадку є меншою.
Як вбачається із заяви податкового органу про порушення провадження у справі про банкрутство та апеляційної скарги останній вважає, що сума боргу, як необхідна умова для порушення провадження у справі про банкрутство, складає 482 589,79 грн., тобто, податки і збори у сумі 70 554,30 грн. та 412 035,49 грн. штрафних санкцій.
Але, колегія суддів зазначає, що ініціюючий кредитор помилково рахує суму основного боргу зі сплати податків і зборів у сукупністю зі штрафними санкціями за несплату податків і зборів, оскільки до складу грошового зобов'язання законодавцем не віднесено недоїмку ( пеню та штрафи).
Відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство, грошове зобов'язання -зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та інших підстав, передбачених законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду.
Із наведеного вище вбачається, що у даному випадку відсутня іще одна ознака неспроможності.
Саме сукупність трьох ознак дає підстави для ініціювання порушення провадження у справі про банкрутство, а тому, колегія суддів не вбачає законних підстав для порушення такого провадження.
Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що висновки місцевого господарського суду, при прийнятті оскаржуваної ухвали, є обґрунтованими і цілком відповідають обставинам справи та п. 5 ч. 2 ст. 8 Закону про банкрутство, а відтак апеляційну скаргу Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції у Черкаській області на ухвалу господарського суду Черкаської області від 05.06.2006 року у справі № 01-10/10650-14-62 - слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу, якою скаржнику було відмовлено в порушенні провадження у справі про банкрутство сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Ріпківське» - без змін.
З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 99, 101-106 ГПК України, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Київський міжобласний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції у Черкаській області на ухвалу господарського суду Черкаської області від 05.06.2006 року у справі № 01-10/10650-14-62 -залишити без задоволення.
2. Ухвалу господарського суду Черкаської області від 05.06.2006 року у справі № 01-10/10650-14-62 - залишити без змін.
3. Матеріали справи № 01-16/10650-14-62 повернути до господарського суду Черкаської області.
Головуючий Яковлєв М. Л.
Судді
Міщенко П. К.
Рудченко С.Г.